К.е.н., доц. Сич О.А.
Львівська державна фінансова академія, Україна
Стан та перспективи фінансування
інноваційної діяльності в Україні
На державному рівні визнано,
що результативність,
якість функціонування і структура національної інноваційної системи – сектору
досліджень і розробок, освіти, винахідництва – не повною мірою відповідають
потенційним потребам інтенсивного розвитку економіки. З іншого боку, структурно
відстала, технологічно низькоукладна вітчизняна економіка, отримана у спадок
від СРСР, а також система підприємництва, що склалася в умовах реформування
економіки, залишаються вкрай несприйнятними до сучасних досягнень науки та
технологічних інновацій[1].
За останні десять
років мало що змінилось у структурі та джерелах фінансування інновацій (див. табл.
1.). Зростання показників у абсолютному вираженні нівелюється незначною часткою
інноваційних витрат у порівнянні з ВВП, яка коливається в межах 0,7-1,5% ВВП.
Таблиця 1.
Джерела фінансування інноваційної діяльності
|
|
Загальна сума витрат, млн.грн. |
Частка у ВВП, % |
У тому числі за рахунок коштів, млн.грн. |
|||
|
власних |
державного бюджету |
іноземних інвесторів |
інші джерела |
|||
|
2001 |
1757,1 |
1,03 |
1399,3 |
7,7 |
133,1 |
217,0 |
|
2002 |
1971,4 |
0,97 |
1654,0 |
55,8 |
58,5 |
203,1 |
|
2003 |
3013,8 |
1,33 |
2141,8 |
45,5 |
264,1 |
562,4 |
|
2004 |
3059,8 |
1,14 |
2148,4 |
93,0 |
130,0 |
688,4 |
|
2005 |
4534,6 |
1,31 |
3501,5 |
63,4 |
112,4 |
857,3 |
|
2006 |
5751,6 |
1,30 |
5045,4 |
28,1 |
157,9 |
520,2 |
|
2007 |
6160,0 |
1,13 |
5211,4 |
114,4 |
176,2 |
658,0 |
|
2008 |
10850,9 |
1,51 |
7999,6 |
144,8 |
321,8 |
2384,7 |
|
2009 |
11994,2 |
1,27 |
7264,0 |
336,9 |
115,4 |
4277,9 |
|
2010 |
7949,9 |
0,87 |
5169,4 |
127,0 |
1512,9 |
1140,6 |
|
2011 |
8045,5 |
0,74 |
4775,2 |
87,0 |
2411,4 |
771,9 |
Розраховано на основі [2].
З таблиці видно, що
основним джерелом фінансування інновацій були та залишаються власні кошти
підприємств, останні два роки зростає частка іноземних інвесторів, зацікавлених
в інноваціях.
На жаль, частка
підприємств, що активно займаються чи впроваджують інноваційні розробки
залишається незначною. Їхня кількість знаходиться в межах10-12% від діючих
підприємств в Україні (див. табл. 2.).
Таблиця 2.
Інноваційно-активні підприємства
|
Рік |
Питома вага підприємств, |
Питома вага підприємств, що впроваджували інновації.
% |
Рік |
Питома вага підприємств, |
Питома вага підприємств, що впроваджували інновації.
% |
|
2001 |
18,0 |
14,8 |
2006 |
11,9 |
8,2 |
|
2002 |
16,5 |
14,3 |
2007 |
11,2 |
10,0 |
|
2003 |
18,0 |
14,6 |
2008 |
14,2 |
11,5 |
|
2004 |
15,1 |
11,5 |
2009 |
13,0 |
10,8 |
|
2005 |
13,7 |
10,0 |
2010 |
12,8 |
10,7 |
Розраховано на основі [2].
Інноваціям притаманний
високий рівень витрат та ризику при виведенні продукції на ринки. Тому успішні
країни незмінно йдуть шляхом надання таким проектам широких преференцій з боку
держави. В Україні з 1990 року більш
ніж у три рази зменшилася кількість працівників інноваційної сфери, в той час
як в США і Західній Європі вона виросла вдвічі, а освоєння нових видів техніки в
Україні зменшилось в 14 разів. Приріст ВВП за рахунок впровадження нових
технологій в Україні становить лише 0,7%, тоді як в розвинених країнах досягає
90%[2] .
Незадовільна ситуація в інноваційній сфері спричинена
таким факторами:
-
низький рівень фінансування інноваційної діяльності підприємств;
-
висока вартість кредитування;
-
високий економічний ризик;
-
проблеми з сировиною та матеріалами для виробництва;
-
низький рівень попиту на продукцію;
-
недосконалість законодавчої бази;
-
фінансова нестабільність як підприємства, так
економіки в цілому.
На
нашу думку, основними чинниками у цій сфері є недостатність
фінансування, недосконалість законодавчої бази та механізму державного
стимулювання інноваційних процесів.
Оскільки держава не
володіє значними ресурсами для фінансування інновацій, то її внесок у стратегію
інноваційного розвитку України може зосереджуватись на заходах податкового та
інфраструктурного впливу. Найбільш дієвими мають стати заходи
нормативно-правового регулювання – а саме формування стимулюючого
законодавства. А також забезпечення фінансової підтримки з бюджету для
відновлення процесу кредитування банками вітчизняних інноваційних підприємств.
Така підтримка може охоплювати:
- надання податкових пільг комерційним банкам, що
займаються кредитуванням інноваційного бізнесу;
- фінансове забезпечення або гарантування процесу
кредитування інноваційно-орієнтованих підприємств;
- вдосконалення механізмів фінансової співпраці банків
з бізнес-інкубаторами та Українським фондом підтримки підприємництва (УФПП);
- залучення в Україну коштів міжнародних фондів,
міжнародних фінансових організацій та забезпечення доступу до цих ресурсів
вітчизняних кредитно-фінансових установ, що спеціалізуються на кредитуванні інноваційного
бізнесу;
- створення спеціальних державних фондів фінансування
інноваційних програм малого і середнього бізнесу для покриття інноваційних
ризиків, сприяння венчурному фінансуванню малого бізнесу.
Література:
1. Стратегія
інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних
викликів [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://kno.rada.gov.ua/
komosviti /control /uk /publish /article ?Art_id=47920.
2. Державний комітет
статистики України [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.