Лєгостаєва О.О., Нєдомєркіна І.В.

Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України

«ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ»

Анотація. У статті розглянуто особливості бухгалтерського обліку кредитних операцій у банку та запропоновано рекомендації щодо вдосконалення діючої методики бухгалтерського обліку кредитних операцій.

Ключові слова: облік; банківські установи; пролонгована, відстрочена заборгованість; короткотермінові, середньотермінові, довготермінові кредити; фінансова звітність.

Вступ. Сучасний стан розвитку економіки в державі потребує постійної уваги до банківської системи, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для її стабільного та ефективного функціонування.

Важливу роль у підвищенні ефективності економіки країни відіграє банківська система. Саме через неї проходить великий обсяг грошових розрахунків та платежів господарських організацій і населення, вона мобілізує і перетворює тимчасово вільні грошові кошти, заощадження і доходи юридичних і фізичних осіб в активно діючий капітал. З цієї причини всі юридичні і фізичні особи завжди цікавляться фінансовою звітністю банків, яка дозволяє їм отримати значний обсяг інформації про якісні та кількісні характеристики діяльності банківських установ. Звітність банків формується на основі стандартів та правил бухгалтерського обліку, які в повній мірі мають розкривати якість активних операцій, кількісні показники наявних ризиків та обсягів резервів, стан ліквідності, обсяг власного капіталу тощо. Найбільше уваги завжди приділяють обсягу власного капіталу та якості кредитного портфеля, якому в активних операціях притаманний найбільший ризик впливу на стан надходжень та капіталу. З цієї причини дослідження відображення в бухгалтерському обліку кредитних операцій є надзвичайно актуальним.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У розробку теоретичних основ, які присвячені проблемам обліку кредитних операцій комерційного банку, внесли вклад такі зарубіжні науковці: В. Беті, П. Блан, Ж. Вігуру, Р. Дале, І.А. Єфрємов, П. Касон, Дж. Маккензі, Д. Малет, Ю.С. Маслєнчєнков, В.К. Нємчінов, К.Г. Парфьонов, М. Піраєр, А. Прост, З.Г. Шірінська, Дж. Хітчінс, М. Хог та ін.; та вітчизняні науковці: А.М. Галас, А.М. Герасимович, О.Д. Заруба, Л.М. Кіндрацька, О.І. Кірєєв, В.Н. Кочетков, К. Раєвський, Т. Раєвська, М.І. Савлук, П.М. Сенищ, В.В.Сопко, Р.І. Тиркало, З.І. Щибиволок та ін.. Однак, незважаючи на значну увагу авторів, вдосконалення обліку кредитних операцій банку й досі залишається перспективним та актуальним напрямком дослідження.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження головних напрямів і надання конкретних пропозицій щодо вдосконалення обліку кредитних операцій банків на основі систематизації теоретичних матеріалів.

Результати. Кредитна діяльність банків має важливе значення для розвитку національної економіки. Кредитні операції належать виключно до банківських операцій і по своїй сутності є розміщенням залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик. На вимогу НБУ при проведенні кредитних операцій банки зобов’язані додержуватись основних принципів кредитування та рівня концентрації ризиків за кредитними операціями. Так, академік НАН України В. М. Геєць виділяє із шести чинників забезпечення зростання вітчизняної економіки два, які мають безпосередній зв’язок із банківською системою, а один – із кредитними операціями банків:

1) забезпечення динаміки стабільності валютного курсу, що стимулюватиме експорт, але не порушить умов фінансової стабільності економіки;

2) зростання обсягів кредитування економіки у національній та іноземних валютах, поступове здешевлення кредитних ресурсів [6].

У розвинутих країнах світу 40-45 % інвестицій забезпечується кредитними ресурсами. Отже, необхідною умовою економічного зростання кожної країни є здатність банківської системи ефективно розподіляти фінансові ресурси в суспільстві між галузями економіки та окремими позичальниками. Прибутковість банку визначається також ефективністю його кредитної діяльності, на яку суттєво впливає якість облікової інформації.

