Кучер Р.В., студентка

Науковий керівник: Герасименко Ю.В., к.е.н., доцент

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Мистецтво прийняття управлінських рішень менеджером

Вступ. Кожне управління організацією здійснюється через прийняття управлінських рішень, які мають бути спрямовані на досягнення цілей. Управлінське рішення є результатом розумово-психологічної, творчої діяльності керівника, продуктом управлінської праці, а його прийняття – це процес, який зумовлює появу цього продукту. Прийняття рішень є найголовнішим оцінювальним критерієм здібностей, умінь і навичок керівника. Від їх зумовленості значною мірою залежать результати діяльності організації [1].

На сьогодні існує чимала кількість опублікованих робіт, присвячених процесу прийнятті управлінських рішень, серед яких праці вітчизняних та зарубіжних вчених: Ф.Ф. Аунапу, В.І. Варфоломєєва, Е. І. Вілкаса, В. В. Глущенка, Л. Г. Євланова. Істотний внесок у розробку проблем результативності і ефективності управлінської праці внесли дослідження вітчизняних економістів В. Василенка, М. Долішнього, Б. Кліяненка, А. Колота, І. Крижка, В. Лагутіна. Найбільш яскравими представниками зарубіжних економістів, які розглядали проблеми організації управлінських рішень є: Х. Мінцберг, Л. Дайєр, Ф. Тейлор, А. Файоль.

Основна частина. Рішення є основною формою прояву реакції менеджера на все, що відбувається на підприємстві. Результатом такої реакції стає вирішення проблеми формування, функціонування і розвитку підприємства, максимальне наближення до заданої мети. Рішення, які приймають менеджери, можуть відноситися до будь-якої сфери діяльності підприємства: структури, систем контролю, реакцій на зовнішнє середовище, людських ресурсів. Зустрівши проблему, менеджер повинен прийняти рішення, яке спрямоване на її подолання, реалізувати це рішення і проконтролювати наслідки. Сам процес прийняття рішень визначає дієвість управління [2].

У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління, який охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. У вузькому розумінні, прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив. Але необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв, вибору способу оцінки альтернатив. Прийняття рішення – процес, який починається з виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації. Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації та складає основу організації кожної функції менеджменту.

На якість управлінського рішення впливають різні фактори: компетентність персоналу; ділові й особисті якості керівника, його рольові позиції; якість інформації; відповідність структури управління підприємства; середовище прийняття рішення; інтуїція керівника.

А.В. Райченко визначив певні критерії успішності рішення:

- базуються на останніх досягненнях і можливостях науки й техніки, аналізі конкретної обстановки, мають кількісну розрахункову основу;

- повинні мати цільову спрямованість, оскільки відсутність мети унеможливлює прийняття обґрунтованих рішень;

- приймаються органом, який має на те право, з урахуванням діючих правових актів, нормативних документів, вказівок і розпоряджень керівників.

В свою чергу Ф. І. Хміль вважає, що рішення повинно прийматись з урахування закономірностей розвитку об’єкта управління, які відображаються в технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності.

Існує одноосібна (індивідуальна) форма прийняття організаційних рішень і колективна (групова, колегіальна). Одноосібне управлінське рішення, як правило, за своєю природою може мати дещо суб’єктивний характер, колективна ж робота створює потенційні можливості підвищення якості рішень.

Л. Орбан-Лембрик визначає наступні переваги групового рішення:

- у групі легше долати стереотипи мислення;

- комплексний пошук рішення дає змогу розглянути більше альтернатив;

- у груповому рішенні задіяно більший обсяг знань та інформації, що підвищує вірогідність знаходження оптимального або наближеного до нього способу розв’язання управлінського завдання;

- групове рішення адекватніше відображає суть вирішуваної проблеми;

- єдність думок, яка є наслідком вироблення управлінського рішення, позитивно мотивує ефективну трудову діяльність кожного працівника (групи);

- групове рішення психологічно легше сприймається, що впливає на його поширення та виконання.

