Задорожний В.П.,

докторант Донецького державного університету управління

Журба О.О.

здобувач Донецького державного університету управління

Про деякі аспекти податково-бюджетної політики держави

Суспільство, що прагне до максимізації свого добробуту, тяжіє до забезпечення себе необхідними благами за допомогою засобів суспільного характеру. Постійно зростаючий попит на державні блага, за умови достатності джерел фінансування доходної частини бюджету, є свого роду двигуном, який стимулює до збільшення державного впливу на економічні процеси. Обмеженість визначених фінансових джерел є, навпаки, суттєвим бар‘єром. Сьогоднішні тенденції державного бюджету розвинених країн – збільшення видаткової частини призводить до перманентного посилення податкового тягаря.

Основною відмінністю держави від будь-якого іншого суб‘єкта господарювання є встановлення, розподіл, стягнення і використання податків. Крім функції забезпечення доходів держави, які використовуються на вирішення економічних, соціальних, оборонних та інших завдань держави, сучасні податки мають значно ширші функції. Вони є органічною складовою всієї економічної політики держави та належать до найвпливовіших важелів регулювання економічних процесів. Податки виконують регулятивну, стимулюючу, коригуючу [1], розподільчу функцію, функцію соціальної справедливості, ефективності та ін.

Податково–бюджетна сфера та податково – бюджетна політика відіграють найважливішу роль у господарському розвитку та економічній політиці. Податково-бюджетна політика прямо впливає на ефективність та справедливість розподілу економічних ресурсів і доходів. Політика оподаткування впливає на поведінку та створює відповідні умови для суб‘єктів економічної діяльності. Бюджетно-податкова система уособлює концепцію державних фінансів, через яку здійснюється перерозподіл національного доходу та багатства, спрямування фінансових потоків в необхідному напрямі подальшого розвитку.

В країнах з плановою економікою держава акумулює майже весь національний доход, а в країнах із змішаною – тільки частку (Великобританія – до 35%, Франція – близько 40%) [2]. Податки складають основну частину бюджетних надходжень та виступають економічною основою участі держави у регулюванні економіки, а механізми оподаткування охоплюють майже всі ланки народногосподарського життя країни.

В той же час обґрунтованість накладання податків є важливим моментом у розробці всіх програм економічної політики, а визначення напрямку податкової політики пов‘язане із вибором парето–ефективних податкових структур, використовуючи функцію суспільного добробуту (основні складові цієї функції були розглянуті в попередньому розділі). Адже вони являють собою не тільки джерело фінансових ресурсів для здійснення економічної політики, а й складний механізм державного регулювання, застосування якого викликає певні зміни в економічній поведінці суб’єктів господарювання.

Умови, в яких опинилась Україна при переході до регульованої ринкової економіки, вимагають змін в її соціально-економічній діяльності. Саме використання всіх механізмів податкової системи може стати домінуючим положенням в досягненні поставлених цілей. У даній ситуації роль податків повинна виходити за межі джерела фінансових надходжень бюджету, а розробка податкової політики має враховувати всі можливі наслідки від її впровадження. Зважена податкова політика може суттєво впливати на ефективність та стабільність економічного розвитку, справедливість та соціальний добробут у суспільстві [4].

Серед важливих джерел оподаткування, при скороченні загального податкового тиску як на підприємства, так і на громадян, є податок на майно приватних осіб та корпорацій. Хоча запровадження даного податку має низку труднощів:

1. Введення податку зачіпає інтереси лобістських груп, адже важливим наслідком невизначеності на політичних ринках є те, що вона робить зовсім неможливим конструктивне державне економічне регулювання. Воно стає більш орієнтованим на специфічні інтереси груп тиску, що роблять політичну підтримку існуючої влади [3].

2. Іншою проблемою є розробка стандартів оцінки бази оподаткування, яка б на відміну існуючій інженерно – технологічній методології, оперувала б фінансовими, а не натуральними показниками та відповідала б принципам функціонування ринкової економіки. Для цього має бути створена ринкова фінансова структура оцінки нерухомості. Для створення такої інфраструктури необхідне прийняття обов'язкових стандартів оцінки майна для цілей оподатковування, заснованих на ринковій вартості об'єктів, що повинна включати наступні елементи: розробка системи оцінки бази податку на нерухомість, а також способів розрахунку податкової вартості об'єктів нерухомості, установлення сукупної податкової бази землі і будівель, що знаходяться на ній, визначення платників податку на нерухомість, розробка пропозицій по наданню пільг за податками на нерухомість, установлення диференційованої ставки податку на нерухомість залежно від використання об'єктів нерухомості.

Література:

1. Pigou A. C. The Economics of Walfare. - London: Macmillan. - 1918.

2. IMF Stuff Country Reports. -№№ 99/42, 99/101, 99/76, 98/105, 01/28

3. Афонцев С. А. К методологии экономико-политического анализа проблем переходного периода. // К вопросу теории и практики экономики переходного периода. Материалы заседания Ученого совета ИМЭМО РАН 3-5 июня 1996г. / Под председательством академика В.А. Мартынова. – М. – 1996. - С. 23-29.

4. Галабурда М.К. Про специфіку взаємодії політики і економіки в Україні // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Збірник наукових праць. ТАНГ. - Вип. 6, 2002. - С. 166-173.