Петленко К.О.

Наук.керівник – Заєць К.Д.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

м.Чернівці

ПРОБЛЕМИ ЗНИЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ АПК ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Економічна криза значно вплинула на економіку України та досить різко загострила питання, що пов'язані з виробництвом, збутом та переробкою сільськогосподарської продукції. Підвищення ефективності агропромислового комплексу безпосередньо залежить від прийняття обґрунтованих рішень, що спрямовані на підвищення конкурентоспроможності продукції та контролю за витратами виробництва. На сьогоднішній день Україна має досить високий потенціал для розвитку сільського господарства і має всі шанси зайняти провідне місце на світовому ринку.

Україна має майже унікальну комбінацію таких факторів, як близькість до міжнародних ринків і ресурси для виробництва сільськогосподарських товарів. Україна — велика за територією країна зі значними ресурсами сільськогосподарських угідь в перерахунку на душу населення. Більше того, ці угіддя завдяки їх особливій якості та сприятливому клімату мають великий потенціал урожайності. З огляду на такі ресурси не дивно, що по виробництву рослинницької продукції, а також молока на душу населення показники в Україні вищі, ніж у середньому у світі або Європі. У цих видах продукції показники на душу населення в Україні є аналогічними до показників у таких традиційних експортерів аграрної продукції, як Канада, Франція та США [2].

Метою даної роботи є визначити проблеми, що провокують зниження виробництва в сільському господарстві і запропонувати шляхи їх подолання.

Тема є досить актуальною, оскільки на сьогодні в Україні наявна проблема розвитку АПК і існує необхідність його реформування і підвищення ефективності його функціонування.

Методологічні й методичні питання конкурентоспроможності продукції АПК розглядаються в працях таких учених: Харченко Т.Б., Каменська Т.О., Педак І.С., Краснокутська Т.Ю., Трещов М.М., Нестерчук Ю.О., та ін.

Оцінюючи функціонування сільського господарства необхідно зазначити, що воно характеризується значним спадом ефективності. Невідповідність продукції АПК європейським стандартам та недосконалість законодавства є основною причиною масового зниження виробничих потужностей, а в крайньому випадку, взагалі, і зупинкою виробництва.

Основними причинами зниження виробництва сільськогосподарської продукції Каменська Т.О. вважає:

•· зниження технологічного рівня виробництва;

•· моральне та фізичне зношення обладнання;

•· зниження інвестиційного та інноваційного потенціалу галузі;

•· витіснення вітчизняних виробників з внутрішнього та зовнішнього ринків;

•·використання неякісної сировини з метою зниження собівартості продукції;

•· відсутність достовірної інформації про ринки збуту;

•· підвищення ступеня операційного ризику [4].

Як відомо, в 2009-2010 роках експорт сільськогосподарської продукції зростав, але згодом, після економічної кризи обсяги експорту продуктів даної галузі знизилися. Це пов’язано з тим, що велика частина виробників просто змушена була закрити свій бізнес через нестачу коштів для здійснення своєї діяльності. В 2010 році у порівнянні з відповідним періодом 2009 року відбулося суттєве зменшення експорту по наступних товарних позиціях: ячмінь – на 48 % (на 675 млн. дол. США); насіння рапсу – на 46% (на 586 млн. дол. США); залишки і відходи харчової промисловості – на 34 % (на 169 млн. дол. США); молоко згущене у 3 рази (на 138 млн. дол. США); олія пальмова – у 2,4 рази (на 115 млн. дол. США); шкури ВРХ – у 2 рази (на 111 млн. дол. США); сири – на 25 % (на 101 млн. дол. США); борошно пшеничне – у 3 рази (на 80 млн. дол. США) [2].

До початку трансформаційного процесу більша частина аграрної продукції вироблялася великими підприємствами. Разом з тим уже тоді особисті підсобні господарства на своїх невеликих ділянках робили значний внесок у виробництво. На присадибних ділянках обсяги виробництва дещо зросли, тоді як у великих підприємствах вони істотно скоротилися.

Аналізуючи всі вище викладені причини спаду виробництва в сільському господарстві, можна виділити такі шляхи подолання цієї кризи:

- впровадження інноваційних технологій у виробництво;

- ефективне управління ризиками операційної діяльності;

- формування ефективної маркетингової стратегії;

- підвищення кваліфікації працівників;

- здійснення постійного контролю за якістю управління;

- удосконалення нормативно-правової бази в сфері сільського господарства;

- комплексний підхід до проблеми організації ресурсної та асортиментної структури АПК, тощо [1, 3].

Також з метою підвищення ефективності функціонування підприємств АПК планується прийняття Комплексної програми по вдосконаленню системи господарювання. Метою Комплексної програми є наступні завдання:

· зупинити спад чисельності поголів’я худоби і птиці та забезпечити його поступове нарощування;

· підвищити урожайність сільськогосподарських культур за рахунок докорінного поліпшення земель (вапнування) та ефективності виконання меліоративних заходів;

· довести обсяги виробництва продукції тваринництва до рівня, який забезпечить мінімальні норми її споживання населенням, а також визначені обсяги поставок;

· забезпечити прибуткове ведення тваринництва на основі вигідного збуту продукції за рахунок оптимальних витрат на її виробництво та державної підтримки цін і доходів товаровиробників;

· створити нові робочі місця в агропромисловому комплексі, поліпшити зайнятість та підвищити доходи сільського населення;

· забезпечити розвиток на селі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, тощо [2, 5].

Таким чином, можна зробити висновок, що в тих умовах, що склалися сьогодні українським аграрним підприємствам просто необхідно втручання держави чи закордонних інвесторів. Зважаючи на місце розташування України, її потенційні зв’язки з іншими державами та достатню якість української сільськогосподарської продукції, є досить велика можливість виходу на міжнародний ринок і затвердження України не як “сировинного придатку”, а як самодостатньої країни. Тому, для збільшення конкурентних можливостей аграрному сектору необхідно: розвивати соціальну і ринкову інфраструктуру в сільського господарській місцевості; подолати невдалу інтеграцію науки та виробництва; розробити програму створення галузевих зон із виробництва найперспективніших видів продукції, яка має конкурентні переваги на світовому ринку; використовувати стратегічні технології й нові форми господарювання.

Список використаних джерел:

1. Нестерчук Ю.О. Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств// Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vkhnau_ekon/2010_6/pdf/6_2.pdf

2. Трещов М.М. Розвиток інфраструктури аграрного ринку в регуляторному середовищі держави як один з основних шляхів підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств/ М.М. Трещов // Економічний простір №24 – 2009 р.

3. Педак І.С. Якість продукції - найважливіший фактор конкуренції // Держава та регіони / І.С. Педак, Т.Ю. Краснокутська // - 2009. - № 4. - С. 195-198.

4. Каменська Т.О. Мета й завдання внутрішнього аудиту собівартості готової продукції підприємств олійно-жирової промисловості/ Т.О. Каменська // Науково-виробничий журнал "Держава та регіони" Гуманітарного інституту "ЗІДМУ". - 2008. - № 4. - С.93-98.

5. Харченко Т.Б. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств як засіб ринкового реформування економіки/ Т.Б. Харченко // АПК. – 2008. №2. – с.70-73.