Экономические науки/12. Экономика сельского хозяйства

Ковальчук О.М.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Еколого-економічні аспекти використання біоенергоресурсів в сільському господарстві України

Залежність економіки України від імпортованих енергоресурсів, постійно зростаючі ціни гальмують розвиток економіки держави та зменшують потенціал конкурентоспроможності продукції українських галузей економіки на світових ринках товарів та послуг.

У ситуації, що виникла, особливої актуальності набирають питання розробки, ефективності використання та впровадження альтернативних джерел енергії, зокрема біоенергетики, на яку за даними структури виробництва первинної енергетики в світі припадає майже 77% серед усіх видів відновлювальних джерел енергії [1].

 Використання біомаси є альтернативним джерелом енергії, використання якого дає змогу знизити негативний техногенний вплив на навколишнє середовище, порівняно з видобувними видами. Крім того, розвиток біоенергетики сприяє розвитку місцевих фінансових ресурсів та створенню додаткових робочих місць.

Відповідно до Закону України «Про альтернативні види палива» біомаса - біологічно відновлювальна речовина органічного походження, що зазнає біологічного розкладу (відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також органічна частина промислових та побутових відходів [2].

Пріоритетним напрямом використання потенціалу біомаси є переробка відходів сільського господарства, до яких входять:

1. Первинні відходи сільського господарства – матеріали, які залишаються

на полях як побічні продукти після збору врожаю первинних сільськогосподарських культур. Вони складаються із соломи злакових культур та ріпаку, стебел соняшнику і кукурудзи.

2. Вторинні відходи сільського господарства – являють собою специфічний

вид відходів та включають різноманітні види біомаси. Кількість вторинних відходів зростає в процесі підготовки продукції сільського господарства до виробництва продуктів харчування чи кормів. Це жом цукрових буряків, лушпиння соняшнику, рису, горіхова шкаралупа, відходи кавових і квасолевих бобів та інші види біомаси подібного типу.

3. Гній – являє собою органічну речовину, яка використовується як

органічне добриво в сільському господарстві. Відходи тваринництва включають як гній з дворів ферм, так і гній рідкого змиву [3].

 Реалізація потенціалу відходів сільськогосподарських відходів у якості джерела відновлювальної енергії може здійснюватися за рахунок:
- спалювання для отримання теплової енергії;
- перетворення рослинного крохмалю та целюлози на біоетанол;
- утворення біодизенльного палива з рослинних олій (тваринних жирів);
- виробництва курячого посліду або гною на біогаз.

Серед рослинних сільськогосподарських відходів найбільший економічний потенціал мають солома зернових культур та відходи виробництва кукурудзи. Енергетичний потенціал біомаси сільського господарства в Україні (2007/2008р.р.) подано в табл.1

Таблиця 1

Енергетичний потенціал біомаси в Україні за 2008 р. [4]

Вид біомаси	Енергетичний потенціал (теоретичний), млн.т. у.п.
Солома зернових культур	20,30
Солома ріпаку	2,94
Відходи виробництва кукурудзи на зерно (стебла, листя, стрижні початків)	8,79
Відходи виробництва соняшника (стебла, кошики)	6,68
Вторинні відходи сільського господарства (жом цукрового буряку, лушпиння соняшника	1,13

Вагомий вклад у виробництво біогазу належить відходам неконденційного врожаю зернових та овочів, а також зеленій масі ботвини та трави із садів, відповідно 49%, 30% та 20% від доступного потенціалу виробництва біогазу з усього об’єму відходів первинної продукції [5].

Перспективним базовим методом утилізації відходів тваринництва є метанове зброджування в анаеробних умовах з утворенням біогазу. Україна має значний потенціал виробництва біогазу з відходів тваринництва (табл.2)

Таблиця 2

Енергетичний потенціал виробництва біогазу з відходів тваринництва в Україні за 2008 р. [4]

Тип тварин	Енергетичний потенціал (теоретичний), млн.т. у.п.
Велика рогата худоба	2,21
Свині	0,31
Птиця	0,58
Всього	3,10

Біогазові технології є найбільш прогресивними, оскільки дозволяють одночасно утилізувати відходи, отримувати біодобрива і виробляти енергію.

Згідно з «Атласом енергетичного потенціалу відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії України» технічно досяжний енергетичний потенціал біомаси в перерахунку на умовне паливо – 20 млн т у. п., річні обсяги заміщення природного газу за рахунок такого потенціалу становлять 17,4 млрд м3 [3].

Залучення біоенергоресурсів до виробництва енергії може задовольнити на 13-15% потреби держави в первинній енергії [6].

Нажаль, незважаючи на перспективність розвиток біоенергетики стримується недосконалістю нормативно-правових актів, недоліками державної регуляторної політики, які потребують подальших рекомендаційних розробок і впроваджень, зокрема:

· розробки і удосконалення науково-методичної і нормативної бази

державного забезпечення функціонування біоенергетики в Україні;

· відпрацювання технологій комплексної переробки біомаси на основі

сільськогосподарських підприємств тваринницького і рослинницького напрямків виробництва;

· підтримки програм довгострокового фінансування для впровадження

біоенергетичних технологій переробки продукції сільського господарства.

Подальший розвиток біоенергетики можливий при наявності оновленої технічної бази, державного стимулювання, зокрема дотацій на будівництво біогазових установок та надання безвідсоткових кредитів, пільги в оподаткуванні тощо.

Література:

1. Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А. Аналіз механізмів стимулювання розвитку

«зеленої» електроенергетики в Європейському Союзі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://esco-ecosys.narod.ru/2012_2/art60.pdf.

2. Закон України «Про альтернативні види палива» N 1391-VI від 21.05.2009

3. BEE (2010). Harmonization of biomass resource assessments Volume I: Best

practices and methods handbook. Enschede, The Netherlands, BTG Biomass Technology Group.

4. Енергетичний потенціал біомаси в Україні / [Лакида П.І., Гелетуха Г.Г.,

Василишин Р.Д., та ін.], відповід. наук. ред. д.с.г.н., проф. П.І. Лакида; Навчальнонауковий інститут лісового і садово_паркового господарства НУБіП України. – К.: Видавничий центр НУБіП України, 2011. – 28 с.

5. Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А. «Перспективи виробництва біогазу в

Україні» // Відновлювальна енергетика. – 2011. – №3. – с. 73-77.

6. Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних та нетрадиційних джерел

енергії України Союзі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ive. org.ua/atlas.html.