Економічні науки/1. Банки і банківська система

Новосьолова О. С., студентка

Рогальська Н. Г., доц., к. е. н.

Херсонський національний технічний університет, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Сьогодні українські банки здійснюють значне коло банківських операцій, серед яких найбільш вагомими як для економіки в цілому, так і самого банку є кредитні операції, що складають сукупний кредитний портфель будь-якого банку та усієї банківської системи країни. Кредитний портфель – це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату з метою одержання доходу у вигляді відсотків. Формування кредитного портфеля комерційного банку є одним із найризикованіших напрямків його діяльності, але й одним з найвагоміших компонентів структури процентних доходів.

Формування кредитного портфелю означає включення до портфелю тих кредитів, які допоможуть банку реалізувати свої цілі та отримати оптимальний портфель. Звичайно, оптимальний портфель – це ідеал, до якого банк буде наближати свій портфель.

При формуванні оптимального кредитного портфеля слід прагнути до реалізації розробленої кредитної політики шляхом підбору найбільш ефективних і надійних кредитних вкладень. Весь процес формування кредитного портфеля можна розбити на три укрупнені етапи:

1) формування системи лімітів кредитування відповідно до цілей і стратегії кредитної політики банку;

2) відбір конкретних об'єктів кредитування для включення в кредитний портфель;

3) аналіз стану кредитного портфеля і оперативне управління виявленими відхиленнями від оптимального стану [1, с. 38].

На практиці використовуються різні методики управління кредитним ризиком і формування оптимальної структури кредитового портфеля – це модель Блека, Шарпа, Тобіна. Більшість з них заснована на методиці Гарі Марковіца, автора портфельної теорії. Розвивається модель вартості під ризиком (VAR, тобто Value-at-Risk), який є максимально можливою величиною втрат для певного кредитного портфеля протягом певного періоду часу із заданим рівнем достовірності. для побудови VAR використовуються три економіко-математичні методи: аналітичний, метод історичного моделювання і метод статистичних випробувань Монте-Карло [2]. Порівняльна характеристика моделей сукупного кредитного ризику наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняння моделей оцінки сукупного кредитного ризику портфеля

Напрям порівняння	Назва моделі
	CreditMetrics		CreditPort-folio View	KMV	CreditRisk+	Kamakura
Базовий підхід	Оцінка кредитної міграції			Ймовірнісний підхід	Актуарний підхід	Спрощений формальний підхід
Характерис-тика кредит-ної події	Збиток та дефолт	Збиток та дефолт		Безперервна оцінка вірогідності дефолту	Дефолт	Дефолт
Фактори ризику	Вартість активів	Макроекономічні фактори		Вартість активів	Математичне очікування дефолту	Норма ризику
Динаміка вірогідностей	Постійна величина	Керована макроекономічн ими факторами		Визначається індивідуаль-ною структурою запозичень за строками;	Не враховується	Не враховується
Оцінка афільованості складових кредитного портфеля	Стандартна багатофак-торна модель в умовах нормаль-ного розподілу	Умовне значення ймовірності дефолту як функція макроекономічних параметрів		Стандартна багатофакторна модель в умовах нормального повернення активів	Умовне значення ймовірності дефолту як функція загальних факторів ризику	Умовне значення ймовірності дефолту як функція макроеконо- мічних факторів
Норми доходності	Випадкова величина (бета розподіл)	Випадкова величина (емпіричний розподіл)		Випадкова величина (бета розподіл)	Визначається розміром втрат у випадку дефолту	Визначається розміром втрат у випадку дефолту
Метод кількісної оцінки	Моделюван-ня і аналіз	Моделювання		Аналіз і моделювання	Аналіз	Дерево рішень і моделювання

Аналіз існуючих моделей оптимізації кредитного портфеля вказує на те, що їх принциповим недоліком є здебільшого статичний підхід до формування та оптимізації портфеля кредитів банку.

Отже, формування кредитного портфеля починається після того, як визначена загальна мета кредитної діяльності банку, розроблена стратегія кредитної політики банку, сформульовані визначальні пріоритети. Можна констатувати, що формування якісного кредитного портфелю прямо пов'язано з прибутковістю банку, а також забезпеченням високого рівня надійності і мінімізації ризику банківських операцій, що можливе за умови дотримання банками належного рівня своєї ліквідності. Розумне управління кредитним портфелем встановлює параметри кредитного портфеля, визначаючи при цьому, яка доля ресурсів банку може бути використана для видачі позики, які типи кредитів можуть видаватися, яку частину кредитного портфеля можуть складати позики даного типу, яка допустима концентрація кредитів окремим боржникам і галузям. Саме для цього комерційними банками застосовуються моделі оцінки кредитного ризику. Однак потрібно враховувати основні відмінності в формуванні кредитного портфеля: по-перше, банківські позики не мають визначеної ринкової ціни, на відміну від цінних паперів, а, по-друге, банк, не може придбати позики в наперед визначеному розмірі.

Література:

1. Д'яконов А.М. Оптимізація ризику кредитного портфеля банку / А. М. Д'яконов // Наука й економіка. - 2010. - № 2. - С. 36 - 48.

2. Притула Н. І. Модель формування оптимального портфеляю цінніх паперів на основі кредитно-рейтингової оцінки фінансового стану підприємств-емітентів // Ринок цінних паперів України.– 2007.– № 7-8.– С. 93 – 99.