Фінансова безпека підприємства: системний підхід

В умовах нестабільності сучасної світової економіки й, як наслідок зростаючих погроз для бізнесу наявність адекватної системи управління фінансовою безпекою підприємства зростає.

Практика останнього десятиліття свідчить, що однієї з найпоширеніших причин виникнення фінансової кризи й банкрутства підприємств була відсутність ефективної системи їх фінансової безпеки. Поняття «фінансова безпека» як самостійний об'єкт управління є відносно новим. Однак забезпеченню фінансової безпеки присвячено багато робіт.

Актуальність розробки стратегії фінансової безпеки підприємства в період падіння попиту й проведення пов'язана із цілим рядом негативних факторів:

     погрозою зменшення запасу фінансової міцності підприємства стосовно можливих втрат і збитків, у тому числі за рахунок розкрадань, недбалості й помилкових дій персоналу;

     підвищеним ризиком шахрайства з боку контрагентів і ін.;

     залучити й використовувати позикові кошти по оптимальній вартості в надійних банках і контролювати прийнятний рівень боргового навантаження;

     запобігти випадкам недбалості, шахрайства, а також навмисним діям персоналу у відносинах з контрагентами, а також інші фінансові порушення, у тому числі пов'язані з використанням державних бюджетних коштів;

     розробити й впровадити систему постійного моніторингу фінансового стану компанії з метою раннього діагностування кризових явищ і ознак банкрутства;

     забезпечити проведення робіт із захисту конфіденційності інформації, що становить комерційну таємницю.

Реалізація перерахованих напрямків допоможе підприємству створити необхідний запас міцності фінансової системи перед існуючими і  виникаючими для нього погрозами.

Необхідність комплексного підходу до формування фінансової безпеки підприємства, що забезпечує захист його фінансових інтересів у процесі розвитку, обумовлює її виділення в самостійний об'єкт управління в загальній системі фінансового менеджменту.[1-4]

Виходячи із цього, метою даної статті є уточнення й обґрунтування понять об'єкта й суб'єкта в загальній системі управління фінансовою безпекою підприємства, складові частини його забезпечення.

Сутність управління як системна сукупність представлено на рисунку 1.

Об'єктом управління фінансовою безпекою підприємства є фінансова діяльність, суб'єктом – окремий власник або менеджер.

При характеристиці суб'єкта управління не можна не погодитися із затвердженням Низенко З.І. «Під суб'єктом управління він розуміє керуючу систему як сукупність органів управління». Оскільки управління в системі безпеки господарюючих суб'єктів будується по ієрархічному принципу, то суб'єкт управління може бути об'єктом для органа більш високого рівня. Управління фінансовою безпекою входить у загальну систему управління безпекою підприємства, будучи однієї з його функціональних підсистем, що забезпечують реалізацію управлінських рішень переважно у фінансовій сфері його діяльності.

Сучасний підхід до управління фінансовою безпекою визначається як:

  по-перше, процес управління сукупністю матеріальних, фінансових, інформаційних і людських ресурсів, спрямований на прийняття управлінських рішень у цій області;

  по-друге, сукупність власників і працівників управлінського персоналу підприємства, що забезпечують високий динамізм і варіативність прийняття цих рішень.

Найбільш ефективним способом управління фінансовою безпекою є впровадження системного підходу, що включає в себе введення керівництвом і власниками підприємств однакових вимог до всіх елементів системи управління підприємством і організації контролю їх виконання, розподіл сфер відповідальності щодо всіх категорій персоналу (аж до рядових співробітників підприємства), встановлення нормативних значень показників фінансової безпеки.

 

Особливо важливо, щоб системний підхід знайшов своє відображення у відповідному документі, наприклад, стратегії економічної безпеки підприємства. У зазначеному документі повинні бути формалізовані мети й об'єкти даної стратегії і її ключового елемента – фінансової безпеки. Повинні бути визначені характеристики погроз фінансової безпеки, що відображають специфіку її діяльності, сформульовані критерії й нормативні параметри безпечного фінансового стану бізнесу, описані заходи й механізми, спрямовані на його забезпечення. З метою розвитку основних положень стратегії внутрішніми локальними нормативними актами підприємства на генерального й фінансового директора, керівників служб безпеки й внутрішнього контролю покладається відповідальність за розробку кількісних і якісних значень критеріїв фінансової безпеки, моніторинг і прогнозування факторів, що визначають виникнення фінансових погроз і вироблення заходів їх подолання, розробку й впровадження систем раннього діагностування кризових ситуацій.

Усі перераховані елементи управління фінансовою безпекою в сукупності становлять механізм управління нею.

Місце управління фінансовою безпекою в загальній ієрархічній системі управління безпекою відображено на рисунку 2.

Як і кожна керуюча система, управління фінансовою безпекою припускає наявність певного об'єкта управління. При побудові загальної системи цього управління його об'єктом виступає фінансова діяльність підприємства в цілому.

Головна відмінність системи управління фінансовою безпекою від процесів фінансового управління укладається в тому, що основним показником її ефективності є дотримання нормативного рівня параметрів і індикаторів фінансової безпеки. Система ж управління фінансами припускає проведення оцінки фінансового стану підприємства за допомогою визначення розмірів відхилень фактичних значень показників від передбачених планом або досягнутих темпів росту. Для виявлення погроз фінансової безпеки недостатній аналіз змін зазначених індикаторів по роках, за звітний період або в порівнянні з аналогами. Такий аналіз не дає чіткої відповіді, наскільки критична ситуація, який рівень погрози.

Таким чином, при керуванні фінансовою безпекою необхідне порівняння фактичних і прогнозних даних з нормативними значеннями, що чітко визначають параметри кризової ситуації для даного підприємства, і підтримка показників не нижче встановленого рівня. Перелік граничних (нормативних) значень фінансової безпеки повинен бути вужче, чим список показників, застосовуваних для аналізу досягнення планових параметрів компанії. Він повинен бути достатнім для того, щоб відображати головні напрямки діяльності, виявляти найбільш серйозні погрози фінансової безпеки.

З іншого боку, управління фінансовою безпекою неможливо без відповідної організаційної структури як системної сукупності відносин і взаємозв'язків між складовими організаційної структури й фахівців. Таким чином, управління фінансовою безпекою є одночасно й процесом, у ході якого реалізуються відповідні функції, і системою, яка через організаційну систему здійснює ці функції. При цьому інформація стає сполучною ланкою між складовими управлінського процесу.

Сукупність об'єкта й суб'єкта управління в діяльності служб фінансової безпеки формує систему управління, яка містить у собі:

     організацію проведення постійного моніторингу фінансового стану з метою раннього діагностування кризових явищ;

     оцінку потенційних можливостей (зовнішніх і внутрішніх) по подоланню погрози фінансової кризи;

     визначення переліку заходів щодо запобігання погроз фінансової безпеки;

     оцінку ефективності планованих заходів з погляду нейтралізації негативних факторів;

     оцінку вартості пропонованих заходів, строки реалізації, очікувані результати фінансової стабілізації.

Тільки ефективне функціонування системи фінансової безпеки й наявність її стратегії допоможе забезпечити збереження й подальший успішний розвиток бізнесу.

Література:

1.       Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. – 784 с.

2.   Низенко З.И. Обеспечение безопасности предпринимательской деятельности. – К.: 2003.

3.   Ермошенко М.М. Комерційна діяльність посередницьких організацій. – К.: 2003.

4.   Ромашко М.В., Сайгина Т.Б. Проблема финансовой безопасности промышленных предприятий // Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия: экономическая. Выпуск 46. – Донецк: Дон НТУ, 2002, С.31-36