Міхеєва Ю.В., студентка

Завадська Д.В., к.е.н., доцент, науковий керівник

Одеський національний економічний університет, Україна

Ресурсний потенціал банку: сутність та шляхи вдосконалення управління в українських банках

Постановка проблеми у загальному вигляді. Проблема управління банківським ресурсним потенціалом та оптимізація співвідношення різних джерел фінансових ресурсів вітчизняних банківських установ стає особливо актуальною в умовах світової фінансової кризи та дефіциту кредитних ресурсів, оскільки вона взаємозалежна із здатністю банків використовувати свої можливості щодо відповідного перерозподілу вільних коштів між різними суб’єктами фінансового ринку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій останніх років. У контексті зазначеної проблеми можна виділити значну кількість досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних учених-економістів: Н. З. Бицької [3], О.В. Васюренка [10], Е.Дж. Долана [4], О.Д. Заруби [8], О.І. Лаврушина [7], Л.О. Примостка [9], П.С. Роуз [5], І.М. Федосік [10], А.О. Єпіфанова [6] та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Однак деякі питання щодо оптимізації структури ресурсної бази, як ключового фактору зростання ресурсного потенціалу банківських установ, не набули широкого висвітлення, що і зумовило необхідність вибору теми та постановки мети роботи.

Постановка завдання. Мета статті полягає у визначенні сутності ресурсного потенціалу банків та шляхів його підвищення.

Об'єкт дослідження – діяльність банків щодо формування ресурсів та розміщення залучених коштів в умовах розвитку банківської системи України.

Предмет дослідження – процес управління ресурсним потенціалом банківських установ.

Виклад основного матеріалу дослідження. В економічній літературі термін “ресурсний потенціал” банку запропоновано для дослідження авторами Л.В.Васюренко та І.М.Федосік, під яким автори розуміють сукупність усіх фінансових коштів банку, що знаходяться в безпосередньому його розпорядженні, і коштів, які можуть бути потенційно залучені банком у результаті проведення ефективної повномасштабної банківської діяльності (діяльності, яка сприяє збільшенню кола клієнтів, кількості та якості банківських послуг) або прирощені чи втрачені в разі проведення активних операцій [10, с.15].

На думку М.І. Савлука ресурсний потенціал банку – це потенційні можливості банку формувати свої ресурси [7, с. 13]. Група дослідників під керівництвом А.О. Єпіфанова дають наступне визначення: ресурсний потенціал банку – це сукупність власних, залучених та позичкових коштів банку, що перебувають у безпосередньому його розпорядженні і використовуються на його розсуд для здійснення банківської діяльності [6, с. 89].

Проте, ресурсний потенціал банку визначається, по-перше, не просто сукупністю банківських ресурсів і можливостей їх формування, а їхньою органічною єдністю. По-друге, у визначенні поняття “ресурсний потенціал банку” зазначається також, що потенційні можливості залучення і запозичення ресурсів реалізуються внаслідок проведення ефективної банківської діяльності. У такому разі під ефективною банківською діяльністю треба розуміти таку діяльність, унаслідок якої збільшується коло клієнтів і якість послуг, наданих банком, зростає його прибуток та забезпечується оптимальне поєднання ліквідності й дохідності банківських операцій.

Виходячи з вищезазначеного, ресурсний потенціал банку, на нашу думку, - це органічна єдність сукупності ресурсів банку, що перебувають у його розпорядженні та потенційні можливості їхнього залучення і запозичення внаслідок проведення ефективної банківської діяльності.

Головними питаннями, що стосуються управління ресурсним потенціалом банку є формування оптимальної структури ресурсної бази банків, визначення її достатності щодо виконання активних операцій, з метою максимізації прибутку.

Серед складових елементів ресурсного потенціалу банку провідне місце в ієрархії займають саме фінансові ресурси, які є визначальними щодо формування кількості та якості решти складових цього поняття. Тому досліджуючи ресурсний потенціал банку, доцільно зосередитись на аналізі фінансових ресурсів, як домінуючого складового елемента, з позиції механізму й потенціалу їх залучення (власні, залучені, позикові ресурси) і можливостей банку щодо залучення ресурсів як у поточний момент часу, так і в майбутньому.

Проаналізуємо динаміку основних складових ресурсної бази банків, що склалася в останні роки (див. табл. 1).

Таблиця 1.1.

