СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДОМОГОСПОДАРСВА ЯК СУБ’ЄКТА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

За сучасних умов домогосподарство займає провідну роль в соціально-економічній системі. В умовах ринкової економіки воно є постачальником виробничих ресурсів і споживачем різноманітних благ. Разом з тим, домогосподарство тісно пов’язане із соціальною сферою, якій належить основна роль у відтворенні суспільства в сукупності усіх його характеристик. Таким чином, домогосподарство не є простою одиницею національного господарства, воно виступає складною системою суспільства.

Також потрібно зазначити, що домогосподарство є специфічною економічною організацією. Її унікальність полягає в тому, що домашнє господарство орієнтовано не лише на отримання матеріального прибутку, але й на задоволення різних потреб своїх членів, а саме економічних, духовно-культурних, соціальних тощо.

Отже, домогосподарство – це складна цілісна система, яка одночасно поєднує в собі такі риси: 1) є добровільним об’єднанням людей, які здебільшого перебувають у родинних або кровноспоріднених відносинах, об’єднані не тільки спільним бюджетом та цілями діяльності, але й місцем проживання, іноді домашнє господарство може складатись з однієї людини; 2) проявляє себе як важливий економічний суб’єкт ринкового господарства, який неодмінно впливає не тільки на добробут та процвітання національної економіки, але й на морально-духовне становище населення; 3) вільно розпоряджається наявними правами власності на ресурси (грошові, трудові, інтелектуальні, майнові та інші); 4) охоплює всі види економічної діяльності, що можуть носити як натуральний, так і товарний характер; 5) виступає не тільки головним постачальником фінансових ресурсів до бюджету сім’ї, але й вирішує проблеми відтворення населення та розвитку індивіда, особистості в межах власної сім’ї, тим самим суттєво впливає на розвиток соціальної складової суспільства; 6) побудоване на принципах взаємодовіри, взаємодопомоги, співробітництва, навчання та передачі досвіду майбутнім поколінням тощо [5, с. 13].

Сьогодні вагоме значення соціальні чинники розвитку домогосподарства мають при формуванні споживчої поведінки його членів. Це означає, що домашнє господарство, а саме його структура і розміри споживання, залежать від таких факторів як наявність дітей, вік членів, життєвий цикл сім’ї, психологічні уподобання, навколишнє оточення тощо.

Вік членів домогосподарства та стадія життєвого циклу мають майже однаковий вплив на вибір переважної структури споживання. Так, щойно утворене власне домашнє господарство, тобто молода сім’я більше витрачає коштів на придбання меблів, нової побутової техніки та інших товарів для облаштування свого житла, на організацію власного відпочинку та дозвілля. Також коли з’являється дитина, частина грошового доходу домогосподарства направляється на закупівлю дитячого харчування та дитячих речей тощо. Коли діти дорослішають, виникає новий етап розвитку сім’ї, який передбачає підвищення попиту на додаткові освітні послуги та оплату навчання у вищих навчальних закладах. Сімейна пара, яку вже покинули діти і утворили власну сім’ю, удосконалює свій дім та формує попит на предмети розкоші, туристичні путівки та інше. Домогосподарство, що складається з пенсіонерів, значну частину бюджету витрачає на медичні послуги та медикаменти. Також завдяки молоді формується попит на нові товари, які почали розповсюджуватися протягом останніх десятиліть і наслідком науково-технічної революції.

В Україні, останнім часом, збільшується частка домогосподарств, у складі яких є діти до трьох років (у 2010 р. вона зросла на 0,4 % й становила 3,2 % [4, с. 11]). У першу чергу, це пов’язано з політикою держави щодо покращення демографічної ситуації в країні й стабілізацією доходів населення. Проте, кількість домогосподарств з дітьми віком до 16 років продовжує зменшуватися. Так, у 2000 р. вона становила 43,6 %, а у 2010-му – 37,8 % [4, с. 11; 1, с. 397]. Тому не дивно, що з усіх домашніх господарств, у складі яких є діти, лише 4 % мають три дитини та більше [1, с. 414]. Тому можна вважати, що уряд й надалі повинен запроваджувати програми, які, по-перше, стимулюють рівень народжуваності в країні, і, по-друге, удосконалюють систему соціального забезпечення, особливо при визначені допомоги сім’ям з дітьми, що опинились у скрутному матеріальному становищі та потребують державного захисту.

Значення при формуванні попиту на споживчі товари членів домогосподарства також мають такі суспільно-соціальні фактори, як мода та престиж, про які ще наприкінці ХІХ ст. наголошував відомий американський економіст Т. Веблен, автор концепції «демонстративного споживання». Згідно з науковими розробками вченого, товари починають цінуватися не за їх корисні властивості, а за те, наскільки володіння ними буде вирізняти їх власника від оточуючих його людей. Саме тому засобами демонстрації грошової сили та суспільного визнання, а також засобами придбання чи збереження «доброго імені» є бездіяльність і демонстративне матеріальне споживання [2, с. 113–120]. Справді, потреба в демонстративності полягає в прагненні споживати блага, які виділяють людину серед оточуючих та свідчать про її належність до відповідної соціальної групи.

Ще одним фактором, який впливає на структуру споживання, можна назвати стать покупця. Російська дослідниця І. Ільїна вважає, що домінуюча роль жінки спостерігається при придбанні певних груп товарів, зокрема таких: продукти харчування, одяг і взуття, косметика та парфуми, побутова хімія, медикаменти. Роль чоловіка має ключове значення при купівлі: цигарок, інструментів для дому, будматеріалів, подарунків тощо. Спільна угода має силу при купівлі автомобіля, побутової та аудіотехніки, меблів [3, с. 123]. Отже, є групи товарів, які можна вважати лише жіночими чи чоловічими, що досить активно враховують маркетингові відділи великих компаній при розробці рекламних акцій.

Таким чином, існує велика кількість чинників, не тільки економічних, якими не можна нехтувати при дослідженні структури та рівня споживчої поведінки сучасного домогосподарства. Вони значно впливають на прийняття членами домогосподарства рішень щодо здійснення покупок, що, у свою чергу, є одним з важливих факторів у визначенні рівня життя населення. Отже, не тільки домашні господарства, але й держава повинна бути зацікавлена у підвищенні рівня і якості споживання, чого можна досягти не тільки завдяки збільшенню трансфертів та мінімальної заробітної плати, але й шляхом перегляду стандартів якості товарів та послуг.

1. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Держкомстат України; [за ред. О.Г. Осауленка]. – К. : Консультант, 2011. – 564 с.

2. Веблен Т. Теория праздного класса : пер. с англ. / Т. Веблен; ред. В.В. Мотылев. – М. : Прогресс, 1984. – 367 с.

3. Ильина И.Ю. Домохозяйство – важнейшая потребительская единица на рынке товаров и услуг / И.Ю. Ильина // Социально-гуманитарные знания. – 2007. – № 5. – С. 117–127.

4. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2010 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) : стат. зб. / [відп. за вип. І. І. Осипова]. – К. : Держкомстат України, 2010. – 80 с.

5. Станкевич Ю. Ю. Домогосподарство в ринковій економічній системі та його відображення у світовій економічній думці ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Ю. Ю. Станкевич. – К., 2010. – 19 с.