Халамендик М.В., студентка

Науковий керівник: Герасименко Ю.В., к.е.н., доцент

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Креативність як основа організаційних змін

Вступ. Креативність є невід’ємною складовою ефективного управління оскільки без неї неможливо здійснювати організаційні зміни, які б забезпечили стійкий розвиток. Адже непрофесіоналізм, послаблена цілеспрямованість, стійкі негативні навички у манерах та мисленні, закостенілість форм і методів управлінської діяльності унеможливлюють досягнення цілей організації.

Вагомий внесок у дослідження проблеми креативності зробили вітчизняні та іноземні науковці, зокрема: Л.С. Виготський, Дж. Гільфорд та ін. Багато науковців розуміють креативність як особливість інтелекту, інші – як специфічну потребу людини у пошуково-перетворювальній діяльності, деякі ототожнюють її з творчістю.

Основна частина. Термін «креативність» означає створення чогось нового. Основу цього слова становить англійський іменник «creativity» (творчість), який походить від латинського слова «creatio» (створення).

«Було б чудом, – пише Л.С. Виготський , – якщо б уява могла створювати з нічого або якби вона мала інші джерела для своїх творінь, окрім попереднього досвіду». Усе те нове, що виникає в уяві людини, будується з тих елементів оточуючої дійсності, які містяться в попередньо засвоєному нею досвіді. Уява є вищою формою почуттєвого відображення світу і знаходиться на межі чуттєвості і мислення [2].

Формування здатності творити стає нормативним чинником продуктивної діяльності в добу глобалізації. Оскільки саме в даний період проблема сучасного суспільства полягає в людях, які мають якості, що притаманні цілісній, креативній особистості (ентузіазм, ініціативність, самостійність мислення та дій, сприятливість до нового, розвинену волю, цілеспрямованість, прагнення до творчої самореалізації, відповідні творчі нахили та здібності) [6].

Керівництво сучасних підприємств недооцінює потенційні можливості щодо інноваційних ідей своїх працівників. Значна частина персоналу здатна зробити цінний внесок у розвиток свого підприємства. Їхні пропозиції можуть допомогти вирішити багато різних проблем, а часом наштовхнути на інші ідеї, які реалізовуються на рівні керівників і стосуються створення нових послуг, удосконалення продукту чи вибору нових стратегій розвитку підприємства. На жаль, такі ідеї висловлюються, як правило, у неформальному спілкуванні між працівниками і не реалізовуються через відсутність можливостей донесення інноваційних пропозиції до керівників [4].

Підходи до вивчення креативності полягають у розгляді креативного процесу, який відбувається в окремій особистості у певний момент часу; в аналізі продукту творчої діяльності; у вивченні особистості творця; у дослідженні умов середовища, що сприяють творчості чи навпаки, гальмують її.

Підходи до трактування поняття «креативний менеджмент» [2]:

- системний. Креативний менеджмент – підсистема інноваційного менеджменту, що забезпечує здатність суб’єктів управління висувати та розвивати нові ідеї, які набирають форми наукової або технологічної інформації;

- функціональний. Креативний менеджмент – одна з функцій менеджменту, яка спрямована на забезпечення здатності суб’єктів управління висувати та розвивати нові ідеї, які набирають форми наукової, технологічної інформації та акумулювання нових ідей;

- ситуаційний. Креативний менеджмент – сукупність сприятливих умов, що створюються керівниками підприємства для творчого розвитку трудового колективу й окремих працівників із метою акумулювання креативних ідей щодо вирішення виробничо-господарських проблем, подолання їх наслідків;

- поведінковий. Креативний менеджмент – сукупність цілеспрямованих дій і вчинків керівників підприємства, спрямованих на акумулювання креативних ідей щодо розв’язання виробничо-господарських проблем, подолання їх наслідків тощо, а також сприяння творчому розвитку трудового колективу й окремих працівників;

- адміністративний. Креативний менеджмент – сукупність управлінських відносин між керівниками та підлеглими на предмет встановлення цілей стосовно пошуку креативних ідей, їх виконання, пов’язаних із вирішенням виробничо-господарських проблем, подоланням їх наслідків, тощо.

Науковці виокремлюють два основні критерії оцінки креативності: за результатами, їх кількістю і значущістю; за здатністю людини відмовлятися від стереотипних способів мислення [1].

Розглядаючи менеджмент у креативній організації, усю відповідальність за розвиток та діяльність підприємства несуть саме менеджери. Керівництво вищої категорії, для створення нової команди перед усім повинні створити устав команди, в якому будуть прописані цілі та ступені свободи, а потім набрати в команду менеджерів, які пройшли через «школи досвіду» [2].

Дж. Гільфорд виділив чотири основні параметри креативності: оригінальність (спроможність продукувати віддалені асоціації, незвичні відповіді); семантична гнучкість (здатність виявити основну властивість об’єкта і запропонувати новий спосіб його використання); образно-адаптивна гнучкість (спроможність змінити форму стимулу в такий спосіб, щоб побачити у ньому нові ознаки і можливості для використання); семантична спонтанна гнучкість (продукування різноманітних ідей у нерегламентованій ситуації). Пізніше науковець виокремлює шість параметрів креативності: здатність до виявлення і постановки проблем; спроможність до генерування великої кількості ідей; гнучкість – продукування різноманітних ідей; оригінальність – спроможність відповідати на подразники нестандартно; здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі; уміння вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу [1].

До організації креативного менеджменту безпосередньо належать генерація ідей, що спрямовує та розвиває діяльність підприємства. Генерація ідей (від англ. слова «ideasgeneration») – постійний систематичний пошук можливостей створення нових товарів, включаючи джерела нових ідей і методи їх генерації шляхом мозкової атаки (невеликі групи спеціалістів, де відкриті дискусії стимулюють виникнення широкого кола ідей), а також аналіз наявної продукції і попиту [2].

