Економіка/15. Державне регулювання економікою

Крисюк О.О., Сегеда С.А., Салькова І.Ю.

Вінницький національний аграрний університет, Україна.

Сучасні принципи податкової політики України

Сьогодні в Україні питання податкової політики належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Податкова політика України поєднала в собі принципи двох податкових систем – європейської та американської. Складність сучасної вітчизняної податкової політики визначена поєднанням обох систем з базовою метою – забезпечення максимального рівня податкових надходжень до бюджету. Проте, стратегічною метою реформ у сфері оподаткування на сучасному етапі розвитку податкової системи держави, має стати перехід від домінування принципу фіскалізму податкової політики до більш активної реалізації її регулятивного потенціалу в напрямку стимулювання економічного розвитку.

Податкова політика визначається ступенем впливу держави на соціально-економічні процеси і змінюється під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються у світогосподарських зв’язках. [3]

Стратегічною метою податкової політики є створення в Україні стабільної податкової системи, яка забезпечила б достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, а також створення умов для інтеграції України у світове співтовариство. [1]

Можемо стверджувати, що в Україні зроблено спробу створити податкову систему як баланс фіскальної і регулюючої функції податків на основі завдань економічної політики держави. Вирішальним у процесі становлення податкової системи став прийнятий 2 грудня 2010 року Податковий кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року. Проте податкова політика нині потребує не лише коригування переліку податків та їх ставок, а й реформування ідеології, пріоритетів діяльності та механізмів реалізації поставлених цілей, що виражені у ключових принципах. [2]

Реалізація податкової політики здійснюється з урахуванням певних принципів. У різні часи принципи податкової політики зумовлені різними соціально-економічними інтересами. Вони доповнювалися, уточнювалися, а також науково обґрунтовувалися різними економістами. [3]

Щодо Податкового кодексу, то даний документ містить як прогресивні нововведення, так і певні дискусійні норми, які суперечать завданням та пріоритетам податкової політики в умовах посткризового відновлення економіки. Принципи податкової політики напряму залежать від принципів системи оподаткування, викладених у чинному законодавстві.

Перша група - принципи, яких раніше не було. Першим у ч. 4.1. ПКУ названо принцип загальності оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені податки та збори, платником яких вона є.

Також офіційно зафіксовано невідворотність настання визначеної законом відповідальності в разі порушення податкового законодавства як один з ключових принципів.

Стало окремим принципом і правило конфліктів інтересів – принцип презумпції правомірності рішень платника податку.

Новими є:

- принцип фіскальної достатності, за яким встановлення податків та зборів відбувається з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його надходженнями;

- принцип економічності оподаткування – введені податки та збори, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищуватиме витрати на їх адміністрування;

- принцип нейтральності оподаткування. Вважається, що встановлення податків та зборів має відбуватися в спосіб, який не впливатиме на збільшення чи зменшення конкурентоздатності платника податків.

Друга група - принципи, у яких змінилося звучання. До останніх відносять рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – згідно ст. 4 ПКУ трактується як «забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу» на відміну від принципу, визначеного законом, який вимагав, щоб однаковий підхід був забезпечений саме при визначенні обов’язків щодо сплати податків.

По-іншому став звучати принцип соціальної справедливості - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків, тобто забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення.

Третя група – принципи, яких не вистачатиме, а саме: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, доступність та ін. [2]

Отже, щодо принципів податкової політики, обґрунтованих у податковому законодавстві держави, вважаємо за доцільне: конкретизувати принцип соціальної справедливості та відновити принцип стимулювання НТП, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної конкурентоздатної продукції, а також принцип стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інноваційно-інвестиційної активності.

Отже, сучасна податкова політика повинна бути спрямована на створення балансу між фіскальною і регулюючою функціями податків та побудову ефективної системи державного податкового регулювання.

Література:

1. Адонін С.В. Поняття державної податкової політики в Україні// Держава та регіони: Економіка та підприємництво.- 2011.- № 5

2. Вахновська Н. А. Сучасні принципи податкової політики держави// Гроші, фінанси та кредит.- 2011.-№4.

3. Веремчук Д. В. Сутність податкової політики та її роль у державному регулюванні економіки// ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”.- 2010.