Механізм державної підтримки підприємницької діяльності

Драчук Ю.П., студентка 4-го курсу

Науковий керівник: Кубай О.Г

      Досліджено механізм забезпечення реалізації державної підтримки підприємництва, запропоновано напрями створення сприятливих умов для розвитку підприємництва.

       The article explored the mechanism for implementation of national support. Directions to create favorable conditions for business development.

     Ключові слова: державне регулювання, державна підтримка, підприємництво, регіональна програма розвитку, взаємодія.

     Постановка завдання. Дослідити механізм забезпечення реалізації державної підтримки підприємництва; посилення прозорості діяльності органів місцевого самоврядування. Запропонувати напрями створення сприятливих умов для розвитку підприємництва.

     Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Питанням у сфері державної підтримки підприємництва присвячено праці багатьох вчених, а саме Добровольська В.В., Сабіна М.Ю., Стеченко Д.М., Стороженко О.М, Покатаєва О.В та ін.

     Виклад основного матеріалу. Підприємництво є одним із головних факторів формування і розвитку ринкової економіки, підтримки внутрішнього ринку. Крім розв’язання важливої суспільно-політичної задачі – формування середнього класу, підприємництво здатне вирішувати соціальні завдання (проблеми зайнятості, створення джерел доходів для населення, виробництва товарів і послуг за доступними цінами) та економічні задачі (залучення приватного капіталу і зовнішніх інвестицій, удосконалення технологій, наповнення бюджетів різних рівнів). Розвиток підприємництва вкрай необхідний, тому потребує підтримки, як на державному, так і на місцевому рівні.

     Держава як економічний суб'єкт є носієм загальних економічних інтересів та реалізує їх, а всі інші економічні суб'єкти — носіями приватних економічних інтересів. У літературі зазначається, що держава завжди активно втручалась в діяльність підприємця, ніколи не виступаючи в якості стороннього спостерігача або арбітра. При цьому використовувався досить різноманітний інструментарій, що включає широкий набір як економічних методів, так і адміністративних важелів. Роль держави в ринковій економіці полягає, по-перше, у вирішенні тих проблем, що непосильні і непідвласні конкурентному ринку, по-друге, у створенні умов для ефективної роботи ринкового механізму і забезпеченні його зберігання.

Органи державного управління будують свої відно­сини з підприємцями, використовуючи: податкову і фінансово-кредитну систему, яка встановлює ставки податків і відсотків за державними кредитами; подат­кові пільги; ціни та правила ціноутворення; цільові до­тації; валютний курс; розміри економічних санкцій; дер­жавне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, економічні та інші норми й нормати­ви; та ін. Держава здійснює регулювання підприємницької діяльності через:

— законодавче забезпечення свободи конкуренції, захист споживачів від проявів недобросовісної конку­ренції та монополізму в будь-яких сферах підприємниць­кої діяльності;

— податкову та фінансово-кредитну політику, вклю­чаючи встановлення ставок податків і відсотків за дер­жавні кредити, податкові пільги, ціни та правила ціноут­ворення, валютного курсу, розміру економічних санкцій;

— визначення соціальних норм функціонування підприємства, згідно з якими підприємець зобов'язаний забезпечити відповідні умови праці, охорону праці не нижче встановленого мінімального рівня, кваліфікації кадрів для суб'єктів малого та середнього а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне та підприємництва;

- встановлення системи пільг для суб'єктів малого та середнього підприємництва.

Таким чином, саме держава шляхом реалізації ціле­спрямованої регуляторної політики в певних сферах може сприяти розвитку підприємницьких структур.

Загалом основними методами державного регулю­вання можна визнати:

— правові — закони та підзаконні акти, що регу­люють правила поведінки суб'єктів господарювання;

— адміністративні — вказівки, розпорядження ви­конавчих органів та посадових осіб, які дозволяють, за­бороняють, обмежують чи нормують окремі види гос­подарської діяльності;

— економічні — макроекономічне планування, дер­жавний бюджет, податки, гроші, ціни, заробітна плата.

      Особливе місце серед фінансових важелів належить державному кредитуванню підприємництва, що має цільовий та пільговий характер. Насамперед державний кредит надається на конкретні цілі, визначені в державних економічних програмах, і є значно вигіднішим проти приватних кредитів для підприємницьких структур і за величиною процентної ставки, і за вимогами щодо забезпечення кредитів, і за термінами та порядком їх повернення.

      У світовій практиці державного кредитування підприємництва використовуються такі основні форми позик:

- позики, що повертаються у разі успіху і надаються як допомога на впровадження інновацій;

- пільгові позики, коли держава як активний посередник між підприємством та фінансовою установою бере на себе значну частину виплати процентів, полегшуючи тим самим для підприємств умови одержання банківських кредитів;

- позики, що видаються на створення підприємства або на започаткування бізнесу, фізичним та юридичним особам, котрі вперше розпочинають підприємницьку діяльність;

- позики цільового спрямування на виконання підприємницьких проектів;

- позики на закупівлю необхідного обладнання та устаткування;

- позики лізингового характеру тощо.