Загалом банківські кредити за цільовим призначенням поділяють на виробничі та споживчі (рис. 1). У банках до кожної класифікаційної ознаки передбачено певний рахунок, що дає нам точнішу інформацію для аналізу і контролю кредитної діяльності. Для відображення кредитів у банках передбачено другий клас рахунків. У цьому плані рахунків на окремому рахунку відображають заборгованість за кредитом, прострочені кредити та забезпечення що відображається на рахунках дев'ятого класу.

При формуванні резервів під кредитні операції кредити поділяються за строками користування на: строкові (короткострокові, довгострокові), пролонговані, прострочені та сумнівні до повернення.

На сьогодні пролонговані кредити банки враховують при класифікації кредитів у групи ризику з метою розрахунку резерву під кредитні ризики як якість обслуговування боргу. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: “стандартна” чи “нестандартна” (“під контролем”, “субстандартна”, “сумнівна” чи “безнадійна”) [1].

Проте, зазначена класифікація кредитів знаходить відображення не у фінансовій, а статистичній формі звітності № 604 “Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями”, яка доступна лише Національному банку. Всі ж клієнти, потенційні контрагенти банку не мають доступу до цієї інформації і відповідно не володіють інформацією про наявні його ризики [4].

Сьогодні в банківському секторі складається ситуація, коли частка пролонгованих кредитів зростає, але пролонгація кредитних договорів

Рис. 1. Схема класифікації кредитів для цілей обліку (за рахунками бухгалтерського обліку банківських установ)

відображається в бухгалтерському обліку за такими самими відповідними рахунками з обліку короткострокової чи довгострокової заборгованості, оскільки рахунки для обліку пролонгованої кредиторської заборгованості чинним планом рахунків не передбачені.

Відображення в бухгалтерському обліку пролонгованих кредитів як строкових приховує від користувачів збільшений ризик неповернення кредитів та ускладнює аналіз фінансової звітності [3].

План рахунків банків України, складений за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, впродовж декількох років забезпечував використання в бухгалтерському обліку рахунків пролонгованої заборгованості і враховуючи вище наведені обґрунтування, свідчить, що доцільно повернутись до такої практики, удосконаливши її відповідно до сучасного стану пропонованих банками кредитних послуг клієнтам, практичного досвіду банківського нагляду за діяльністю банків.

Ще однією проблемою є обмеженість у відображенні в чинному плані рахунків банків України операцій з різними групами позичальників, тобто виділяють операції з фізичними, юридичними особами, органами державної влади та банками. Групу фізичних осіб-підприємців чинне законодавство відносить до юридичних осіб, при банківському інвестиційному кредитуванні фізичних осіб-підприємців застосовуються коефіцієнти резервування як при кредитуванні юридичних осіб, хоча кредитування фізичних осіб-підприємців є більш ризиковим з таких причин:

1. Відображення фінансових результатів діяльності ведеться за спрощеною системою звітності, що значно ускладнює об’єктивну оцінку кредитоспроможності позичальника.

2. Підприємницька діяльність може здійснюватися без відкриття банківського рахунку та печатки, що значно ускладнює перевірку достовірності даних.

3. Перевірки контролюючими та податковими органами здійснюються значно рідше, ніж суб’єктів господарювання інших організаційно - правових форм, тому діяльність фізичних осіб-підприємців має переважно тіньовий характер.

4. Процедура банкрутства подібного позичальника є безрезультатною з позицій повернення кредиту та відсотків.

5. Немає ліквідної застави, за рахунок якої може бути компенсований кредит та відсотки за користування ним у повному обсязі [4].

Таким чином, до чинного плану рахунків банків України необхідно додати групи рахунків, які відображали б операції з фізичними особами-підприємцями. До чинного Положення про порядок формування та використання резервів на покриття можливих витрат за кредитними операціями банків України необхідно внести зміни в частині встановлення вищого значення коефіцієнтів резервування для фізичних осіб-підприємців, ніж для суб’єктів господарювання інших організаційно-правових форм.

