Мойсейченко П.О.,

здобувач Донецького державного університету управління

Можливості, які отримує Україна щодо вступу в Світову організацію торгівлі

Приєднання України до СОТ має численні різноспрямовані (як позитивні, так і негативні) наслідки для різних сфер життя і галузей промисловості. Можна виділити такі фактори набуття членства у СОТ: економічні, юридичні, політичні, геополітичні тощо. Розглянемо економічні фактори і наслідки приєднання України до Світової організації торгівлі, а також адаптацію вітчизняного економічного законодавства до умов СОТ.

Розглядаючи процес приєднання України до СОТ, неможливо не відзначити деякі історичні, проблемні аспекти на цьому шляху.

Переговори щодо вступу до Світової організації торгівлі виявилися для України довгими і складними. Відомо, що будь-яка країна, що вступає до СОТ, бере на себе зобов'язання щодо запровадження правил торгівлі та приєднання до угод, які нараховують 29 окремих правових актів, раніше підписаних усіма державами-членами СОТ. Тобто вступ до СОТ потребує значної роботи протягом тривалого періоду часу.

За логікою, такий величезний обсяг робіт, торговельних і законодавчих поступок мають бути зумовлені перевагами від членства в цій організації. Дійсно, міжнародна торгівля за участю 148 країн-учасниць СОТ нині охоплює понад 90% світової торгівлі [1]. При цьому держави-члени застосовують однакові правила, створюючи таким чином більш стабільне і передбачуване торговельне середовище. Саме це є головною причиною бажання України, як і багатьох інших країн, набути членства в СОТ.

Серед країн, що нині виявляють найбільшу зацікавленість у вступі, крім України слід назвати Росію, Казахстан, Саудівську Аравію, В'єтнам, Лаос та Камбоджу [2]. Загалом близько 30 країн зараз ведуть переговори про вступ до СОТ. Подібні переговори зазвичай тривають у середньому від чотирьох до шести років, а інколи (як у випадку з Україною) і значно більше.

Узятий Україною курс на входження до СОТ концептуально передбачає поступове і диференційоване по секторах відкриття українського ринку із застосуванням необхідних для стимулювання національного виробництва заходів, які дозволені світовою практикою. При цьому, як передбачається, подальша інтеграція України у світовий економічний простір все більше має набувати рис керованого державою процесу трансформації торговельного режиму на засадах, визначених СОТ.

Питання приєднання України до СОТ набуло останнім часом особливої актуальності й у зв'язку із розвитком процесу інтеграції України до Європейського Союзу, оскільки набуття членства в СОТ є обов'язковою передумовою для повноправного членства у Євросоюзі.

Варто відмітити, що в останньому посланні Президента України до Верховної Ради зазначається, що вступ до ЄС у 2011 р. є основним стратегічним завданням України. Для забезпечення цього вступу у такі строки Президентом України запропоновані окремі кроки інтеграції України у Європейське співтовариство [3].

Сьогодні стає все більш зрозумілим, що неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не будучи при цьому членом СОТ. Україна нині є членом десятків міжнародних організацій, проте вона досі, маючи величезний економічний потенціал, залишається поза межами Світової організації торгівлі, яку часто називають "торговельно-економічною ООН" і членство в якій теоретично відкриває можливості для:

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках;

- зміни структури експорту в бік більш технологічної продукції внаслідок поліпшення умов її доступу на ринки інших держав;

- кількісного та якісного поліпшення української торгівлі з країнами-членами СОТ, на частку яких припадає понад 90% світової торгівлі;

- забезпечення справедливого вирішення торговельних спорів;

- ефективного застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від демпінгового та субсидованого експорту;

- введення тимчасових обмежень імпорту у випадку проблем з платіжним балансом;

- підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень з метою уникнення серйозної шкоди вітчизняним виробникам, яка може бути спричинена надмірним імпортом;

- системної трансформації українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу;

- забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних стосунків з основними торговельно-економічними партнерами (країнами ЄС, СЕFТА, ASEAN, США, СНД, Балтії);

- збільшення прямих іноземних інвестицій в економіку держави;

- підвищення конкурентоспроможності української економіки.

Сьогодні приєднання України до СОТ вважається стратегічним напрямком і розглядається з точки зору забезпечення економічної безпеки держави.

Література:

1. Горбань М., Гуриев С., Юдаева К. Россия в ВТО: мифы и реальность. // Вопросы экономики. – 2002. - №2. – С.61-82.

2. Аланока С. Шлях до СОТ: коли далеке так близько. – Київ: UEPLAC, 2002. – С.4-6.

3. Сбітнєв А.В. Сучасні проблеми приєднання України до світової організації торгівлі (СОТ). // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 161. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С.53-61.