К.е.н. Козловський В.О., Мороз В.В.

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки, Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В сучасних ринкових умовах, коли світ очікує другу хвилю кризи, перед підприємствами постає проблема ефективної організації технічного забезпечення виробництва. Організація технічного забезпечення виробництва – це процес своєчасного і комплексного задоволення потреб підприємств у технічних засобах, вона є важливою передумовою виробничого процесу, без якої не було б можливим вчасне і повне виконання підприємством виробничих завдань.

Дослідженню питань організації технічного обслуговування виробництва присвячені праці таки вчених як: Е.Ю. Локшин, Н.Н. Вєдєнін, В.З. Янчук, І.М. Рознатовський, В.П. Нагребельний та інші. Проте і нині залишаються невирішені проблемні питання, пов’язані із якістю ремонтних робіт, фізичним і моральним оновленням засобів виробництва та інші.

Так, економісти Е.Ю. Локшин та І.М. Рознатовський під терміном «технічне забезпечення» визначали процес планомірного та комплексного забезпечення виробничих процесів усіма необхідними технічними засобами, потрібними для їх нормального функціонування [3].

Професор Н.Н. Вєдєнін вважає, що стосовно господарства доцільно використовувати одночасно з терміном «матеріально – технічне забезпечення» ширше поняття «виробничо – технічне забезпечення», яке охоплює як матеріально – технічне забезпечення підприємства, так і різні види його технічного обслуговування.

Об’єднуючи поняття «матеріально – технічне забезпечення» та «виробничо-технічне обслуговування» в одне загальне поняття – виробничо – технічне забезпечення виробництва, Н.Н. Вєдєнін робить висновок, що поняття матеріально – технічне забезпечення не є рівнозначне «виробничо – технічному обслуговуванню». Матеріально – технічне забезпечення виробництва і його виробничо – технічне обслуговування – це дві різні, хоча і взаємопов’язані, форми виробничо – технічного забезпечення господарства, їх об’єднання в одне поняття не виключає можливості самостійного розгляду цих правових категорій. Матеріально – технічне забезпечення може бути визначене і як складова частина виробничо – технічного забезпечення сільського господарства, і як самостійна функція відповідних органів управління підприємством [1].

Нині на більшості підприємств весь комплекс робіт з технічного обслуговування виконується самими підприємствами, що призводить до великих нераціональних витрат: розпорошеності коштів, устаткування, робочої сили та ін. Роздробленість допоміжних служб, низький рівень їх спеціалізації перешкоджають створенню відповідної технічної бази і прогресивних форм організації допоміжних робіт, що в період кризи є надзвичайно небезпечним і може призвести до подальшого занепаду підприємств [2].

На нашу думку, вирішальна роль в удосконаленні всієї системи технічного обслуговування виробництва належить подальшій централізації та спеціалізації однорідних функцій обслуговування. Останніми роками спостерігається тенденція індустріалізації низки функцій обслуговування виробництва, тобто їх централізації в масштабі окремих галузей чи економіки загалом з використанням відповідної організаційної і технічної бази.

Для ремонту устаткування і приладів створені об'єднання, для виготовлення інструментів функціонують інструментальні заводи. На таких заводах широко використовують прогресивну технологію і потокові методи організації робіт, що забезпечує зниження їх вартості і підвищення якості.

Відбувається і централізація транспортних послуг на основі створення великих автогосподарств.

Найбільший ефект досягнуто в централізації енергопостачання підприємств на основі створення районних і кільцевих енергосистем.

Однак потужності цих об'єднань поки не можуть задовольнити запити всіх підприємств промисловсті і переважний обсяг робіт з обслуговування доводиться виконувати самим підприємствам. Ми вважаємо, що на великих підприємствах повинні створюватися спеціалізовані цехи і господарства за найважливішими функціями обслуговування. У таких цехах потрібно використовувати спеціалізоване устаткування, прогресивну технологію й оснащення, створювати умови для механізації праці, обґрунтованого планування і регламентації робіт з технічного обслуговування виробництва [4].

Отже, у цілому система обслуговування повинна бути спрямована на підвищення економічності виробництва – тобто максимального скорочення тривалості виробничого циклу з мінімальними витратами на виконання робіт з технічного обслуговування.

Список використаних джерел

1. Антонец А.В., Белов Н.А. и др. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. / А.В. Антонец, Н.А. Белов. – К.: Высшая шк., 2002. – 472 с.

2. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. / В.Г. Герасимчук. – К.: Вища школа, 2005. – 267 с.

3. Е.Ю Локшин Промышленность СССР – Изд. Социально – ецономической Литературы "Мысл", 1964/ – 382 C.

4. Трудові відносини і права людини // Урядовий кур’єр. – 1995. – №8.