Сельское хозяйство/ 5. Рестениеводство, селекция и семеноводство

К. с.-г. н. Кирсанова Г.В., аспірант Пальчук Н.С., магістр Рогоза О.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Інститут сільського господарства степової зони НААН України

Особливості росту й розвитку пшениці озимої залежно

від попередників та рівня зволоження ґрунту в умовах

північної частини Степу України

В північному Степу посушливість клімату зумовлюється недостатньою кількістю опадів, нерівномірним їх розподілом впродовж вегетації і підвищеним температурним режимом в літній період, що посилює витрату вологи на транспірацію і випаровування з поверхні ґрунту. В зв’язку з цим рівень врожайності с.-г. культур в цій підзоні визначається, головним чином, умовами вологозабезпеченості рослин протягом вегетації.

Дослідження проводили в 2010-2011 вегетаційному році в умовах північної підзони Степу України на дослідному полі Інституту сільського господарства степової зони НААН України.

Грунт дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний, середньосуглинковий із вмістом гумусу – 3,5%. Вміст валового азоту становить 0,18%, рухомого фосфору міститься 100-150 мг/кг, обмінного калію 60-120 мг/кг (за Чириковим).

Облікова площа ділянки 25 м², повторність досліду триразова. Попередник – чорний пар, ячмінь ярий. Загальний мінеральний фон –N₃₀Р₃₀К₃₀ кг/га д. р., що вносили в передпосівну культивацію. Навесні на початку фази виходу в трубку по обох попередниках було проведено підживлення пшениці озимої локально дозою N₃₀.

Висівали пшеницю озиму м’яку сорт Розкішна. Агротехніка в досліді загальноприйнята для зони Степу України.

Вихідні запаси продуктивної вологи у ґрунті на час сівби пшениці озимої визначаються, як відомо, попередниками, які сприяють накопиченню різної кількості продуктивної вологи та кількістю опадів у передпосівний період. На думку М.С. Кулик [1], запаси вологи в 10-см шарі ґрунту більше 10 мм – надійний показник сприятливих умов початку вегетації озимих; менше 10 мм – показник більшої залежності сходів від опадів. Якщо запаси вологи в шарі ґрунту 0-10 см наближаються до 5 мм, то це вказує на можливість зниження повноти сходів, а також більшого ступеня зрідженості на початку їх розвитку.

За результатами наших досліджень, після чорного пару запаси продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту на момент сівби пшениці озимої були в три рази вищими, ніж після непарового попередника, але не достатніми для своєчасного одержання сходів. За таких умов одержання сходів пшениці великою мірою залежить від опадів у післяпосівний період.

За період від сівби до виходу в зиму відбувалось поповнення запасів ґрунтової вологи (рис.1).

Рис.1. Запаси продуктивної вологи під посівами пшениці озимої по чорному пару та ярому ячменю

(2010-2011 рр. вегетації)

Інтенсивність росту та розвитку рослин пшениці озимої в осінній період вегетації, їх загартування, зимостійкість, а відповідно і урожайність визначається багатьма факторами, серед яких велике значення належить й густоті рослин.

При аналізі даних густоти рослин наприкінці осінньої вегетації було встановлено, що по пару вона була більшою і склала 438 шт./м², а по непаровому попереднику на 13% менше (387,0 шт./м² ).

За зиму випало 141,9 мм (більше норми), це сприяло збільшенню запасів доступної вологи в шарі ґрунту 0-100 см.

Період від початку весняної вегетації до колосіння є для пшениці озимої досить важливим по відношенню до вологозабезпечення. У фазі виходу рослин в трубку починається інтенсивний ріст рослин, відбувається диференціація пагонів на продуктивні й непродуктивні, відмічається кількість квіток у колосі. Навіть незначне зневоднення клітин у цей час призводить до гальмування диференціації і зменшення кількості розвинених колосків у колосі, що сильно знижує потенціал урожаю.

Протягом весняно-літньої вегетації найбільш сприятливі умови для росту та розвитку рослин пшениці озимої склалися по чорному пару. Результати наших спостережень свідчать про прямий вплив попередників на густоту продуктивного стеблостою. Так, на метрі квадратному посіву сорту Розкішна, де попередником був ярий ячмінь, густота продуктивного стеблостою становила 376 колосів, а за сівби пшениці по пару їх кількість дорівнювала 428.

Попередники впливали також на кількість зерен в колосі пшениці та їх загальну масу. При вирощуванні пшениці озимої по ячменю ці показники дорівнювали 25,5 зерен і 0,99 г. Сівба пшениці після пару підвищувала ці показники до рівня 28,3 і 1,19 г. Вищою на цьому варіанті була і маса 1000 зерен – 42,2 г, а після непарового попередника – 38,9 г.

Кращі показники елементів структури посіву та рослин і, як наслідок,

більш високої врожайності зерна, формуються при вирощуванні пшениці озимої після чорного пару. Урожайність пшениці озимої на цьому варіанті була на 1,4 т/га вищою в порівнянні з варіантом, де попередником був ячмінь і склала 5,0 т/га.

Література:

1. Кулик М.І. Вплив агроекологічних факторів на врожайність і якість зерна озимої м’якої пшениці в центральній частині Лісостепу України : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. с.-г. наук : спец. 06.01.09 «Рослинництво» / М.І. Кулик. – Харків, 2008. – 20 с.