Також у бухгалтерському обліку проблемою є відображення кредитів за термінами надання, які в бухгалтерському обліку та, відповідно, у фінансовій звітності відображаються на рахунках короткотермінових (до одного року) і довготермінових (більше одного року) кредитів. Такий підхід свідчить про недосконалість механізмів обліку кредитних операцій, оскільки будь-яка фізична особа не може на основі фінансової звітності банку правильно проаналізувати його ліквідність. Так, наприклад, у банку значний обсяг кредитів може бути на термін більший за рік, а фізична особа може сприйняти, що це кредити на п’ять, десять чи двадцять років. Таким чином без наявності економічних підстав може відмовитись від співпраці з цим банком. Може бути і зворотня ситуація, коли кредити фактично видані на дуже тривалі терміни (10–25 років), а працівники банку чи інші зацікавлені особи будуть переконувати фізичну особу, що терміни їх кредитів є до двох років і імовірності втрати ліквідності, платоспроможності немає [3].

У положенні НБУ “Про кредитування” [2], яке втратило чинність, було передбачено класифікацію кредитів за термінами надання яка містила не тільки короткотермінові (до одного року) і довготермінові (більше трьох років) кредити, а і середньострокові (від одного до трьох років) кредити. Така класифікація і облік кредитів може і не є повними, проте дозволяє відображати в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності більш реальний стан ліквідності банку.

Висновки. Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок:

По-перше, необхідно запровадити порядок обліку пролонгованої заборгованості за кредитними операціями, враховуючи рахунки для обліку пролонгованої заборгованості, відштовхуючись від терміну її виникнення. Наприклад, до кварталу та від кварталу до року. А банкам протягом кварталу дозволити показувати відстрочену заборгованість на рахунках строкової. За цей термін банк зі своїм позичальником повинен врегулювати труднощі або можливі труднощі щодо погашення позики.

По-друге, необхідно виділити групи рахунків, які відображали б операції з фізичними особами підприємцями, та встановити вище значення коефіцієнта резервування для фізичних осіб-підприємців, ніж для суб’єктів господарювання інших організаційно-правових форм.

По-третє, запровадити облік кредитних операцій за термінами надання більш розширеним, шляхом передбачення рахунків для обліку короткотермінової, середньо термінової і довготермінової заборгованості в Плані рахунків банків України. Показувати у бухгалтерському обліку кредитну заборгованість у такий спосіб можна і організаціям. Це дасть можливість більш детально оцінити їх ліквідність.

Отже, вище перелічені пропозиції, щодо удосконалення обліку кредитних операцій, дадуть можливість більш повного відображення в звітності банку інформації про кредитний портфель, що дасть інформацію юридичним і фізичним особам для аналізу діяльності банку. Враховуючи сьогоднішню ситуацію щодо стану ліквідності значної кількості банків в Україні, більш детальне розкриття інформації щодо стану кредитного портфеля, необхідне для відновлення довіри клієнтів.

Література:

1. Постанова НБУ про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків ” від 06.07.2000 № 279 [Бел. ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.

2. Положення НБУ "Про кредитування" від 28.09.95 №246 [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.

3. Жадан М.І., Хоменко А.О Кредитні операції комерційного банку та необхідність удосконалення їх бухгалтерського обліку / М.І. Жадан, А.О. Хоменко // Економічний простір. – 2011. - №48/2. – С. 82– 87.

4. Микова М. Удосконалення механізму формування резервів на покриття можливих збитків від кредитних операцій банківських установ України / М. Микова // Банківська справа. – 2011. – №3. – С. 80– 86.

5. Скаско О. Удосконалення механізмів обліку кредитних операцій банку / О. Скаско // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – вип. 19. – С. 430 – 433.

6. Тарашевська О.В. Проблеми обліку кредитних операцій банку за умов економічної кризи / О.В. Тарашевська, Л.В. Джулій, А.П. Олійник // Вісник ХНУ. – 2009. – №6. – Т.1. – С. 144-148.