Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

Пісна В.В.

К.е.н., доцент Семенов А.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Україна

Особливості взаємовідносин України і Паризького Клубу

Паризький клуб являє собою неформальне об'єднання урядів країн-кредиторів, якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія, а також Японія. Об'єднання було створено в 1956 році з метою реструктуризації заборгованості країн, що розвиваються. Членство в Паризькому Клубі припускає постійний обмін інформацією між кредиторами про заборгованість і хід її погашення. Всі угоди країн-боржників з Паризьким Клубом містять статті, що зобов'язує їх не надавати третім країнам більш вигідних умов погашення боргу перед ними, ніж умови, надані членам Клубу. Найбільш бідним країнам списується до 80% їхнього зовнішнього боргу офіційним кредиторам. Прийнята Клубом практика обмежує також суму поступків країною-кредитором активів на вторинному ринку боргів десь в 20 млн. доларів чи 10% від загальної суми вимог до цієї країни-кредитора (у залежності від того, що більше). Паризький Клуб функціонує в тісному співробітництві зі Світовим валютним фондом (СВФ). Якщо яка-небудь держава-боржник зазнає економічні труднощі (наприклад, по частині балансу платежу), то вона починає здійснювати програму оздоровлення під егідою СВФ. Паризький клуб разом з урядом даної країни виробляє угоду про реструктуризацію її зовнішнього державного боргу. У результаті з'являється можливість зменшити пасивне сальдо платіжного балансу, не скорочуючи при цьому обсяг імпорту товарів і капіталів [1].

У рамках Паризького Клубу країни, що зазнають труднощі у виплаті боргів іншим державам і приватним установам, проводять переговори зі своїми кредиторами про перегляд умов і графіків платежів. Сама назва "Паризький Клуб" не зовсім точна, хоча це неформальне об'єднання, а не офіційна міжнародна організація. У нього немає штаб-квартири, секретаріату, а головне, немає статуту. Іншими словами, цей клуб не має юридичного статусу.

До зобов'язань України перед Паризьким Клубом відноситься заборгованість з кредитів, наданих іноземними банками в рамках міжурядових угод під гарантії своїх урядів чи застрахованим урядовими страховими організаціями. Слід зазначити, що Україна вже підписала міжурядову угоду з усіма країнами - членами Паризького Клубу.

Україна в 2001 році призупинила платежі з боргів Паризькому Клубу (Туркменістану), оголосивши про намір їх реструктуризації. Починати саму реструктуризацію Україна відразу не могла, оскільки здійснювати таку операцію в рамках Паризького Клубу можна було тільки за умови наявності діючої кредитної програми СВФ. Поновлення ж кредитної програми EFF розтяглося на довгий період, але в результаті СВФ погодився реанімувати кредитні відносини з Україною. Відразу після поновлення фінансування український уряд офіційно звернулося до Паризького Клубу з пропозицією реструктуризувати борг. Сума реструктуризації склала біля $600 млн. [2].

Загальний обсяг прямого державного і гарантованого боргу України в першому півріччі 2006 року зменшився на $185 млн., і зараз складає $14 млрд. Основними країнами-кредиторами України є: Росія - $1,974 млрд, Туркменістан - $0,282 млрд, США - $0,318 млрд, Німеччина - $0,349 млрд. Згідно даним уряду, борг України Японії за станом на кінець 2005 року складав $165 млн. і до кінця нинішнього року повинний скоротитися до $100 млн.

У 2005 році Україна вчасно й у повному обсязі обслужила платежі приватним кредиторам, анулювавши колишні облігації, випустивши замість них нові і погасивши накопичені відсотки в розмірі біля $300 млн. У рамках пропозиції про обмін були анульовані облігації на суму біля $2450 млн. Одночасно з цим Україна розмістила облігації зовнішньої державної позики 2000 року з терміном погашення у 2007 році на відповідних рахунках інвесторів в обсязі EUR1133,331 млн зі ставкою 10% річних і $1129,329 млн - з річною ставкою 11%. [3].

В даний час Україна прагне до комплексного рішення проблеми міжнародної заборгованості при дотриманні балансу інтересів кредиторів і позичальників. Нинішня боргова криза стала наслідком несприятливого переплетення суб'єктивних і об'єктивних факторів. Глибина їхнього впливу настільки велика, що відчувається дотепер.

Не приділялася увага структурі й ефективності нових запозичень і здатності вчасно повертати борги. Відсутність промислової політики, твердої лінії на напрямок зовнішніх ресурсів на виробництво у виробництво для подолання спаду і поновлення економічного росту обумовило їхню концентрацію у фінансовій сфері, а також використання для покриття бюджетного дефіциту. Ці тенденції свідчили про наростання кризи зовнішньої заборгованості. Наступна несприятлива тенденція в боргових відносинах - самовідтворення зовнішньої заборгованості, коли усе більше нових запозичень використовується на обслуговування старих боргів. Якщо вчасно не вжити заходів, виникне небезпека створення грандіозної піраміди: зростаючі запозичення не будуть компенсуватися зростанням виробництва, тому що лише незначна частина кредитів знаходить дорогу в реальний сектор економіки [1].

Таким чином, дуже важливо зупинити ріст зовнішньої заборгованості України. Без перелому цієї вкрай небезпечної тенденції відновлення економіки може розтягтися на невиразно довгий час, а здатність країни виплатити зобов'язання перед зовнішніми кредиторами виявиться під сумнівом. Якщо всі зацікавлені сторони не будуть починати однобічних кроків і виявлять готовність до розумних компромісів, подолання кризи стане можливим з мінімальними втратами, як для боржників, так і для кредиторів.

Література:

1. http://www.podrobnosti.ua/economy/2002/04/26/23022.html

2. http://mignews.com.ua/articles/42494.html

3. http://www.kommersant.ua/index-news.html?ext=news&id=4589