Аналіз складу, структури та динаміки ресурсної бази банків України за 2010 – 2012 р.р. [1]

Показники	За станом на 01.01:			Зміни за період 2012-2010 рр.
	2010	2011	2012	млн. грн.	Т зр., %
Власний капітал, млн. грн.	115175	137725	155487	40312	135
у % до підсумку	13,08	14,62	14,75	1,66	Х
Зобов'язання банків, млн. грн.	765127	804363	898793	133666	117,47
у % до підсумку	86,92	85,38	85,25	-1,66	Х
кошти суб'єктів господарювання, млн. грн.	115204	144038	186213	71009	161,64
у % до підсумку	15,06	17,91	20,72	5,66	Х
кошти фізичних осіб, млн. грн.	210006	270733	306205	96199	145,81
у % до підсумку	27,45	33,66	34,07	6,62	Х
міжбанківські кредити і депозити, млн. грн.	241952	249519	166500	-75452	68,82
у % до підсумку	31,62	31,02	18,52	-13,1	Х
Усього Пасивів, млн. грн.	880302	942088	1054280	173978	119,76

Як видно з табл.1. ресурсна база банків протягом 2010 -2011 р.р. постійно збільшувалась і на 1.01.2012 р. становила 173,98 млрд. грн. Зростання ресурсної бази було обумовлено стрімким зростанням зобов’язань. Тобто банки підвищують здатність залучати кошти населення і суб’єктів господарювання, що дає можливість збільшити обсяги активних операцій і прибутку.

Зростання питомої ваги власного капіталу за досліджуваний період у структурі ресурсного потенціалу на 1,66 п.п. являється свідченням активного нарощення банками України своєї капітальної бази. Це підвищує стійкість банківської установи та довіру вкладників, що у свою чергу сприяє збільшенню залучених коштів клієнтів, які є основним джерелом кредитування.

Нарощення власного капіталу банками може бути пов’язано перш за все з тим, що банки намагалися вирішувати проблеми з низькою капіталізацією банківської системи.

Найбільшу питому вагу у структурі ресурсів займають зобов’язання банків. Так, за досліджуваний період зобов’язання банків збільшились, в основному, за рахунок коштів фізичних осіб – 96,2 млрд. грн., або на 45,8%, коштів суб’єктів господарювання – 71,0 млрд. грн., або на 61,6%.

Таким чином, при аналізі структури і динаміки ресурсної бази банків можна зробити висновок, що потенційним джерелом нарощування їх ресурсного потенціалу можуть стати кошти населення, або депозитний потенціал банків.

Слід зазначити, що до 2011 року міжбанківські кредити посідали друге місце за значущістю серед джерел формування ресурсної бази банків після коштів фізичних осіб, витіснивши кошти суб’єктів господарювання. В основному зазначений процес відбувся за рахунок інтенсивного залучення банками з іноземним капіталом коштів від материнських банків. Однак, за 2011 р. величина міжбанківських кредитів і депозитів зменшилась на 83 млрд. грн., та їх частка у загальних ресурсах банку зменшилась до 18,52%.

Зменшення частки коштів банків у структурі зобов’язань можна вважати позитивною тенденцією, оскільки свідчить про зменшення залежності банківської системи від зовнішнього ринку.

Загалом, за аналізований період відбулось зменшення питомої ваги зобов’язань у загальних ресурсах банку - на 1,2%.

Основне завдання управління ресурсним потенціалом банку можна визначити як управління ліквідністю й витратами щодо залучення ресурсів. Чим надійнішими та стабільнішими є пасиви банку, тим вищими будуть середня ціна ресурсів, а отже, й витрати.

Тому важливою, з погляду управління достатності ресурсного потенціалу банку, є оцінка зобов’язань за строками, при цьому вирішується і проблема ліквідності банків та прогнозування сталості ресурсного потенціалу (рис. 1).

Рис. 1. Структура ресурсного потенціалу банків України за строковістю за 2002–2010 рр. [1]

Ці показники визначають не тільки масштаби й характер діяльності банку, а й, значно більшою мірою, спроможність банку успішно адаптуватися до змін економічної кон’юнктури. Наочним підтвердженням даної тези є ситуація, що склалася в Україні за умов фінансової кризи: вкладники знімали депозити або заміняли їх на депозити на вимогу та короткострокові депозити, що в першу чергу призвело до уповільнення подальшого розвитку бізнесу та похитнуло фінансове становище банків. На сьогодні строкові депозити продовжують переважати у структурі депозитів, однак, порівнюючи з аналогічними показниками до кризового періоду можна стверджувати, що банківська система ще не в повній мірі відновила свою діяльність.

Строкові зобов’язання формують базу для цільового, програмного кредитування, а поточні пасиви є основою для операцій на ринку “коротких” грошей. Підтримання цієї відповідності між джерелами ресурсів та їх розміщенням є запорукою фінансової стабільності банку.

Унаслідок світової фінансової кризи можливості наших банків щодо залучення коштів за кордоном помітно зменшилися, що спонукало їх до пошуку потенційних внутрішніх джерел; насамперед це стосується роботи з населенням. Нерозвиненість ринку цінних паперів робить банківський депозит чи не єдиним антикризовим засобом збереження заощаджень для більшості громадян із середнім та низьким рівнем достатку. Саме ця верства населення потребує пильної уваги банків та вивчення її попиту.

