Экономические науки/10.Экономика предприятия

аспірант Мазуренок О.Р.

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, Україна

Пріоритетні напрями розвитку сектору машинобудування

Жодна з фінансово-промислових груп України не може похвалитися тим, що їй вдалося уникнути впливу економічної кризи. Неприємності почалися ще з 2009 року із другосортних іпотечних кредитів у США. Потім проблеми розширилися до масштабів усієї фінансової системи, і поступово загальмувала уся світова економіка. В Україні криза позначилася на блокуванні доступу до фінансування та падіння попиту на сталь через зниження обсягів будівництва та машинобудування.

Скорочення світового попиту на вітчизняну машинобудівну продукцію, спричинене рецесійними процесами у світовій економіці, привело до втрат експортерами зовнішніх ринків збуту. Враховуючи високу залежність машинобудівної галузі від традиційних зовнішніх ринків збуту продукції (головним чином, російського) та низький рівень диверсифікації зовнішніх ринків, даний фактор виступає суттєвим обмеженням щодо розвитку машинобудування.

На сьогодні пріоритетними напрямами розвитку сектору машинобудування є: [4]
- створення системи машин і обладнання нового покоління для агропромислового комплексу, енергетики, транспорту та житлово-комунального господарства; 
- збільшення обсягів виробництва експортної та імпортозамінної продукції; 
- виробництво для державного замовлення та експорту зброї та військової техніки. 
У секторі машинобудування зараз виконується 22 програми. Найважливіші із них: "Програма виробництва технологічних комплексів машин та обладнання для агропромислового комплексу", "Державна програма розвитку авіаційної промисловості на період 2011 року", "Програма розвитку найбільш конкурентоспроможних напрямів мікроелектроніки в Україні", "Програма розвитку автомобілебудування". 
Передбачено розроблення програми розвитку машинобудування в цілому, у тому числі високотехнологічних і наукоємних галузей авіабудівної, суднобудівної, автомобілебудівної, енергетичного машинобудування, оборонно-промислового комплексу, машинобудування для агропромислового комплексу, приладобудування, з метою виконання таких основних завдань: [4] 
- формування макротехнологій замкненого циклу у базових галузях, зокрема у машинобудуванні для агропромислового комплексу, авіабудуванні, суднобудуванні, оборонно-промисловому комплексі, виробництві засобів зв'язку і телекомунікацій, електрообладнання, побутової техніки; 
- відродження підприємств - виробників елементної бази та комплектуючих виробів; 
- формування галузі виробництва складної побутової техніки; 
- сприяння освоєнню нових видів складної, конкурентоспроможної і наукоємної техніки для переоснащення пріоритетних галузей, зокрема для легкої, медикобіологічної та фармацевтичної, хімічної та нафтохімічної, вугільної промисловості, гірничорудної та металургійної галузі, тепло- та електроенергетики, залізничного транспорту, сучасних верстатів та інструментів, програмно-технічних комплексів для системи безготівкових 

розрахунків; 
- широке впровадження високих ресурсозберігаючих технологій, в першу чергу гнучких ефективних ливарних технологій із застосуванням процесів об'ємної стереолітографії, газифікації моделей, холодного затвердіння, а також гнучких механоскладальних систем з використанням універсального технологічного оснащення, що переналагоджується, і обладнання з числовим програмним управлінням, гнучкого роботизованого складального виробництва приладів, нанесення функціональних та захисних покриттів з новими властивостями; 
- створення умов для розвитку мережі інноваційних підприємств, зокрема інжинірингових центрів, технопарків, сертифікаційних центрів, лізингових компаній. 

Для того, щоб пришвидшити перебіг виходу машинобудівного сектору із стану застою необхідно забезпечити:

- розвиток матеріально-технічної бази для розроблення і виробництва машинобудівної техніки;

- диверсифікацію і модернізацію виробництва непрофільної машинобудівної продукції;

- зміну організаційної структури підприємств для приведення у відповідність з ринковими умовами, вимогами конкуренції та інтеграційних процесів, що відбуваються в світі;

- удосконалення системи управління підприємствами з використанням інформаційних технологій;

- посилення кадрового потенціалу підприємств, здійснення заходів щодо ліквідації дефіциту кадрів.

Література:

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 09.09.2010 № 2519-VI.

2. Закону України «Про інноваційну діяльність» від 02.10.2011, № 3715-17.

3. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 08.09.2011 № 3715-VI

4. Державна програма розвитку промисловості на 2003-2012 роки.- від 28.07.2003 р. №1174.