Лагодієнко В. В., докторант.

Інститут регіональних досліджень НАН України, м.Львів.

теоретичні аспекти розвитку регіонального агропромислового виробництва на продовольчому ринку

Темпи зростання сільськогосподарського виробництва є неприйнятно низькими, оскільки визначають:

- по-перше, перетворення сільської місцевості в зону застійної бідності;

- по-друге, критичний ріст залежності країни від імпорту продовольства;

- по-третє, загальний стримуючий вплив сільського господарства на динаміку соціально-економічного розвитку.

Основними факторами, що обумовили інертний розвиток і низьку конкурентноздатність агропромислового виробництва регіонів є:

- погіршення ринкового середовища й різкі коливання ринкової кон'юнктури в агропродовольчій сфері, що приводять до завищених ризиків бізнесу й появі мотиваційного бар'єра;

- низький рівень доступу сільгоспвиробників і всього сільського населення до ринків земельних, фінансових, матеріально-технічних й інформаційних ресурсів, високі трансакційні витрати ринкових угод. До 70-80% у ціні продовольчих товарів для кінцевого споживача становлять витрати інфраструктури й торгівлі, що ще більше знижує рівень рентабельності й інвестиційні можливості сільгоспвиробників;

- незавершеність процесу формування економічно активних суб'єктів аграрного бізнесу. В агропромисловому виробництві тривають зміни організаційно-правових форм господарювання. Процес формування, інтегрованих агропромислових структур, що поєднують виробництво, переробку й реалізацію продукції, сприяє припливу інвестицій у галузь, її технологічному відновленню, знижує ризики невиконання контрактів, але одночасно росте ступінь монополізації ринків, ущемляється економічна самостійність сільськогосподарських товаровиробників, їх земельні й майнові права, що знижує їхню мотивацію;

- деградація ресурсного потенціалу й технологічна відсталість галузей агропромислового виробництва. Особливу тривогу викликає триваюче погіршення забезпеченості сільського господарства кваліфікованими управлінськими кадрами і кадрами масових професій. Знос основних видів сільськогосподарських машин досяг 65-70%. При збереженні існуючої тенденції вибуття сільськогосподарських машин до 2010 року оброблювана площа ріллі може скоротитися на чверть;

- низький рівень розвитку на селі соціальної інфраструктури й несільськогосподарської зайнятості населення. Все це є не тільки однією з головних причин сільської бідності й різкого погіршення демографічної ситуації, але й обумовлює низьку конкурентноздатність аграрного сектора.

Функціонування агропромислового виробництва, як єдиної системи виробничо-переробної діяльності, може здійснюватися через сукупність обмінних операцій купівлі-продажу сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки, тобто у формі продовольчого ринку. Отже, продовольчий ринок та його регіональні складники є формою функціонування агропромислового виробництва та його регіональних складників.

Ринок — це механізм координації різноманітної діяльності людей через систему цін. Для кого виробляти товари, визначає попит. Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією. Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий його важіль, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість певних споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво, зумовлює його розгортання або скорочення.

Прискорення темпів економічного росту в регіональному агропромисловому виробництві можливо на основі:

1) підвищення конкурентноздатності й ефективності агровиробництва за рахунок поліпшення ринкового середовища в аграрному секторі і полегшення доступу сільськогосподарських товаровиробників до ринків готової продукції й виробничих ресурсів, формування економічно активних суб'єктів бізнесу, розвитку ресурсного потенціалу й технологічного відновлення сільського господарства й рибальства;

2) створення умов для стійкого розвитку сільських територій і насамперед відновлення й нарощування соціальної інженерної інфраструктури села, розширення несільськогосподарської зайнятості сільського населення;

3) поліпшення відтворення природних ресурсів, використовуваних у сільському господарстві й рибальстві.

Бюджетна політика підтримки агропромислового виробництва регіону у подальшому має бути спрямована на реалізацію програмно-цільових пріоритетів, пов’язаних з:

· завершенням земельної реформи та врегулюванням майнових відносин власності;

· здійсненням адміністративної реформи управління в аграрному секторі;

· виробництвом сільськогосподарської продукції і продовольства;

· функціонуванням аграрного ринку та його інфраструктури;

· соціальним розвитком сільських громад та сільської місцевості;

· комплексним розвитком освіти, науки і дорадництва;

· європейською інтеграцією аграрного сектору.

Для досягнення економічного росту агропромислового виробництва необхідні чіткі стратегічні цілі та пріоритети аграрної політики, які забезпечать комплексне вирішення виробничих та соціальних проблем села. А саме:

· зниження податку на додану вартість для виробників продуктів харчування;

· здійснення державних дотацій виробництва стратегічних (соціальних) груп продуктів харчування;

· впровадження ресурсозберігаючих та біотехнологій;

· фінансування соціально спрямованих дорадчих послуг для товаровиробників та сільського населення, професійної підготовки сільськогосподарських дорадників та фахівців для агропромислового виробництва, наукових розробок та інновацій, їх впровадження через мережу сільськогосподарських дорадчих служб, дорадчих центрів для харчової промисловості тощо;

· фінансування селекції в рослинництві і племінної справи у тваринництві, ветеринарної медицини, прикладних і фундаментальних наукових досліджень.

Стратегічно важливим для розвитку агропромислового виробництва є створення і повноцінне фінансування інноваційного фонду агропромислового виробництва, який повинен стати методологічною і науково-технологічною основою державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки держави.

Література:

1. Аграрна реформа в Україні / П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, Ю.О. Лупенко та ін.; за ред. П.І. Гайдуцького. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 424 с.

2. Андрійчук В.Г. Теоретико-методологічне обґрунтування ефективності виробництва // Економіка АПК. – 2005. – № 5. – С. 52-63.

3. Лукінов І.І, Саблук П.Т. Про стратегію трансформування АПК та забезпечення продовольчої безпеки України // Економіка України. – 2000. – № 9. – С. 62-81.

4. Юрчишин В.В. До проблеми розробки продовольчої (агропродовольчої) доктрини України // Економіка України №10.-2001.-с.4-11