Актуальними у контексті збереження ресурсного потенціалу банків стають психологічні аспекти їх взаємовідносин із клієнтами, створення позитивного іміджу та надійної системи довіри. Доки населення знову не стане довіряти банкам та не понесе до них гроші, криза не закінчиться [2 , с. 147]. Тому постає необхідність у складі ресурсного потенціалу банку виділити клієнтську складову.

Схематично виділені нами аспекти взаємозв’язку банку з власними споживачами та місце клієнтської бази в управлінні ресурсним потенціалом наведені на рис. 2.

Рис. 2. Взаємозв’язок клієнтської та фінансової складової в управлінні ресурсним потенціалом банку

Під впливом кризи банківський ринок не лише втратив довіру населення, а й позбувся можливості конкурувати за ціною та ризиком. Так, українські банки пропонують своїм клієнтам більш-менш однакові продукти, причому ціни як за депозитами, так і за кредитами практично не відрізняються.

Перед банками постала проблема підвищення якості обслуговування. Оскільки якість обслуговування визначає всі нюанси взаємодії з клієнтом – від поведінки, тону голосу та зовнішнього вигляду менеджера, до розуміння ринку й вміння продавати, а головне – вміння з’ясувати потреби клієнта і запропонувати саме ті послуги, які найбільше задовольнять клієнта.

Таким чином, основними проблемними питаннями щодо управління ресурсним потенціалом банку є: формування оптимального складу ресурсного потенціалу банку, відповідно до показників ліквідності та прибутковості; зниження вартості ресурсів банку а також підвищення якості банківських послуг, як основної умови управління клієнтською складовою ресурсного потенціалу банку.

Висновки і перспективи подальших розробок. Основними рекомендаціями щодо вирішення проблем управління ресурсним потенціалом банків можуть виступити:

1. Якісне удосконаленням уже існуючих видів послуг та пошук можливих варіантів їх модифікації з метою підвищення комфортності й задоволення потреб наявних клієнтів банку і залучення нових.

2. Використання інструментів Mystery Shopping, Mystery Call, як невід’ємної умови контролю за якістю послуг банку, які допоможуть розглянути роботу персоналу з точки зору споживача та своєчасно вжити заходів для поліпшення якості обслуговування.

3. Пошук та розвиток принципово нових операцій та послуг. Наприклад, now-рахунки, що поєднують у собі принципи зберігання і використання строкових вкладів і вкладів до запитання; вдосконалений їх різновид – supernow-рахунки; депозитні рахунки грошового ринку з плаваючою ставкою відсотка; конверсійні, а також святкові, відпускні, податкові, дитячі, пенсійні, спеціальні пенсійні рахунки (наприклад, для військових пенсіонерів).

4. Розробка стратегії депозитної політики, відповідно до статегії і тактики банку;

5. Підвищення рівня захисту (гарантування) вкладів громадян, не тільки збільшуючи Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування депозиту як запобіжного засобу, а й формування повноцінних, прозорих партнерських відносин між банками та клієнтами.

6. Активізація використання нецінових методів управління залученими коштами. До таких прийомів належать: реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення спектру пропонованих банком рахунків та послуг, комплексне обслуговування, додаткові види безкоштовних послуг, розташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів, пристосування графіку роботи до потреб клієнтів, надання клієнтам платіжних карток з кредитним лімітом, які дають їм право сплачувати комунальні платежі без додаткових комісій тощо.

7. Забезпечення оптимального співвідношення між зовнішніми та внутрішніми джерелами фінансових ресурсів банку;

8. Підвищення стандартів щодо подання звітності, рівня прозорості банківської діяльності.

Список використаної літератури.

1. Статистичний бюлетень Національного банку України, 2011. -№2. –[Електронний ресурс] — Режим доступу: //http://bank.gov.ua.html.

2. Барилюк І. В. Збалансована система показників – основа стратегічного управління ресурсним потенціалом банківських установ / І. В. Барилюк // Формування ринкової економіки в Україні : збірник наук. праць. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2009. – Вип. 19. – С. 147-153.

3. Бицька Н. Кошти населення у формуванні ресурсної бази банків / Н. Бицька // Вісник НБУ. – № 10. – 2008. – С. 26–28.

4. Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика: пер. с англ/ Э. Дж. Долан, К. Д. Кэмпбелл, Р. Дж. Кэмпбелл, В. Лукашевич. – М.: АНК, 1996. – 448 с.

5. Роуз П.С. Банковский менеджмент: пер.с англ.со 2-го изд./ П. С. Роуз. – М.: Дело, 1997. – 768 с.

6. Єпіфанов, А.О. Операції комерційних банків: навч. посіб. / А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 523 с

7. Лаврушин О.И. Управление деятельностю комерческого банка. - М.: ИНФРА, -2002. - 386 с.

8. Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. – К.: Видавництво “Лібра”, 1996.

9. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку / Л. О. Примостка. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.

10. Васюренко, О. Ресурсний потенціал комерційного банку / О. Васюренко, І. Федосік // Банківська справа. – 2002. – № 1. – С. 58–64.