Економіка. Маркетинг та менеджмент

Юрій Т.П.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Особливості стратегічного планування в сучасних умовах господарювання

Стан економіки українських підприємств показує, що їхнє функціонування в умовах непередбачуваності сьогоднішнього періоду, змінної кон’юнктури ринку, насамперед залежить від наявності на підприємстві такої організаційної структури, яка б могла пом’якшити негативну дію зовнішнього середовища. При цьому важливо, щоб внутрішні можливості підприємства відповідали або були б адекватні вимогам ринкового середовища, що може бути досягнуто тільки за допомогою планування.

Зарубіжна практика показує, що у підприємства має бути чітке уявлення про майбутнє, яке визначатиме основний стратегічний напрям його розвитку. Таким чином, в умовах динамізму зовнішнього середовища виникає необхідність у використанні концепції стратегічного планування, яка дозволяє формувати адаптивний механізм підприємства до мінливих умов ринку.

Стратегічне планування безпосередньо пов’язане зі стратегічним менеджментом, для якого характерним є пріоритетний облік поведінки зовнішнього середовища, а завоювання й утримання конкурентної переваги розглядаються як засіб досягнення стратегічно значимих результатів. Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає підвищити надійність управлінських рішень. Його головне завдання – обґрунтування нововведень і змін у діяльності підприємства.

У даний час більшість підприємств починає усвідомлювати значення стратегічного планування і намагається використовувати його методи у своїй діяльності. Проте стратегічне планування не знайшло ще достатньо повного застосування на підприємствах. Одна з причин полягає в тому, що методи стратегічного планування, які використовуються в зарубіжній практиці, не адаптовані до вітчизняного ринку, і, як наслідок, результати їхнього використання виявляються не завжди задовільними.

Основна мета стратегічного планування полягає в моделюванні успішної діяльності підприємства. Стратегічний план визначає основні напрями розвитку підприємства, в них позначаються певні “ніші” для господарської діяльності, які надалі підлягають заповненню засобами оперативного планування.

Стратегічне планування є породженням ринкової системи господарювання. Воно характеризується багатьма обставинами, основними з яких є:

- невизначеність і рухливість ринкового середовища, які зумовлюють необхідність вироблення відповідної спрямованості розвитку підприємства. Планування дозволяє підприємству управляти ризиками, ослабити їхні негативні наслідки, а також забезпечувати подальше зростання підприємства, тобто воно є інструментом подолання невизначеності і способом прояснення внутрішніх і зовнішніх умов діяльності підприємства;

- науково-технічний прогрес, який приводить до корінних якісних перетворень виробництва і посилення його впливу на конкурентоспроможність підприємства, вимагає передбачати можливі результати НТП і завчасно здійснювати заходи щодо їхнього використання або переорієнтації діяльності підприємства.

Застосування стратегічного планування створює найважливіші перваги у функціонуванні підприємства:

- готує підприємство до змін у зовнішньому середовищі;

- пов’язує його ресурси зі змінами зовнішнього середовища;

- прояснює проблеми, які виникають;

- координує роботу його різних структурних підрозділів;

- покращує контроль на підприємстві.

Ці обставини визначають зміст поняття “стратегічне планування” як спосіб реалізації стратегії, прийнятої господарюючим суб’єктом.

Якщо стратегія є баченням місця і ролі підприємства на ринку товарів, то стратегічне планування – це конкретна вказівка на спосіб досягнення цього стану. Воно базується, з одного боку, на цілях і задачах, поставлених в ході розробки стратегії, а з іншого – на прогнозах у різних сферах розвитку.

Таким чином, можна константувати, що стратегічне планування – це процес моделювання ефективної діяльності підприємства на певний період функціонування, зі встановлення його цілей і їх змін в умовах невизначеності ринкового середовища, а також визначення способу реалізації цих цілей і задач відповідно до його можливостей.

Література:

1. Акофф Р. планирование будущего корпораций. – М.: Прогресс, 1985.

2. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. СПб., «Питер», 1999, с. 181.

3. Пастухова В. Стратегічне планування на підприємстві // економіка України. – 2000. №11. – С.37-43.

4. Шимко О.В., Рижиков В.С., грибкова С.М. Шимко О.І., Щолокова А.Л. Планування діяльності підприємства. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 296 с.