Экономика / 15. Государственное регулирование экономики

Пакуліна Г.С.

ЗОСШ № 95, м. Харків

Державне регулювання довгострокового сталого

соціально-економічного розвитку України

Сучасний етап реформування й модернізації української економіки, її інтеграція у світове господарство зумовили необхідність перегляду підходу до вибору нових чинників сталого розвитку і створення умов для їх використання. Видається доцільним враховувати не лише чинники зростання економіки, але й умови, механізми та інструменти, за допомогою яких ці чинники можуть бути комбіновані та найефективніше використані, тобто слід враховувати потенціал зростання й розвитку економіки, що дозволяє забезпечити їх у довгостроковому періоді.

Процеси глобалізації чинять істотний вплив на соціальний розвиток територій (країн, регіонів), виводять його на принципово новий якісний рівень, що характеризується домінантою соціальних пріоритетів. Йдеться про сталий соціально-домінантний розвиток територій. Повноцінна стратегія сталого соціального розвитку кожного регіону, як і України в цілому, повинна враховувати усі просторові аспекти.

Завданнями стійкого розвитку України в соціальній сфері є:

– ліквідація убогості і зменшення масштабів бідності;

– поліпшення місця існування людини, розвиток його соціальної активності;

– посилення соціальної функції держави;

– забезпечення рівних можливостей в здобутті освіти, отриманні медичної допомоги і відновленні здоров'я;

– забезпечення соціальної захищеності громадян;

– формування у громадян екологічно орієнтованого світогляду, свідомості відповідальності за стійкий розвиток;

– формування системи загальної безперервної екологічної освіти, забезпечення доступу до інформації про рішення проблем стійкого розвитку, посилення цих складових в програмах навчання усіх рівнів;

– формування нової етики, заснованої на відношенні до біосфери, як фундаменту життя; на необхідності дотримання законів її розвитку, витікаючих з них обмежень і заборон; на ефективному господарюванні, раціональному споживанні і здоровому способі життя.

Інтеграція України в європейські структури неможлива без забезпечення порівнянності показників сталого соціально-домінантного розвитку в Україні та країнах Європи. Інтеграційний вектор обумовлює необхідність проведення реформ у соціальній сфері України, в якій нині спостерігається падіння щорічно обчислюваного індексу якості життя. Те, що Україна займала у 2009 році 85 місце за Індексом розвитку людського потенціалу, знаходячись у групі країн із середнім рівнем розвитку, не сприяє її інтеграції з країнами Європи за рівнем Індексу, що представлено на верхніх ланках рейтингу.

Соціальна сфера повинна стати реальним чинником довгострокового сталого соціально-економічного розвитку України. Практичне використання цього чинника можливе лише на основі створення всебічних умов для розвитку усіх видів діяльності соціальної сфери, за рахунок фінансового оздоровлення державної компоненти, її ресурсів, а також залучення приватних ресурсів, засобів підприємств, громадських фондів і організацій. Сталий розвиток соціальної сфери регіонів сприяє успішному просуванню України у напрямі створення соціальної держави.

Форми і методи державного регулювання сталого соціального розвитку, які використовуються на регіональному рівні, поки мають недостатню ефективність, оскільки вони не об’єднані в єдину цілеспрямовану систему. Переважає поточне приватне регулювання, слабо використовуються податкові регулятори. Це говорить про виняткову важливість відновлення системи регіонального соціально-економічного прогнозування та планування як основи системного регулювання та стратегічного управління економікою регіону.

При плануванні сталого соціального розвитку доцільно застосування соціальних стандартів, а не соціальних мінімумів, перегляд чинної нормативно-правової бази регулювання соціальних стандартів і соціальних гарантій та приведення її у відповідність до європейських стандартів. Для реалізації планів, програм і прогнозування сталого розвитку стосовно до розвитку регіону може бути запропонована система перспективних економічних документів, кожен з яких виконує свою функцію. Одні з них вже застосовуються в практиці, інші доцільно в цю практику впровадити. Рекомендований перелік такого роду документів включає: довгострокову стратегічну концепцію сталого соціально-домінантного розвитку; економічні, соціальні, ресурсні прогнози; стратегічний план сталого соціально-домінантного розвитку регіону, який розгортає стратегічну концепцію розвитку на період найближчих 10-15 років; середньострокову програму адміністрації щодо стабілізації та подальшого розвитку економіки, що розробляється на термін 3-4 року; цільові програми та інвестиційні проекти; річні прогнози сталого розвитку, що розробляються в єдиній системі прогнозів України; середньостроковий план сталого соціально-домінантного розвитку регіону, що складається на період 4-5 років.

Ефект синергії виникає в результаті реальної консолідації можливостей, взаємодоповнення різних ресурсів суб'єктів державного регулювання сектора соціальних послуг. В основу ключових показників оцінки ефективності роботи цього сектора пропонується покласти єдині принципи, що мають бути прозорими і доступними для всіх соціальних служб. Вони не повинні суперечити таким положенням, як дотримання прав сім'ї, дітей і молоді, дотримання принципів рівності доступу до соціальних послуг та інших видів соціальної підтримки, партнерство фахівців в сфері соціального обслуговування, економія фінансових і матеріальних ресурсів, пріоритет етичних цінностей і прозорість діяльності, самооцінка і активна участь фахівців соціальних служб в оцінці ефективності соціальних послуг. Залучення громадськості до оцінки ефективності діяльності соціальних служб є одним з найважливіших напрямів створення досконалішої та збалансованої системи управління сектором соціальних послуг.