Акмурадова В.Е. к.е.н., доцент Кубай О. Г .

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇНІ

 

Вступ. Перебудова економіки України на ринкових засадах супроводжується дедалі більшим залученням країни до існуючої системи світогосподарських зв’язків. Інтегрування економіки України у світове господарство, її участь у різних видах міжнародного підприємництва підвищує роль і значення зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, яка здійснюється шляхом проведення комерційних операцій, є важливим елементом механізму управління зовнішньоекономічними відносинами. Роль її посилюється з часу набуття незалежності українською державою і триває й досі.

Метою даної статті виступає обґрунтування правових засад функціонування системи державного регулювання ЗЕД в Україні

 Виклад основного матеріалу.  Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків. Включення національної економіки в систему світових господарських процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів, а відтак і підвищенню рівня життя населення [3].

Зовнішньоекономічна діяльність - це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.

До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні повинні  належати:

-забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

- наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн [4,c. 12].

Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності [5, С. 15-17].

Основним документом, що регламентує зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. [1], який запровадив правове регулювання видів зовнішньоекономічної діяльності, заклав основи зовнішньоекономічного законодавства України.

Роль державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, насамперед, полягає у підтримці національних галузей виробництва, тому що альтернативою відсутності такого регулювання є безмитна торгівля. А в

цьому разі при наявності жорсткої конкуренції з боку імпортних товарів підйом і функціонування національного виробництва стає неможливим.

Кожна країна проводить державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яке залежить від зовнішньоекономічної політики держави, котра регулює економічні відносини з іншими державами, а також відіграє помітну роль у питанні залучення іноземних інвестицій у національну економіку, насамперед, у виробництво.

Агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу відображає платіжний баланс.

Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу.

Дефіцит платіжного балансу України в червні 2011 року становив 376 млн. дол., тоді як в червні-2010 його профіцит становив 2,816 млрд. дол.., в травні-2011 - також профіцит 21 млн. дол.., повідомив Національний банк України (НБУ)

Слід зазначити, що профіцит торговельного балансу України в лютому 2011 р. становив 1 млрд. 362 млн. дол. порівняно з 259 млн. дол.. у січні 2011 р. Дефіцит поточного рахунку за перші два місяці 2011 р. становив 816 млн. дол. (на відміну від профіциту в 304 млн. дол. у відповідному періоді 2010 р).

 Зростання експорту високими темпами в січні-лютому (на 46,2%, до 9,4 млрд. дол.) пояснюється зростанням цін на світових товарних ринках та підвищеним попитом у країнах - торговельних партнерах, насамперед у Росії [7] .

 Темпи зростання імпорту залишаються набагато вищими - 63,1% у січні-лютому 2011 р. порівняно з відповідним періодом минулого року [6, C. 12-16] .

         На даний момент існує низка проблем, а також суперечливих чинників, та невідповідність принципів регулювання ЗЕД в Українні, які потребують негайного вирішення.

Аналіз кола функцій державного регулювання ЗЕД, які делеговані регіональним та місцевим органам влади і самоврядування, дозволяє стверджувати, що регулятивні важелі зміщені в бік ланки центральних органів влади. Це значно звужує можливості впливу більш низьких рівнів державного управління на розвиток ЗЕД, особливо на фоні централізації бюджетного процесу і відповідною нестачею власних коштів для здійснення регулятивних заходів. До речі, такий стан справ суперечить європейській регіональній політиці і навіть принципам бюджетного федералізму Російської Федерації.

Іншим суперечливим моментом державного регулювання ЗЕД у порівнянні з задекларованими принципами є те, що свобода зовнішньоекономічного підприємництва де-факто має значно менший обсяг, ніж де-юре. Великою мірою це обумовлено непрозорістю як самого законодавства, так і дій державних органів влади з його реалізації, через що процес отримання дозволів, узгоджень, проходження різних видів контролю супроводжується спільними зловживаннями суб'єктів підприємництва і посадових осіб державної служби [3, C. 196] .

Принцип юридичної рівності і недискримінації через проблеми корупції та об'єктивні риси української бізнес та політичної культури (колективність, яка межує з клієнтельністю, недовіру до легально-правових механізмів розв'язання суперечок і проблем, відсутність почуття соціальної відповідальності) не завжди дотримується по відношенню до національних суб'єктів господарювання, не кажучи вже про іноземних. Особливо це стосується питань дозвільного характеру, доступу до ресурсів, прихованого монополізму та ін.

Досить важливий з процесуально-правової точки зору принцип верховенства закону має наслідки і по відношенню до засобів і організації державного регулювання ЗЕД. В даному аспекті негативним явищем у законодавчій базі є поява системи законних та підзаконних нормативно-правових актів, які суперечать загальним, базовим законам. Так, Міністерство юстиції України своїм рішенням №12/44 від 12.09.2005 р. скасувало державну реєстрацію наказу Державного митного комітету України № 237 "Про затвердження Порядку ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах" з огляду на його невідповідність діючому законодавству, однак митні органи продовжують здійснювати акредитацію підприємств на митниці (ставлять на облік суб'єктів ЗЕД).

Для запобігання подібним казусам у практиці державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності високорозвинених країн використовуються різні системи ієрархізації законодавства, окремі елементи яких можна і доцільно впроваджувати в Україні [5, C. 15-17] .

         Висновки. Отже розвиток зовнішньоекономічних процесів буде ефективним при наявності дієвих механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; ефективної системи державного контролю за зовнішньоекономічними операціями та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності; дієвої системи антикорупційних і правоохоронних заходів відносно до учасників у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

 

Література:

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року.- // Відомості Верховної Ради України.- №   923-VI .- 2009. -  N 27, ст.349 .

 2. Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 р. //  ВВР.- №   4154-VI.- 2011. -  ст.577.

3. Георгіаді Н.Г. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності . / Князь С.В. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2004. – С. 196.

4. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 288 с.

5. Башнянин О.І. Система регуляції національної економіки  в Україні // Регіональна економіка. - 2010. - №4. - С. 15-17.

6. Гальчинська Т. А. Платіжний баланс і зовнішній борг України, 2011 // Аналітично – статистичне видання НБУ. - 2011. № 10. – С. 12-16.

7. Ватченкт О. Б. Експорт країни // Електронний ресурс [Режим доступу] : http://ukrexport.gov.ua.