Пипкіна Л.С., Красногорова Н.Д.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

Застосування системи збалансованих показників в управлінні інвестиційною безпекою банку

Істотною причиною виникнення кризових ситуацій у більшості українських банків є недостатній рівень інвестиційного менеджменту, а головним чинником, який зумовлює неправильне прийняття управлінських рішень стосовно проведення активної діяльності, є відсутність надійної системи оцінки рівня інвестиційної безпеки.

Систему збалансованих показників (BSC) розробили Роберт Нортон і Дейвід Каплан (Гарвардська Школа Бізнесу, США) для оцінки критеріїв майбутнього і поточного потенціалу різних компаній, пов’язаного з перспективами розвитку і росту, який базується на сукупності як фінансових так і нефінансових показників.

Система передбачає чотири напрямки оцінювання: фінанси (уявлення про підприємство в акціонерів та інвесторів), клієнти (репутація підприємства в очах клієнтів), бізнес-процеси (які саме з них треба оптимізувати), інфраструктура і персонал (можливості зростання й розвитку підприємства та його працівників). Кожний менеджер підприємства отримує набір показників, якими він унаслідок своїх посадових обов'язків оперує: операційні витрати, навантаження персоналу та завантаження обладнання, планові кількісні та якісні показники, рентабельність капіталу, рентабельність обсягів продажу та чистого прибутку, ефективність інвестицій у його підрозділі та інші.

Система збалансованих показників – сучасний інструмент стратегічного планування, який дає змогу власникам та менеджерам уникнути розриву між стратегічними цілями бізнесу і оперативним управлінням.

Одна з головних переваг BSC – ефективне використання матеріальних активів разом із мобілізацією нематеріальних активів, що стає для підприємства вагомим джерелом підвищення ефективності і конкурентоспроможності всього бізнесу.

З огляду на переваги системи збалансованих показників нами запропоновано використовувати її для забезпечення ефективного управління інвестиційною безпекою банку.

Науковцями розроблено показники для всіх чотирьох підсистем системи збалансованих показників для оцінки інвестиційної безпеки банку. Але ми зупинимось тільки на показниках підсистеми «Фінанси». Розглядаючи фінансову безпеку реалізації інвестиційної стратегії банку, необхідно пам’ятати, що у підсистемі «Фінанси» здійснюється управління фінансовими потоками банку, складаються бюджет і фінансовий план, визначаються джерела формування грошових ресурсів, розподіляються кошти між різними напрямками господарської діяльності, проводиться оцінка фінансового стану банку. Між тим оцінку рівня фінансової складової інвестиційної безпеки банку доцільно проводити на основі показників ділової активності, ефективності управління, прибутковості інвестиційної діяльності банку.

Для апробації даної системи збалансованих показників скористаємося даними фінансової звітності ВАТ «Ощадбанк». Отримані результати розрахунку подано у таблиці.

Таблиця

Система збалансованих показників інвестиційної безпеки ВАТ «Ощадбанк» (підсистема «Фінанси»)

Показник	2008 р.	2009 р.	Напрямок зміни	2010 р.	Напрямок зміни
1	2	3	4	5	6
Частка інвестиційних кредитів (Кін.кр.)	0,084	0,176	↑	0,495	↑
Коефіцієнт інвестиційної активності цінних паперів (Кін.ц.п.)	0,273	0,153	↓	0,184	↑
Продовження таблиці
1	2	3	4	5	6
Коефіцієнт проблемних кредитів (Кп.кр.)	0,220	0,281	↑	0,100	↓
Коефіцієнт дохідності інвестиційних кредитів (Кд.ін.кр.)	0,213	0,254	↑	0,155	↓
Коефіцієнт дохідності від операцій з цінними паперами (Кд.цпп)	0,019	0,098	↑	0,093	↓
Коефіцієнт дохідності інвестицій (Кд.інв.)	0,064	0,181	↑	0,138	↓
Коефіцієнт окупності витрат (Кок.)	1,230	0,981	↓	0,577	↓
Рентабельність інвестиційної діяльності (Р), %	1,2	4,7	↑	5,1	↑

Отже, застосування системи збалансованих показників для оцінки рівня інвестиційної безпеки ВАТ «Ощадбанк» дозволило виявити «проблемні» точки в його активній (інвестиційній) діяльності. З таблиці бачимо підвищення протягом аналізованого ряджу років частки інвестиційних кредитів у сукупних активах, коефіцієнта інвестиційної активності цінних паперів та зниження коефіцієнта проблемних кредитів, що, безспірно, є ознаками підвищення рівня фінансової та інвестиційної безпеки банку. Проте зниження у 2010 р. коефіцієнта дохідності інвестиційних кредитів, коефіцієнта дохідності від операцій з цінними паперами, коефіцієнта дохідності загальних інвестицій та коефіцієнта окупності витрат переконливо доводять, що ВАТ «Ощадбанк» має «проблемні» точки в своїй активній діяльності.

Причиною виникнення цих точок є, на нашу думку, неефективний менеджмент активних операцій у частині інвестиційного кредитування та інвестиційних операцій з цінними паперами. Тобто, збільшивши обсяги інвестицій за рахунок залученого та запозиченого капіталу, який в останні роки для банків є більш «дорожчим» порівняно з докризовими роками, ВАТ «Ощадбанк» не зміг забезпечити такий обсяг доходів, а відповідно і прибутку, який би дозволив йому не допустити «проблемних» точок у своїй активній діяльності.

Вважаємо, що банк, зважаючи на свій «вік» на ринку банківських послуг, на свою високу фінансову стійкість, яка майже не послабшала навіть у кризові роки, зможе повернути ситуацію у бік підвищення рівня фінансової та інвестиційної безпеки.

Провідну роль у розвитку підвищенні рівня фінансової і інвестиційної безпеки Ощадбанку, як і інших банківських установ, слід віднести підвищенню рівня попиту на інвестиційне кредитування з боку підприємств і організацій. Це можливо при формуванні на державному і регіональному рівні інвестиційних механізмів стимулювання притоку інвестиційних ресурсів.

Крім цього, необхідно забезпечити умови для покращення фінансового стану підприємств, зростання споживчого попиту в економіці в цілому. У цих умовах актуальним завданням держави є забезпечення ефективної взаємодії банківського і підприємницького секторів, результатом якої повинні стати мобілізація і спрямування фінансових ресурсів на інвестиційні потреби виробника та захист законних прав вітчизняного кредитора. З цією метою необхідно в першу чергу здійснити такі заходи: забезпечити підвищення рівня концентрації банківського капіталу шляхом підвищення капіталізації та платоспроможності банків; створити передумови для залучення коштів громадян та інших довгострокових ресурсів на рахунки у банках; запровадити правові, економічні та організаційні механізми щодо захисту прав національних інвесторів, яким надати преваги перед іноземними кредиторами; удосконалити механізм рефінансування комерційних банків з одночасним стимулюванням їх інвестиційної діяльності; переглянути існуючу систему резервування у напрямі створення стимулюючої системи обов’язкового резервування для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням; запропонувати систему державної компенсації відсотків за кредитами під інвестиційні проекти і знизити податкове навантаження.