Экономические науки/10.Экономика предприятия

Асистент Святенко С.В., Жила Я.О.

Криворізький національний університет, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ В ПРОЦЕСІ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах господарювання, особливо під час фінансової кризи, керівництву підприємства для прийняття ефективних управлінських рішень, дуже важливо мати уяву про його реальний фінансовий стан.

Одним з напрямків оцінки фінансового стану підприємства є аналіз ліквідності, в процесі якого активи підприємства порівнюються з пасивами.

В економічній літературі усі активи підприємства поділяють на чотири групи в залежності від рівня ліквідності: високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні, важколіквідні [1,2,3,4].

До першої групи (А1) відносять грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції.

До другої групи (А2) відносять готову продукцію, товари, векселі одержані, дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги та за розрахунками, іншу поточну дебіторську заборгованість та інші оборотні активи.

До третьої групи (А3) відносять виробничі запаси, поточні біологічні активи та незавершене виробництво.

Четверта група (А4) включає в себе підсумок першого розділу активу балансу, тобто необоротні активи.

Пасиви, залежно від ступеня зростання строків їх погашення, групуються так:

- найбільш строкові зобов'язання (П1) — кредиторська заборгованість бюджету, за товари, роботи, послуги, інші короткострокові пасиви;

- короткострокові зобов'язання (П2) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати;

- довгострокові зобов'язання (ПЗ) — довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви;

- постійні пасиви (П4) — це власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів.

Погоджуючись з ідеєю про порівняння вартісних показників активів і зобов'язань, згрупованих за ознакою терміновості, відзначимо, що подібний аналіз неприйнятний для цілей управління підприємством.

Основними причинами неможливості застосування даного методу є:

- інформаційна обмеженість бухгалтерської звітності

- некоректне розподіл активів і пасивів по групах, яке певною мірою є наслідком першої причини.

Дійсно, умови, що склалися на сьогоднішній день, не знаходять свого відображення у зовнішній фінансовій звітності. Так, зокрема, при оцінці вартості активів використовується принцип рівності активів і пасивів, у той час як для цілей аналізу ліквідності більш правильним було б використовувати принцип оцінки активів за ціною можливої реалізації.

Бухгалтерська звітність також нічого не говорить про якість наявних на балансі підприємства активів та можливості їх реалізації. Без використання додаткових джерел інформації неможливо визначити частку сумнівної дебіторської заборгованості та наслідки непогашення кредиторської заборгованості.

Ці та багато інших чинників призводять до спотворення вихідних даних і некоректних результатів аналізу.

Під ліквідністю активів розуміють їх здатність перетворюватися в грошову форму, тобто чим вища ліквідність певної групи активів, тим менше часу потрібно для їх перетворення в грошові кошти.

В той же час на практиці відсутні чіткі часові межі зазначеного процесу перетворення для кожної з груп активів, що призводить до спотворення реальної картини ліквідності підприємства.

На особливу увагу заслуговує така група активів, як готова продукція. Адже на одних підприємствах максимальні терміни реалізації готової продукції становлять декілька днів (наприклад підприємства харчової промисловості), а на інших – декілька місяців (підприємства машинобудівної, гірничо-металургійної галузі тощо). Відповідно готова продукція в першому випадку буде більш ліквідною ніж у другому.

Тому, ми вважаємо, що доцільно відносити активи підприємства до різних груп на підставі критеріального показника, який відображатиме швидкість перетворення відповідних активів у грошові кошти та матиме для кожної групи активів відповідні нормативні значення.

Даний підхід дозволить групувати активи підприємства за реальним рівнем ліквідності, тобто якщо, наприклад, готова продукція, згідно загальноприйнятого методу, відноситься до другої групи (А2), а термін її перетворення у грошові кошти перевищує нормативне значення для цієї групи, то її слід віднести до нижчої групи (А3) і навпаки.

Запропонована методика дозволить більш точно відображати реальний стан ліквідності балансу, та підприємства в цілому. Що, в свою чергу, позитивно впливатиме на ефективність управлінських рішень на підприємстві.

Література:

1. Ю.С. Цал-Цалко Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 360 с.

2. Методология анализа финансового состояния предприятия: монография / И. А. Жулега; ГУАП.- СПб., 2006. – 235 с.:ил.

3. Абрютина М. С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия : учеб. пособие / М. С. Абрютина, А. В. Грачев. – М. : Дело и сервис, 2006. – 272 с.

4. Кольцова И. В. Практика финансовой диагностики и оценки проектов / И.В.Кольцова, Д. А. Рябых. – М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2007. – 416 с.