Ворона Д.М.,

здобувач Донецького державного університету управління

Науково-технічні та інноваційні пріоритети як інструменти розвитку національної економіки

Вирішення проблем науково-технічного розвитку прямо залежить від внесення до механізмів реалізації державної науково-технологічної політики законодавчо врегульованих змін, орієнтованих на:

· перехід від ідеології забезпечення виживання науково-технологічного потенціалу до якісної перебудови системи регулювання розвитку наукової сфери у відповідності з вимогами ринкових перетворень та визнанням провідної ролі науково-технологічного та інноваційного факторів в економічному розвитку;

· впровадження на державному рівні системи фінансової підтримки сфери НДДКР у сталих по відношенню до ВВП розмірах, з випереджальним нарощуванням їх порівняно з витратами на економіку, з одночасним збільшенням внеску опосередкованих джерел фінансування та коштів інвесторів всіх форм власності;

· розробку системи визначення пріоритетів та принципів селективної підтримки пріоритетних наукових та інноваційних проектів;

· формування комплексу державних науково-технічних програм та механізмів їх реалізації і фінансової підтримки;

· розвиток та вдосконалення форм і мережі регіональних науково-технічних комплексів;

· сприяння поширенню малих інноваційних фірм, орієнтованих на активізацію процесів розробки та впровадження нововведень і формування інфраструктурних інституцій сфери НДДКР, з забезпеченням пріоритетності витрат на їх створення перед рештою державних витрат.

У технологічному аспекті науково-технологічна політика має передбачати визначення національних науково-технологічних та інноваційних пріоритетів, їх реалізацію за допомогою спеціально створених механізмів та створення у підсумку наскрізної системи управління науково-технологічною сферою.

Проблема визначення пріоритетів може розглядатись з декількох точок зору. По-перше, з точки зору політики, тобто з визначення пріоритетними тих напрямів НДДКР, які відповідають національним інтересам на найвищому рівні: забезпечення обороноздатності, ефективного функціонування та конкурентноздатності національної економіки, ресурсозбереження, охорони довкілля тощо. По-друге, виходячи з економічної доцільності, що в умовах нестачі коштів вимагає на макрорівні здійснення вибору між інвестиціями у довготривалі НДДКР та нагальними витратами на соціальні потреби.

Безальтернативним шляхом визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу, як свідчить світовий досвід, є розробка на загальнодержавному рівні законодавчо врегульованих принципів відбору та механізмів реалізації коротко- і довготривалих пріоритетів [1,2]. Визначення національних пріоритетних напрямів науки і технологій складається з трьох взаємопов’язаних процесів: формулювання головної стратегічної мети, врахування загальноприйнятих світових пріоритетів та відображення національних особливостей [3].

У відповідності з Науково-технічною доктриною України, розроблення раціонального механізму формування пріоритетних напрямів науки і техніки з урахуванням економічних можливостей і потужностей науково-технічного, освітнього та виробничого потенціалів України, її національних та геополітичних цілей першочергово вимагає:

· визначення на національному рівні загальних стратегічних цілей розвитку науки і технологій;

· вибору конкретних стратегічних напрямів науки і техніки, суспільно значущих для вирішення проблем входження України до світового співтовариства, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних продуктів та технологій на внутрішньому ринку;

· розроблення і прийняття організаційно-економічних заходів щодо реалізації встановлених пріоритетів.

Зокрема, стратегічними цілями розвитку науки і техніки на загальнодержавному рівні, які потребують першочергового наукового забезпечення, визначені:

· людина - збереження і розвиток її як особистості, розбудова соціально-зорієнтованої економіки, системні діагностика та контроль за соціально-економічними проблемами;

· природне середовище - збереження природного середовища України придатним для повноцінного життя людини, ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС, оздоровлення Дніпра, регіонів Донбасу та Чорного моря;

· техніка і технології - створення техніко-технологічних умов, які гарантуватимуть національну безпеку країни, сприятимуть високопродуктивній праці та використанню людиною вигод сучасного побуту, зберігатимуть природне середовище безпечним для життя.

Література:

1. Півняк Г. Потенціал науки - в русло економіки . Урядовий кур’єр. - 2000. - № 17.

2. Комков Н., Маркова Я. Программно-целевое управление: возможности и перспективы адаптации к условиям переходной экономики. Проблемы прогнозирования. - 1998. - № 3. - С. 105-119.

3. Саверченко О.О. Механізми державного регулювання науково-технологічного та інноваційного розвитку / Дис... на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, Київ, 2005 р.