Долюк І.І.

42-МПО

Науковий керівник: Кубай О.Г.

Вінницький національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ

Розглянуто порядок державного регулювання цін в аграрному секторі, механізм ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, а також фактори, які впливають на цінову політику.

Ключові слова. Ціна, державне регулювання цін, механізм ціноутворення.

Постановка проблеми. Однією з невідкладних умов подальшого розвитку агропромислового комплексу України є цілеспрямована політика захисту внутрішнього продовольчого ринку. В Україні останнім часом активізували свою діяльність транснаціональні агропродовольчі корпорації, які не стимулюють, а, навпаки, стримують реформування АПК. Це зумовлює руйнування вітчизняного агропродовольчого потенціалу, втрату господарськими структурами конкурентоспроможності.

Виробництво продукції агропродовольчого сектора характеризується різкою нестабільністю, що значно ускладнює процес оцінки обсягів майбутнього врожаю та умов його реалізації, зумовлює стрибкоподібний характер ціноутворення. У цій ситуації створення системи оперативного збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації про рівень внутрішніх цін серед суб’єктів ринку є необхідною умовою для реформування АПК на ринкових засадах і розвитку агропродовольчого сектора України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема державного регулювання цін а аграрному секторі України висвітлюється в різних аспектах у наукових працях В.Алексійчука, А.Борщ, І.Кобути та інших вітчизняних учених.

Результати. Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків. Зокрема, за допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості товарів.

Здійснення державної цінової політики неможливе без ефективного контролю за додержанням дисципліни цін. Під дисципліною цін розуміють дотримання визначених нормативними актами й документами вимог щодо формування, установлення та використання цін за умов регульованої ринкової економіки [3; с.58].

В умовах організованих ринкових відносин, що сьогодні притаманні практично всім країнам усталеної ринкової економіки, одним з поширених напрямів впливу на ціноутворення в агропродовольчому ланцюжку є створення законодавчо – нормативної та інституційної бази для ведення між його галузевими суб’єктами діалогу з метою урівноваження економічних інтересів усіх учасників процесу просування продукції від виробника до кінцевого споживача. Однією з форм, що створює можливості для такого діалогу, є міжпрофесійні об’єднання (у ряді країн – узгоджувальні комітети, маркетингові центри, продуктові ради) [5;с.181].

Світова практика підтверджує, що державне регулювання цін у тій чи

іншій мірі існує в усіх країнах.

Відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції, встановлюючи мінімальні та закупівельні ціни [1,с; 101].

Державне регулювання у сфері ціноутворення повинне бути направлено на формування системи науково та економічно обґрунтованих цін – гарантованих (захисних), заставних і ринкових – по всьому технологічному ланцюгу: товаровиробник – переробник – торгівля – споживач [6;с. 176].

На процес ринкового ціноутворення впливають багато зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх чинників, (які не залежать від підприємства), слід відносити: політичний клімат (політичну стабільність); загальний стан економіки країни та регіону (стабільність економіки, рівень розвитку виробництва та інфраструктури, платоспроможність підприємств і населення, система оподаткування); стан аграрного ринку (рівень конкуренції між сільськогосподарськими виробниками); характер регулювання економіки державою; рівень і динаміку інфляції; обсяги та особливості існуючого і перспективного купівельного попиту; дефіцит на вільному ринку необхідних ресурсів (трудових, фінансових). До внутрішніх чинників (що залежать від сільгосптоваровиробника) ми відносимо: обсяг ринку, ринкові ніші; особливості виробництва; специфіку виробленої продукції (ціна зростає на продукцію більш глибокої переробки і кращої якості, а також делікатесну продукцію) [3; с. 55].

На нашу думку одна із причин, через які сільське господарство вимагає цінового регулювання з боку держави - низька еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію. Це означає, що населення відносно стабільно споживає продукти харчування, жертвуючи при цьому товарами тривалого користування, одягом.

Продукти харчування мають різну еластичність попиту за ціною та доходом. Найбільш еластичними є м'ясо і м'ясні вироби, риба, а найменш еластичними – товари щоденного попиту (хліб, молоко, крупи, макарони, картопля). Проте навіть з урахуванням цих відмінностей в цілому, попит на продукти харчування малоеластичний, тобто при зростанні ціни на 1% платоспроможний попит реагує значно менш адекватним зниженням (на 0,1-0,5%). А при падінні ціни або зростанні доходів попит на продукти харчування зростає також менш відчутно, тому що на нього, крім економічного фактора, діє ще й фізіологічний чинник: наприклад при підвищенні реального доходу вдвічі – людина не може вдвічі більше споживати продуктів харчування. Тому попит на продукти харчування неадекватно реагує на зміну реальних доходів населення, а це означає, що цінова політика лише частково впливає на попит населення.