      Формуючи податкову політику в сфері підприємницької діяльності, державі потрібно дотримуватися принципу соціальної справедливості. Між величиною рівня оподаткування та розміром повернення раніше сплачених податків існує певна залежність. Причому збільшення норми оподаткування в державі приводить до абсолютного зростання розміру трансфертних платежів із бюджету. Але темпи зростання фінансованих із бюджету суспільних благ відстають від темпів зростання рівня оподаткування

Методи державного регулювання грунтуються на ви­користанні ряду засобів та інструментів (важелів або ре­гуляторів) державного регулювання.

    Державне регулювання підприємництва є самостійною частиною державного регулювання економіки. Для визначення співвідношення державного регулювання економіки і державного регулювання підприємницької діяльності слід виходити з того, що згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво є видом господарської діяльності.

      Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави. Держава встановлює „правила гри” на ринку, у межах яких суб'єкти підприємництва мають певну свободу. Типові „правила гри” стосуються конкурентної поведінки, управлінських, трудових відносин, цінних паперів, реклами, об'єднань підприємців.  Ці правила закріплені в низці законів України: „Про захист економічної конкуренції”, „Про цінні папери та фондовий ринок”, „Про державне регулювання ринку цінних паперів”, „Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг”, „Про рекламу”  тощо.

      Зараз важко назвати який-небудь аспект підприємництва, що держава не могла б регулювати або не регулювала б у відповідній ситуації. Держава не тільки регулює, а й підтримує і захищає підприємництво, наприклад, шляхом субсидування окремих суб'єктів підприємницької діяльності, захисту підприємців від недобросовісної внутрішньої і міжнародної конкуренції. Прикладами правового забезпечення таких форм захисту є правила, встановлені в законах України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, „Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” тощо. Особливо державна  підтримка необхідна малому підприємництву, що знайшло своє відображення в  Законі України „Про державну підтримку малого підприємництва” і низці нормативно-правових актів, прийнятих на його розвиток.

    Одним з найважливіших завдань щодо здійснення економічної реформи є заходи сприяння розвитку економічної конкуренції, основною метою якої є усунення правових, економічних та адміністративних перешкод у реалізації права громадянина на підприємницьку діяльність. Реалізація заходів регіональних програм підтримки підприємництва щодо планування, розробки, оприлюднення, публічного обговорення та погодження проектів регуляторних актів органів місцевого самоврядування унеможливлюватиме прийняття економічно неефективних або недоцільних регуляторних актів, а прийняття нового регуляторного акта максимально задовольнятиме потреби суспільства з боку критеріїв ефективності та доцільності.

     Реалізація заходів щодо ресурсного та інформаційного забезпечення підприємництва передбачає вирішення питань інформаційної, консультаційної та практичної підтримки суб'єктів підприємництва через мережу спеціалізованих закладів, а також шляхом реалізації цільових програм, формування ринку інформаційних та навчальних послуг для суб’єктів господарювання.

     Одним із важливих напрямків регіональних програм підтримки підприємництва є проведення роботи щодо підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для здійснення підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки, перепідготовка кадрів щодо ведення підприємницької діяльності.

     Висновки. Таким чином, з метою якнайшвидшого поліпшення умов, необхідних для здійснення підприємницької діяльності й створення сприятливого середовища для надходження інвестицій, а також досягнення балансу інтересів суб'єктів господарювання та влади доцільно сконцентрувати державні  зусилля  за такими напрямками:

- вдосконалення нормативно-правового поля, в тому числі ініціація змін у законодавстві, що формується вищими органами влади, спрямованих на суттєве покращення зовнішнього середовища для розвитку підприємництва і зменшення адміністративних бар’єрів, створення державної експертної ради по вивченню проблем підприємництва;

- запровадження механізму обговорення проектів регуляторних актів, що приймаються місцевими органами влади, з представниками влади, підприємництва, громадськості та наукових кіл; підтримка ініціатив підприємництва по вдосконаленню нормативно-правового поля; створення спеціалізованих комісій (відділів) по роботі зі зверненнями підприємців.

    Література.

1. Безугла С. Л Механізм державного регулювання підприємницької діяльності в Україні / // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 6. - C. 89-92.

2. Покатаєва О.В. Методи державного регулювання підприємницької діяльності // Економіка та держава. - 2008. - № 1. - C. 89-91.

3. Сабіна Н. Ю. Державне регулювання малого підприємництва як один із напрямів економічної соціалізації в Україні // Економіка та держава. - 2011. - № 2. - C. 65-67.

4.Червен І. І. До удосконалення державного регулювання розвитку сільськогосподарських підприємств // Збірник національного аграрного університету. - 2010. - Вип. 5. - C. 99-103.