До недоліків групового прийняття управлінського рішення зараховують :

- можливість блокування рішення;

- прийняття компромісного рішення, яке не завжди відіграє позитивну роль;

- для розроблення й ухвалення групового управлінського рішення, на відміну від індивідуального, необхідно затратити значно більше часу;

- у процесі групового ухвалення рішень можливі примус, тиск однієї сторони на іншу з метою нав’язати власне рішення;

- можливість прийняття неоптимального з погляду результату рішення, за яке виступали найактивніші, але ненайкомпетентніші учасники групи;

- можливість передчасного ухвалення управлінського рішення, нечіткого визначення відповідальності;

- висока ймовірність незадоволеності і напруги учасників дискусії, кожен з яких прагне, щоб була прийнята його точка зору.

Однією з необхідних умов прийняття рішень є компетентність керівника у питаннях, що розглядаються. Компетентність – одна із найважливіших вимог до менеджера будь-якого рівня. Менеджер повинен мати відповідну освіту, знати техніку, технологію конкретного виробництва (невиробничої сфери) на її сучасному рівні. Менеджери в разі прийняття складних питань можуть залучати спеціалістів – запозичувати компетентність шляхом проведення засідань, нарад або використовувати процес делегування повноважень – передача частини своїх повноважень іншим менеджерам з відповідною спеціалізацією [3].

На розробку і прийняття управлінського рішення впливає ряд чинників, які можна поділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх чинників відносимо рівень важливості і складності які необхідно вирішити, а саме: якість і обсяг інформації щодо проблеми; фінансові, матеріально-технічні можливості; наявність науково-методичного забезпечення; фактор часу; мотиваційний фактор; рівень компетентності виконавців; ступінь конфліктності інтересів. Внутрішні чинники зосереджені в особистості, яка приймає рішення. Тому обов'язковими елементами змісту будь-якого розглянутого рішення є знання: назрілої практичної потреби; реальних засобів її задоволення; обставин, умов оточуючого середовища; способу і послідовності дій [4].

Кожне управлінське рішення має конкретний результат і тому метою управлінської діяльності є: знаходження форм методів способів та інструментів тобто відповідного арсеналу який би дозволив сприяти досягненню економічної ефективності на основі критеріїв На підставі системного підходу компонентів «чорної скриньки» та стадій процесу підготовки й реалізації рішень рекомендується забезпечувати якість «входу»-«виходу» системи з урахуванням факторів впливу оточення що безумовно позначиться на ефективності управлінських рішень. «Вхід» системи – це кількісні та якісні параметри проблем які необхідно аналізувати та обробляти для їх подальшого використання. Зовнішнє оточення – це фактори макро- мезо- та макрорівнів, які суттєво впливають на якість та ефективність управлінських рішень. «Вихід» системи – це результат взаємодії впливу входу зовнішнього оточення на діяльність підприємства і відповідні рішення які мають кількісну й якісну характеристики ступінь адекватності та ймовірність реалізації і ризику досягнення передбаченого результату. Зворотний зв’язок характеризує рух інформації від споживачів до особи яка приймає рішення або від основного джерела інформації [5].

Висновки. У функціонуванні системи управління організацією якість управлінського рішення певною мірою залежить від індивідуальних здібностей керівника, його теоретичної та практичної підготовки. Керівник, приймаючи рішення, повинен передбачати можливі позитивні та негативні наслідки від здійснення запропонованого рішення, а також затрати, пов'язані з його реалізацією. Мистецтво прийняття управлінських рішень полягає у виборі оптимальних методів і прийомів, які забезпечують досягнення поставлених цілей з мінімальними затратами за допустимого рівня ризику.

Ефективність діяльності установ, закладів залежить від якості прийнятих управлінських рішень. Це визначає важливість оволодіння кожним менеджером теоретичних знань і навичок розробки управлінських рішень.

Література:

1. Мала Н. Т. Мистецтво прийняття управлінського рішення // Науковий вісник України. – 2010. – С. 345- 351

2. Шимко І. А. Алгоритм прийняття управлінських рішень в умовах ризику (невизначеності) // Управління розвитком. – 2011. – № 20(117). – С.149 -151

3. Шимко І. А. Особливості прийняття управлінських рішень щодо фінансової діяльності на ТОВ «Сумиоблавтотранс» // Управління розвитком. –2010. – №15(91). – С 66- 71

4. Нікітчіна С. Сучасні проблеми управління та прийняття управлінських рішень в системі професійно-технічної освіти // Технологічна освіта: досвід, перспективи, проблеми. – 2009. – №3-4. – С. 117- 118

5. Коюда В. О. Якість та ефективність управлінських рішень системи антикризового управління // Управління розвитком. – 2011. – №4 (101). – С. 218-223.