К.е.н. Семчук І.В., Утченко І.В.

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки, Україна

ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ КРИЗИ

Проблема дослідження  можливостей виживання в умовах глобальної економічної кризи являється на сьогодні однією із самих актуальних для всіх суб’єктів господарювання. Так, огляд економічної літератури  та аналіз реальної економічної ситуації в Україні і за кордоном показують, що кризові ситуації частішають, а їх наслідки набувають все більших масштабів. За умов поширення глобалізаційних процесів у світі, країни, що розвиваються, стають найбільш вразливими під час виникнення кризи, спричиненої економічними, фінансовими, технологічними та іншими факторами. З огляду на це, організації повинні адаптуватись до тих умов, що створюються факторами зовнішнього середовища, а внутрішні керовані фактори повинні визначати можливість антикризової діяльності та адаптації фірми [2].

На сучасному етапі основну увагу слід приділяти удосконаленню стратегічного управління як системи заходів ефективного розвитку промислових підприємств. Однією з підсистем таких заходів є вихід підприємства з кризи з подальшим сталим розвитком у довгостроковій перспективі. Таким чином, реальний сектор української мікроекономіки потребує розробки теорії для впровадження стратегічного управління в практику діяльності підприємств, що опинилися в умовах кризи [1].

Базові теоретичні основи антикризового управління підприємством, висвітлено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: Ансоффа І., Бєляєва С.Г., Бланка І.О., Бляхмана Л.С., Градова О.П., Гриньової В.М., Грязнової А.Г., Іванова Г.П., Кизима М.О., Короткова Є.М., Кошкіна В.І., Майєра Є., Пономаренка В.С., Пушкаря О.І., Раєвнєвої О.В., Резнікової Т.О., Саймона Г., Шіма Д., Шредера Г.О. та інших.

Проте і нині ще є питання, які потребують вирішення, а саме: відсутність показників, які дозволяють здійснювати диференційований підхід до оцінки рівня кризового стану вітчизняних підприємств з урахуванням їх розмірів, виду діяльності тощо; відсутня можливість візуального відображення стану підприємства; недостатньо повно вивчені особливості вибору цілі та стратегії підприємства відповідно до рівня його кризового стану; недостатньо досліджені підходи до формування та реалізації послідовності антикризових програм [3].

На нашу думку для вирішення зазначених проблем доцільно удосконалити методичний підхід до вибору базової стратегії, сутність якого полягає в обґрунтуванні критеріїв, які відображають взаємообумовленість ресурсів та попиту, використання якого спрощує процес прийняття управлінських рішень щодо розвитку підприємства в довгостроковій перспективі, а також методологічний підхід до стратегічного управління як системи, що має всі її ознаки – вхід, цілі, функцію, структуру, вихід і зворотні зв’язки. Система стратегічного управління представлена як складова організаційної системи управління підприємством.

Вирішення цих проблем дозволить своєчасно виявляти рівень кризового стану на підприємстві, визначати його причини, обирати ціль та стратегію підприємства в цих умовах, формувати та реалізовувати систему антикризових програм з урахуванням рівня кризового стану та можливостей підприємства. Це дозволить підвищити ефективність процесу прийняття управлінських рішень. Результати дослідження можуть бути використані на підприємствах різних форм власності не тільки для виходу з кризового стану, але й для його передбачення [4].

Таким чином, кризова ситуація подолається  з успiхом, за умови проведення  глибокого  причинного    аналiзу  ситуацiї;  послiдовного  впровадження заходів з удосконалення  культури управлiння фiрмою на  оперативному i стратегiчному   рівнях. В такому випадку, персонал  буде   задіяний на всіх етапах в управлiннi   кризою і забезпечить раціональне використання  страхових фондів для подолання кризових ситуацiй.

Список використаних джерел

1. Гавриленко Т.В. Інновації в антикризовому управлінні // Шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств: Монографія // Під. ред. проф. О.І.Волкова, проф. М.П.Денисенка. – К.: КНУТД, 2005. – С.226–250.

2. Гавриленко Т.В. Систематизація факторів виникнення кризових ситуацій // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. –Ч.2. –Том 1 (46). – Хмельницький. – 2002. –№4. – С.171–174.

3. Гавриленко Т.В. Стратегічне управління підприємством в кризових умовах господарювання // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. – К: КНУТД, 2005. – № 4. – С.93–95.

4. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб./ З.Є. Шершньова, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева; За заг. ред. З.Є.

5.  Шершньової. – К.: КНЕУ, 2007. – 680 с.