Економічні науки/6.  Маркетинг і менеджмент

 

Одосій С. М.

Вінницький технічний коледж, Україна

Концепції стратегічного управління організаціями

та навчальними закладами.

Залежно від умов комерційної діяльності кожне підприємство використовує відповідну теорію управління. Найпрогресивнішою є теорія стратегічного управління.

Згідно з концепцією стратегічного управління аналіз зовні­шнього та внутрішнього середовища - необхідний елемент визначення місії та цілей організації. Стратегії в цьому випад­ку виступають як інструменти досягнення цілей, а для успіш­ної реалізації обраного стратегічного набору необхідно, щоб організація функціонувала відповідно до вибраної концепції управління.

Реалізація концепції стратегічного управління організаці­єю можлива тоді, коли організація є стратегічно орієнто­ваною. Стратегічно орієнтована організа-ція - це така орга­нізація, в якій персонал має стратегічне мислення, застосову-ється система стратегічного планування, що дає змогу розроб­ляти та використо-вувати інтегровану систему стратегічних пла­нів, і поточна, повсякденна діяльність, підпорядкована досяг­ненню поставлених стратегічних цілей.

До переваг стратегічно орієнтованих організацій відносять [2, с. 14]:

1.        Зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів «невизначеності майбут­нього».

2.        Можливість враховувати об'єктивні (зовнішні та внутрі­шні) фактори, що формують зміни, зосередитись на ви­вченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

3.        Можливість отримати необхідну базу для прийняття стра­тегічних і тактичних рішень.

4.        Полегшити роботу по забезпеченню довго- та коротко­строкової ефективності та прибутковості.

5.        Можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті резуль-тати з поставлени­ми цілями, конкретизованими у вигляді планових за­вдань.

6.        Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін.

7.        Забезпечення динамічності змін через прискорення прак­тичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

8.        Створення виробничого потенціалу та системи зовніш­ніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають мож­ливість досягти майбутніх цілей.

9.        Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концеп­ції та формування системи стратегічного управління.

Вітчизняним організаціям останні кілька років критичну си­туацію створюють динаміка ринку, що важко прогнозується, без­ліч нових директивних рішень і законодавчих актів, танучі вну­трішні ресурси і зростання агресивності зовнішнього середови­ща, особливо у фінансовій сфері. В цих умовах велике значення відводиться вдалому застосовуванню в практику підприємств ідей і технологій стратегічного управління розвитком.

Щоб визначити стратегію, необхідно вивчити внутрішній стан організації і зовнішні чинники. Тільки чітко уявляючи поло­ження своєї компанії на ринку, враховуючи його особливості, менеджер може краще визначити стратегію, що сприятиме до­сягненню намічених цілей і фінансових результатів. То­му що не-правильна оцінка ситуації підвищує ризик невірної розробки стратегічних дій.

Стратегія організації, як правило, складається з:

1)       продуманих цілеспрямованих дій;

2)   реакції на непередбачений розвиток подій і на конкурен­тну боротьбу, що посилюється.

Системний підхід і імітаційне моделювання, обрані як науковий підхід по реалізації СУ (системи управління), дозволяють наблизитися до рішення однієї з найбільш проблематичних завдань - вибір з безлічі оптимальної технології керування, яка б погоджувала рішення завдань різних рівнів ієрархії й функціональних підсистем [1].

Обстеження існуючої системи керування підприємством припускає рішення наступних завдань:

- виявлення безлічі функцій і визначення переліку завдань керування;

- аналіз інформаційного забезпечення процесів керування;

- розробка концепції побудови й розвитку системи керування;

- розробка структурно-інформаційної моделі СУ.

Альтернативним методом структуризації об'єкта дослідження з погляду виявлення завдань керування є відомий метод "дерева цілей".

Формальна структура "дерева" інформаційних технологій керування представлена на рис.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис.1. Формальна структура «дерева» інформаційних технологій керування.

Процедура синтезу конкретних технологій заснована на послідовному уточненні елементів верхніх рівнів ієрархії шляхом конкретизації елементів нижніх рівнів.

 

Фрагмент побудови "дерева цілей" підвищення ефективності діяльності навчального закладу показаний на рис.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2. Фрагмент «дерева цілей» «Підвищення ефективності діяльності учбового закладу».

 

                                                                                                          - стратегічне планування

 

- тактичне планування

 

                                                               Z2                                        - оперативне планування

                                                                                                                     

                                                                                                                   Оперативне управління

                             Z1                        Z3

                                                                                                                                            - маркетингова діяльність

                                                                                                     - мат.-тех. забезпечення

                                                                                                - підготовче виробництво

                                                                                            - допоміжне виробництво

                                                                                       - основне виробництво

                                                                                 - кадрове забезпечення

       підприємство      цех     дільниця

                                                                робоче місце

Рис.3.  Фрагмент «дерева цілей» «Підвищення ефективності діяльності навчального закладу».

На рис.3. показано структурно-функціональну просторову модель вибору завдань керування. Z1 - стратегічне планування підприємства; Z2 – оперативне керування; Z3 - контроль і аналіз маркетингової діяльності.

Отже, такі моделі можна будувати для кожного виду кінцевих продуктів;  послідовне застосування моделі «технологія переробки інформації» дозволить  спроектувати для кожного завдання інформаційну технологію її рішення.

При цьому необхідно враховувати, що концептуальна однорідність розробки СУ вимагає максимальної однотипності у всіх аспектах системи (інформаційному, математичному, технічному забезпеченні й т.д.) у тому числі й в інформаційних технологіях рішення різних завдань керування.

Далекоглядний розробник стратегії більше орієнтований на зміни зовнішнього середовища, ніж на вивчення внутрішніх проблем організації.

Добре продумана стратегія зазвичай живе кілька років, ви­магаючи лише незначних змін для пристосування до нових умов.

 

Література:

Винокуров    Г.З.     Микропроцессорные    системы    управления   в    легкой  промышленности. - М.: Легпромбытиздат, 1989.

Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління:  Навч. Посібник. – К.: КНЕУ,1999.