Разом з тим, саме сільськогосподарське виробництво є також малоеластичним за ціною, особливо, якщо коливання цін є короткочасними, крім того ця галузь сама по собі має досить консервативний характер. Не можна швидко змінити обсяги виробництва в садівництві і виноградарстві, рільництво пов'язане з сівозмінами, що обмежує маневр посівними площами, дія факторів інтенсивності виробництва (добрив, машин, технологій) позначається далеко не відразу і в той же час має тривалі наслідки. Також спостерігається значне часове запізнення між зміною ціни на сільськогосподарську продукцію і відповідною реакцією аграрного товаровиробника, причому далеко не завжди ця реакція є логічною. Наприклад, зниження ціни на сільськогосподарську продукцію іноді призводить до збільшення її виробництва для отримання попереднього обсягу виручки [2; c. 185].

В сільському господарстві механізм ціноутворення повинен бути системою, одним із елементів якої є визначення цільових цін, що забезпечують сільськогосподарським товаровиробникам доходи, достатні для здійснення простого відтворення, а також розширення основного свого виробництва

Для обчислення еквівалентного обміну між сільським господарством і промисловістю в базовому році визначається, скільки необхідно продати тонн зерна для придбання однієї одиниці матеріально – технічних ресурсів. Паритетна ціна в звітному році встановлюється на основі вартості одиниці матеріально – технічних ресурсів в базовому році. Для розрахунку паритетних цін інших видів сільськогосподарської продукції використовується співвідношення ціни певного виду сільськогосподарської продукції до ціни на зерно [4; с. 156].

Згідно Закону України «Про державну підтримку сільського господарства країни» об’єктами державного цінового регулювання є такі товари (табл.1).

Таблиця 1

Товари, що є об’єктами державного цінового регулювання в Україні

Код УКТ ЗЕД	Назва товару
1001	Пшениця і суміш пшениці та жита (меслин)
1002000000	Жито
100300	Ячмінь
104000000	Овес
1005	Кукурудза
110100	Борошно пшеничне або суміш пшениці та жита
120100	Соєві боби тільки не подрібнені
120400	Насіння льону тільки не подрібнене
120500	Насіння тільки з ріпаку не подрібнене
120600	Насіння соняшнику тільки не подрібнене
1210	Шишки хмелю свіжі або сухі, подрібнені або не подрібнені
170112	Цукор з цукрових буряків

Впорядкування ціноутворення на сільськогосподарську продукцію сприятиме поступове впровадження заходів, що протидіють завищенню роздрібних цін. Необхідно встановити граничний розмір торговельних націнок на сільськогосподарську продукцію та продукти переробних підприємств. Це зменшить кількість посередників; підвищить платоспроможний попит населення [1; с.102].

Висновок. Отже, державне регулювання цін - це система важелів і стимулів, за допомогою яких держава бере участь у ринкових процесах на правах суб'єкта ринкових відносин, забезпечуючи сталий розвиток агропромислового виробництва. Для забезпечення ефективного функціонування механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та продовольство необхідно в першу чергу об’єднати товаровиробників у кооперативи, асоціації, які б могли відстоювати свої інтереси як на галузевому рівні, так і на рівні держави. Потрібно забезпечити стабілізацію обсягів виробництва, а відповідно і цінову стабілізацію, однакові економічні умови виробництва для всіх галузей економіки країни. Також потрібно формувати прогнозовану державну політику, особливо щодо регулювання аграрного ринку.

Список використаної літератури

1.Алейнікова О.В. Необхідність удосконалення системи цінового моніторингу державою агропродовольчого сектора України/ О.В.Алейнікова // Економіка та держава - №12.- 2010.- С.101-103.

2.Воскобій Ю.П. Функціонування цінового механізму в сучасних умовах розвитку аграрного ринку/Ю.П.Воскобій //Економіка АПК -№1.- 2012.- С. 185-187.

3.Кириленко І. Г. Трансформація соціально-економічних перетворень у сільському господарстві України: проблеми, перспективи / І. Г. Кириленко. – К. : ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2005. – 452 с

4.Малік М.Й. Про державне регулювання розвитку сільських територій/ М.Й.Малік // Економіка АПК. – 2008.- №2.- С. 156

5.Молдаван Л.В. Форми і важелі впливу на формування міжгалузевих цін та їх стабілізацію в агропродовольчому комплексі/ Л.В.Молдаван Л// Економіка АПК - №1.- 2012.- С. 180-183.

6.Саблук П.Т. Функціонування методології ринкового ціноутворення на сільськогосподарську продукцію/П.Г. Саблук // Економіка АПК - №1.- 2012.- С. 175-177.