К.е.н. Аветісян К.П., Кілімнік Н.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Подолання існуючих обмежень розвитку інформаційного суспільства в Україні

Інформатизація - це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Обчислювальна та комунікаційна техніка, телекомунікаційні мережі, бази і банки даних та знань, інформаційні технології (ІТ), система інформаційно-аналітичних центрів різного рівня, виробництво технічних засобів інформатизації, системи науково-дослідних установ та підготовки висококваліфікованих фахівців є складовими національної інформаційної інфраструктури і основними чинниками, що забезпечують економічне піднесення. Як показує досвід інших країн, інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліпшенню керованості економікою, розвитку наукоємних виробництв та високих технологій, зростанню продуктивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства. Національна інформаційна інфраструктура, створена з урахуванням світових тенденцій і досягнень, сприятиме рівноправній інтеграції України у світове співтовариство.

Сьогодні Україна здійснює велику кількість реформ шляхом використання інформації, інформаційно-комунікаційних технологій і сучасних знань у політичній, економічній та соціальній сферах. Зазначені реформи вимагають одночасного реформування законодавства у відповідних сферах [1, 2].

Загальна ситуація в Україні у галузі інформатизації на сьогодні не може бути визнана задовільною і не тільки через кризові явища в економіці. Рівень інформатизації українського суспільства порівняно з розвинутими країнами Заходу становить лише 2-2,5 відсотка. Загальна криза та технологічне відставання поставили у скрутне становище галузі, які займаються створенням і використанням засобів інформатизації та відповідної елементної бази [3].

Тому важливо визначити проблеми розвитку інформатизації та шляхи подолання існуючих обмежень. Виходячи с вищевикладеного можна зробити висновок щодо безсумнівної актуальності теми дослідження.

Упродовж останніх років в Україні здійснюються цілеспрямовані заходи з розбудови інформаційного суспільства. За даними Всесвітнього економічного форуму, який відбувся в Давосі (Швейцарія), рейтинг України за індексами, що стосуються інформаційно-комунікаційних технологій в порівнянні із сукупною кількістю країн становить:

- Глобальний індекс конкурентоспроможності 2010-2011 (WEF Global Competitiveness Index) 89 місце із 139 країн;

- Індекс технологічної готовності 2010-2011 (WEF Technological Readiness Index) 83 місце із 139 країн;

- Індекс мережевої готовності 2010-2011 (WEF Networked Readiness Index) 90 місце із 138 країн;

- Готовність уряду (Government readiness) 122 місце із 138 країн;

- Використання урядом (Government usage) 75 місце із 138 країн;

- Рейтинг за електронною готовністю 2010 (EIU eReadiness Ranking) 64 місце із 70 країн;

- Індекс електронного уряду ООН 2010 (UN e-Government Index) 54 місце із 192 країн.

Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.

Відродження економіки України після світової економічної кризи на сьогоднішній день відбувається значною мірою за рахунок антропоцентричної свідомості суспільства, розвитку інтелектуальної діяльності, підвищення технологічного рівня виробництва та поширення сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій [4].

Враховуючи вищенаведене, до основних невирішених проблем при формуванні та реалізації НПІ можна віднести:

- консолідацію бюджетних коштів та їх раціонального використання на інформатизацію з бюджетів усіх рівнів для уникнення їх розпорошення по різних цільових програмах;

- недостатня система національних стандартів з інформаційних технологій, гармонізованих із ISO/IEC та CEN/CENELEC стандартами;

- відсутність дієвого механізму реалізації загальнонаціональних проектів інформатизації, які мають масштабне і визначальне значення для держави та потребують інтенсивної міжвідомчої та міжрегіональної координації з боку Генерального державного замовника НПІ, суттєво ускладнює їх започаткування та ефективну реалізацію, не сприяє їх раціональному використанню, а також унеможливлює інтеграцію існуючих проектів або вимагає на це значних додаткових витрат.

Шляхами вирішення існуючих проблем мають стати:

- збільшення обсягів фінансування бюджетної програми „Національна програма інформатизації”;

- вжиття органами державної влади невідкладних заходів щодо формування галузевих програм інформатизації, забезпечення виконання відповідних проектів інформатизації лише в рамках таких програм;

- розробка та запровадження механізмів забезпечення виконання розпорядникам бюджетних коштів частини першої статті 48 Бюджетного кодексу.

Література

1. Інформаційне законодавство України: Науково-практичний коментар/ За ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – К.: 2006. – 232 с.

2. Закон України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”

3. Постанова Верховної Ради України від 01.12.2005 № 3175-IV “Про рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства”.

4. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості: аналіт. доп. / Д. В. Дубов, О. А. Ожеван, С. Л. Гнатюк. – К. : НІСД. – 2010. – 64 с.