УДК 338.2.(477):336.14:336.5

Бакалавра: Погребної Ю. О.

Науковий керівник: Євась Т. В., старший викладач

Вінницький фінансово-економічний університет

Особливості фіскальної політики та впровадження податкової реформи в Україні

Для України проведення ефективної фіскальної політики було і залишається серйозною проблемою, оскільки це пов’язано з неоднозначним розумінням бюджету та податків як самостійних економічних категорій, їх місця в економіці та форм впливу на суспільне виробництво в той чи інший період розвитку. Досвід розвинутих країн свідчить, що ефективність та зростання виробництва визначається гнучкою, стабільною, динамічною та оптимальною податковою та бюджетною системами, розробленими в кожній країні відповідно до конкретних соціально-економічних особливостей розвитку.

Фіскальна політика – це складна система економічних відносин між рівноправними суб’єктами державою, підприємствами, організаціями, установами, закладами та громадянами з приводу розподілу та перерозподілу суспільного продукту, створення централізованого фонду фінансових ресурсів і його використання на задоволення загальнодержавних потреб. [1,с.4]

Нагальність та необхідність проведення реформи насамперед у податковій системі пояснюється тим, що податки двояко можуть впливати на економіку в перехідний період, а саме: з однієї сторони, низький рівень податків, відсутність будь-яких податкових пільг доповнюють і стимулюють підприємницьку ніціативу, спонукають до розширення виробництва, заохочують іноземні інвестиції, дозволяють державі через бюджет виконувати свої функції, а, з іншої, їх надмірний тягар у поєднанні із масштабною кризою в економіці призводить до спаду виробництва, відтоку капіталу, приховування доходів, переходу значної кількості суб’єктів господарської діяльності в “тіньову економіку”, інфляції, безробіття, кризи неплатежів тощо, що й характерно на сьогоднішньому етапі розвитку Україні.

Одним з найгучніших та резонансних законів став Податковий Кодекс. Можна сказати, що цей документ мав би стати одним із потужних поштовхів до проведення реформ насамперед в фіскальній політиці, та законодавчого забезпечення проведення цих реформ. Недоліки української податкової системи зазвичай пояснюють поганим податковим адмініструванням, але можливість його поліпшення обмежена самою конструкцією фіскальної системи. Частка податкових надходжень у доходах бюджету в останні роки стабільно утримується на рівні 55-65% [4,с.25]. Однак, з огляду на високий рівень тіньового сектора економіки України при одночасному перманентному дефіциті бюджетних коштів і критичному рівні зовнішніх боргових зобов’язань країни в цілому, говорити про просте зниження податкового навантаження до оптимального рівня з метою забезпечення умов для економічного росту недоречно, тому що може виявитися недостатньо резервів і потенціалу для фінансування тимчасового збільшення дефіциту бюджетних коштів, яким завжди супроводжуються подібні заходи.

Податковий кодекс України як єдиний консолідований нормативно-правовий акт дає можливість запобігти штучній податковій збитковості суб'єктів господарювання. Створення єдиних справедливих підходів та прозорих правил нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, забезпечить сталість податкового законодавства в державі. Згідно Податкового кодексу України, який прийнято  2 грудня 2010 року, зміни в загальнодержавних податках та зборах відбулися наступним чином:

- скасовано такі податки та збори: податок за промисел, збір за геологорозвідувальні роботи, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за обов’язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, збір за проведення гастрольних заходів, збір за соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, збір за обов’язкове соціальне страхування, державне мито;

- введено заміну наступних податків та зборів: рентних платежів – на рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні та рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів – на збір за першу реєстрацію транспортних засобів; збір за забруднення навколишнього середовища – на екологічний податок; акцизний збір – на акцизний податок;

- введено в дію нові податки та збори: плата за користування надрами, збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- податок на нерухоме майно, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності та єдиний податок відтепер належать до місцевих податків та зборів.