Креативний менеджмент спрямований на вирішення низки практичних завдань. Виділяють такі підходи до розуміння «креативного менеджменту» [1]:

- творча сторона: оцінка творчого потенціалу організації і, як результат створення робочої атмосфери в колективі; утворення тимчасових творчих колективів з осіб, здатних до ефективної участі в груповому творчому процесі; оцінка домінуючих мотиваційних установок і можливість їх використання в творчому процесі.

- інноваційна сторона: визначення інформаційних методів, операцій і прийомів, які необхідно освоїти для більш якісного та оперативного вирішення нестандартних завдань; формування груп експертів, покликаних оцінювати ті чи інші попередньо розроблені пропозиції зокрема в галузі інноваційної політики, орієнтованої на поліпшення стану справ і попередження кризових ситуацій, в яких може опинитися організація.

Поняття креативність фіксує сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості, розвиваючись, з’єднуючись з її провідними мотивами і виявляючись як здатність до продуктивних змін [5]. Креативні ідеї розробляються у такій послідовності [1]:

1) виникнення нестандартної ситуації, яка потребує креативного рішення: виникнення проблеми, діагноз проблеми, формування вимог до інформації;

2) вивчення проблеми: проведення дослідження, збір інформації, встановлення чітких критеріїв, які повинна задовольняти креативна ідея;

3) розробка і вибір креативної ідеї: відмова від стереотипного способу мислення, генерування ідей, акумулювання ідей і їх критичний аналіз, логічне обґрунтування ідеї, визначення реальності ідеї серед інших можливостей;

4) планування нововведення: обговорення креативної ідеї, затвердження ідеї, оформлення і видача розпорядження про її впровадження, визначення ролі кожного виконавця у загальній системі впровадження;

5) впровадження креативної ідеї: впровадження креативної ідеї, контроль за впровадженням креативної ідеї та оцінка її ефективності, регулярний аналіз досягнутих успіхів.

Креативність є властивістю, що актуалізується лише тоді, коли це дозволяє оточуюче середовище. Цю властивість можна розглядати як властивість, що формується за принципом: «якщо…, то…». Середовище, в якому креативність могла б актуалізуватися, має високий ступінь невизначеності і потенційної багатоваріативності (багатство можливостей). Невизначеність стимулює пошук власних орієнтирів, багатоваріантність забезпечує можливість їх накопичення [3].

До зовнішніх чинників, що впливають на креативний процес, належать: соціально-психологічний клімат, мотивування особистості, створення робочих груп для прояву ініціативи,

Креативний процес має свої фази:

1) рецесія (спад). Втрата інтересу до роботи, низький рівень мотивації породжують зниження рівня креативності серед працівників. Ця фаза характеризується здатністю до продуктивного породження несподіваних ідей, не переймаючись можливостями їх доцільності;

2) депресія (дно). Відсутність організаційної підтримки, страх критики виказаних нестандартних думок, переживання невдач породжує незадоволення умовами праці і призводить до небажання працівників мислити креативно і пропонувати неординарні рішення. Ця фаза характеризується стандартністю і шаблонністю щодо генерування ідей;

3) пожвавлення. Виникнення спрямованого інтересу і готовності до створення та дослідницької реалізації принципово нових і незвичайних ідей. Ця фаза характеризується загостреною реакцією на виникаючі суперечності самооцінки і об’єктивних результатів діяльності та є важливим стимулом для породження креативних ідей;

4) пік. Легкість і швидкість генерування оригінальних, неповторних, продуманих та деталізованих нестандартних ідей, підпорядкованість творчості духовній мотивації, стійкий інтерес до певної роботи.

Внутрішніми чинниками, які сприяють креативному мисленню у бізнесі, є мотиваційно-особистісні (пов’язані з усвідомленням необхідності або бажанням розвивати нові напрями діяльності організації, підвищувати продуктивність праці, покращувати якість та після продажне обслуговування, розширювати асортимент продукції, зміцнювати позиції на ринку тощо та професійно важливі якості працівника) та когнітивно-операційні (інтелектуальний рівень, стиль мислення, компетентність у виконанні завдань).

Висновок. Отже, провівши дослідження даної тематику можна зробити висновок, що креативні керівники надають перевагу новаторським рішенням, відрізняються оригінальністю поглядів, гнучкістю і конструктивністю дій у нестандартних ситуаціях, незалежністю суджень. Такі управлінці цінують творчий підхід в інших людях, створюють умови для творчого прояву ініціативи. Вони настирливі у виконанні завдань, прагнуть вчитись на помилках і готові ризикувати. Креативні керівники роблять працю яскравішою, цікавішою, перетворюючи усе на щось нове і неповторне.

Література:

1. Мала Н.Т. Креативність як складова ефективного управління / Електронний науковий архів Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка», 2011. – С. 18-23

2. Калініченко Ю.Б., Смірнова Я.І. Креативність як основа менеджменту організації / СДУ// Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №4. – С. 186-191

3. Ярушена Т.А. Вікові та статеві особливості креативності у підлітковому віці // Вісник Дніпропетровського університету ім. Альфреда Нобеля / Серія «Педагогіка і психологія». – 2011. – №2(2) – С. 160-165

4. Процак К.В., Просович О.П. Креативність персоналу як важливий чинник інноваційного розвитку підприємства // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2011. – № 698. – С. 272- 276

5. Ніколенко К.В. Соціокультурне перетворення сучасного суспільства в контексті креативності //Збірник наукових праць Гілея: Науковий вісник, 2011.