МЕТОДОЛОГІЧНІ
ПРИНЦИПИ СТАНОВЛЕННЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ CПЕЦІАЛІСТА
Аналіз літературних джерел
свідчить про те,
що дотепер в теорії
професійної освіти не
склалося науково обґрунтованого розуміння
того, що являє
собою професійна надійність
фахівця як сутність,
в яких характеристиках вона
виявляється. Більш того, цей
феномен фактично не
досліджувався в гуманітарних
науках. Лише в останні
роки інтерес до
нього з’явився
у зв’язку
із дослідженнями в
галузі психології діяльності
в особливих умовах.
Сутність професійної надійності
спеціаліста ми визначаємо
як особливий стан
людини, її природну
властивість, що виявляється
в сталому за
часом, досконалому за
способами дії і
ефективному за результатами,
виконанні завдань у
сфері професійної діяльності.
Надійність є особливою
стороною предметів, явищ,
процесів і систем,
властивість, що характеризує ступінь
ефективності і усталеності їх становлення,
функціонування й розвитку.
Досягнувши певної межі
у кількісному виразі,
вона може перейти
у свою протилежність
(ненадійність), змінивши тим
самим якісний стан
будь-якої системи чи
процесу. З цього
випливає, що витоки
розвитку і становлення
професійної надійності як
якісної характеристики стану
спеціаліста, властивості якого
виявляються у його
професійній діяльності, ґрунтуються
на закономірностях якісно-кількісних перетворень.
Онтологічно це відбувається
в трьох взаємопов’язаних і
взаємообумовлених процесах.
Усякий процес передбачає
породження нових форм
і, тому, нових
якостей. Такий процес
є необхідною умовою
розвитку. Серед форм,
які виникають, та
вже існуючих форм,
відбувається відбір, що
знищує одні форми
і зберігає інші.
При цьому відбувається
об’єктивне порівняння якісно
різних форм на
основі їх кількісних
характеристик. Кількісна визначеність
становить те спільне,
що дозволяє серед
багатьох обрати форми,
що функціонують у
зовнішньому середовищі якнайкраще. Важливо, що
відбір здійснюється за
результатами зовнішнього впливу,
тобто в межах
якісної визначеності. Внутрішні
властивості системи, її
структури, в такому
процесі приймають участь
опосередковано, тією мірою,
за якою її
форма у функціонуванні в
заданих умовах проявляє
сумарно кращі кількісні
характеристики.
Якщо
розглядати з цієї
точки зору витоки
розвитку і становлення
професійної надійності спеціаліста,
то можна припустити, що перший процес відбувається як
поступове виокремлення сукупності
професійно значимих властивостей
майбутнього спеціаліста з боку їх
якісної визначеності і
цілісності. Другий процес
відбувається як диференціація
єдиної за якістю
сукупності професійно значимих
властивостей в структурі
особистості спеціаліста на множину відносно
незалежних сторін, що
визначають ефективність і
стабільність його дій
як суб’єкта діяльності.
Третій процес призводить
до того, що
набір кінцевих професійно
значимих властивостей майбутнього
спеціаліста, що відповідає
надійності його професійної
діяльності, стає загальним,
тобто типовим для
всіх спеціалістів даної
професії, внаслідок чого
якість переходить у
кількість.
Відомо, що закони,
які лежать в
основі розвитку єдності
якості і кількості,
розкривають їхню залежність
і формулюються у
такий спосіб:
- будь-яка кількісна
зміна призводить до
змін якісних, оскільки
внаслідок таких перетворювань
об’єкт набуває нових
властивостей або втрачає
деякі з тих,
що мав;
- будь-яка кількісна
зміна не впливає на все
розмаїття властивостей певного
матеріального об’єкта, в
силу чого вона
об’єктивно є саме
кількісною;
- яка б властивість матеріального
об’єкта не розглядалась,
його кількісні зміни
обов’язково мають верхню
і нижню межі,
за якими всі
кількісні перетворення втрачають
свій сенс стосовно
розвитку якості.
Відносно професійної надійності
спеціаліста їх конкретизація
дозволяє стверджувати, що
- будь-які кількісні
зміни у розвитку
професійно значущих властивостей
майбутнього спеціаліста рештою решт
призводять до таких
якісних новоутворень в
структурі його особистості,
що найбільш повно
відповідають вимогам професійної
діяльності, яка конкретно
здійснюється;
- будь-які кількісні
зміни, що супроводжують
розвиток професійно значущих
властивостей майбутнього спеціаліста,
можуть торкатися певних
сторін особистості, зокрема
таких, що забезпечують
надійність її професійної
діяльності, але це не
означає, що вони
охоплюють всі сфери
існування особистості та
її існування як
спеціаліста;
- у межах будь-якої властивості майбутнього спеціаліста, зокрема його надійності, кількісні зміни її складових мають певні верхню (максимум) і нижні (мінімум) межі, за якими надійність як якість зникає: вона переходить у свою протилежність – ненадійність.
Сучасні технології, з
одного боку, забезпечують все
більш комфортне існування
людини, а з
іншого, - породжують низку
ризиків, які не
тільки здатні порушити
комфорт, але й
привести до серйозних
небезпек, що загрожують
існуванню людини і
її довкілля. Надійність,
тобто стабільність,
передбачуваність результатів діяльності
людини після Чорнобиля,
численних авіакатастроф, затоплення
суден і підводних
човнів, стає чи
не найважливішою вимогою
сучасності.
Література:
1. Пригожин И. Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой: Пер. с англ. / Общ. ред. В.И.Аршинова, Ю.Л.Климонтовича и Ю.В.Сачкова. – М.: Прогресс, 1986. – 432 с.
2. Пушкин
В.Г. Проблема надежности.
Философский очерк. - М.,1971.–192 с.
Сведения об авторе
Корнещук Виктория Викторовна – доцент кафедры высшей математики Одесского национального политехнического университета; кандидат педагогических наук, доцент.
Контактные телефон:
8 – 050 – 508 – 12 – 89
Адрес для переписки: 65043, Украина,
г. Одеса, ул. Варненская 7-А, кв. 48.
Е-mail: vtori@mail.od.ua