Кодексом передбачено зменшення ставки податку на прибуток. Основна ставка податку визначена на рівні 16 %. Проте вона застосовуватиметься тільки з 01.01.2014 р., а до цього діятимуть перехідні періоди і ставки: з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. включно – 23 %;   з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. включно – 21 %; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. включно – 19 %; з 01.01.2014 р. –  6 % [6].  Ефективність ставки залежить від того, як визначається обсяг валових витрат бізнесу: чим більші валові витрати, тим менший прибуток декларують підприємства і, відповідно, менше сплачують податку. Таким чином, Податковий кодекс з одного боку забороняє включати витрати, товари та послуги придбані від приватних підприємців до валових витрат, з іншого – так і не визначає чіткого переліку дозволених валових витрат. Крім того, передбачається встановлення нульової ставки на прибуток для малого бізнесу – на 5-річний період, для готельного бізнесу та легкої промисловості – на 10-річний період. Також звільняються від сплати податку на прибуток кошти підприємств, направлені на модернізацію та впровадження нових  технологій [5,с.8]. Це сприятиме розвитку конкурентних переваг для розвитку бізнесу. За податковими зобов’язаннями, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно – ставка податку на додану вартість становитиме 20 %; з 1 січня 2014 року – 17 %. Запроваджується обов’язкова реєстрація податкових накладних платниками ПДВ, якщо сума ПДВ в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень –  з 1 січня 2011 року; понад     500 тисяч гривень – з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень – з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень –  з 1 січня 2012 року. Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. Винятком є платники податків у яких протягом трьох послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів не перевищував 3 млн. грн., середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб, та вони мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток (на період з 01.04.2011 р. до 1.01.2016 р.). Такі платники податку можуть вибрати квартальний податковий період. До об’єкта оподаткування ПДВ не включатимуть консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій із питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем. Таким чином, до цієї дати діятимуть чинні на даний момент правила визначення звичайних цін.  Зазначені зміни можна вважати позитивними, однак  незначне зниження є не принциповим та не призведе до революційних змін у структурі економіки, адже саме ПДВ є стримуючим фактором розвитку внутрішнього ринку та здійснення структурних змін в економіці, так як основні надходження від ПДВ – це надходження від імпорту, що сплачуються при розмитненні товару, і саме негативний зовнішньоторговельний баланс призводить до того, що ПДВ наповнює бюджет.

Позитивними наслідками Податкового кодексу для платників є:

- забезпечення встановлення єдиного механізму реалізації державою податкової політики, визначення єдиних правил та норм з питань оподаткування як для платників податків, так і органів державної влади, забезпечення уникнення колізійних норм, прогалин у законодавстві та неоднозначного тлумачення норм, які регулюють відносини у сфері податків;

- скорочення кількості неефективних загальнодержавних та місцевих податків та зборів;

- запровадження дворівневої системи оскарження рішень контролюючих органів замість трирівневої, що пришвидшить строки вирішення спірних питань;

- поступове зниження ставки податку на прибуток, що призведе до збільшення суми чистого прибутку підприємства;

До  негативних наслідків, які можуть понести платники у зв’язку із введенням у дію нового Податкового кодексу варто віднести:

- неузгодженість щодо податкових періодів в першому та другому розділах проекту, котре може спричинити плутанину у процесі ведення бухгалтерського обліку та складності звітності;

- розширення класифікації основних фондів у податковому обліку, у якій замість 4 груп у діючому законодавстві введено 16. При цьому облік балансової вартості основних фондів кожної групи вестиметься за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оперативну оренду (лізинг), та в цілому за групою як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи;

- арешт майна може бути накладений рішенням керівника органу державної  податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Це може призвести до негативних наслідків для тих підприємств, котрі займаються реалізацією продуктів, які швидко псуються, та інших речей, що фактично спричинить зупинку діяльності підприємства.

Таким чином вдосконалення фіскальної політики України скеровано на те, щоб зменшити фінансову напругу, підняти роль державного сектора в економічному рості, а впровадження Податкового кодексу уможливлює створення стабільної податкової системи, яка забезпечить достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави.

Cписок літератури

1. Бюджет повної зайнятості та фіскальна політика/ Савченко А.Г., Соломенко С.М.// Фінанси України. - 2007. - №4. - С. 3-12

2. Фіскальні засоби стимулювання економічного зростання/ В. М. Опарін, М.М. Фельдгольц// Фінанси України. - 2006. - №10. - С. 61-70.

3. Система оподаткування та податкова політика: Навч. посіб./ В.Б.Захожай, Я.В.Литвиненко, К.В.Захожай. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 468 с.

4. Вахновська, Н.А. Податковий кодекс в контексті реформування податкової системи України /  Н.А. Вахновська // Економічний форум. – 2011. –  С. 23 – 28

5. Новиков, Ю.  Практика впровадження та застосування положень Податкового кодексу України / Ю. Новиков // Вісник податкової служби України. – 2011. – № 8. – С. 8.

6. Державна податкова адміністрація України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sta.gov.ua