Магістрант Штемберг Л.В.

Вінницький фінансово-економічний університет, Україна

Науковий керівник: к. е. н., проф., В.В. Кириченко

Сутність та склад інших необоротних матеріальних активів на підприємстві

Вступ. На сучасному етапі розвитку бухгалтерського обліку одним із найголовніших питань його реформування залишається організація та ведення обліку інших необоротних матеріальних активів. Адже під час організації бухгалтерського обліку інших необоротних матеріальних активів слід враховувати те, що вони відносяться до активів лише в тому разі, коли є ймовірність того, що в майбутньому підприємство отримає економічні вигоди, пов’язані з використанням цих об’єктів, а вартість їх може бути достовірно визначена.

Підвищення ефективності використання інших необоротних матеріальних активів підприємств є важливим питанням у період переходу до ринкових відносин. Для цього потрібно провести ряд заходів щодо їх оновлення, більш раціональнішого їх використання, обґрунтованої ремонтної політики, задоволення потреби в інших необоротних матеріальних активах. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Метою даного дослідження є розкриття сутності інших необоротних матеріальних активів.

Вагомий внесок у формування теоретичних та організаційно-методичних засад щодо організації обліку інших необоротних матеріальних активів здійснили такі вчені як: Ф. Бутинець, Г. Власюк, С.Ф. Голов, Л. Кулаковська, В. Лінник, М.Ю. Манухіна, М. Пушкар, Р. Островерха, Н. Чебанова, І.Я. Яремко.

Проте, слід зауважити те, що окремі питання пов’язані з необоротними активами залишаються не вирішеними.

Основний зміст. Необоротні активи – це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких становить більше одного року.

Назву цієї групи активів не можна назвати вдалою. Бо активів, які не обертаються, просто не існує. Насправді йдеться про активи, оборот яких здійснюється за межами поточної діяльності. Крім того, цей оборот триваліший, оскільки „необоротні“ активи, на відміну від оборотних, переносять свою вартість на кінцевий продукт частинами і не входять до цього продукту усією своєю матеріальною складовою [1, с. 65].

Необоротні активи є однією з двох груп основних засобів, яка має назву „Інші необоротні матеріальні активи“ (першою групою є власне основні засоби).

Необоротні активи визнаються активами лише за таких умов:

– є ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід;

– вартість активу можна достовірно визначити;

– актив утримується протягом терміну більшого ніж 12 місяців або одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців.

Зазначимо, що строк корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Коли критерій оцінки один, то важко переоцінити його значення. От чому визначення передбачуваного терміну експлуатації необоротних активів віддано під контроль міністерств. Більшість установ самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних активів. Відбувається це, як правило, у момент їхнього придбання (зарахування на баланс) і надалі не переглядається. Визначення терміну корисної експлуатації здійснюється комісією, створеною за наказом керівника, з урахуванням технічних характеристик об’єкта, зазначених у його паспорті, практики використання аналогічних об’єктів, передбачуваної інтенсивності експлуатації об’єкта в даній установі й інших факторів.

До складу необоротних активів входять: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний і господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг і взуття, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські і суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні і нематеріальні активи довготривалого використання [3, с. 127].

Склад необоротних активів (назва і кількість групи) цілком збігаються з переліком рахунків 1 класу Плану рахунків (рахунка 10, 11 і 12). Відсутня тільки група, яка б відповідала 13 рахунку „Знос необоротних активів“. Адже рахунок 13 не призначений для відображення матеріальних чи нематеріальних ресурсів, тих що відносяться до необоротних активів, він відображає їхню суму зносу, причому по кожній групі окремо (на окремих субрахунках 131, 132 і 133).

Отже, необоротні активи включають в себе: матеріальні (основні засоби) та нематеріальні активи (довгострокові фінансові вкладення в об’єкти промислової та інтелектуальної власності) [2, с. 82].

Основні засоби – це сукупність матеріально-майнових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу (більше одного року) в матеріальному виробництві і невиробничій сфері [2, с. 61].

Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, утримуються з метою використання більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду.

Під іншими необоротними матеріальними активами розуміють матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більший ніж один рік (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пропонуємо розглянути сутність інших необоротних матеріальних активів у таблиці 1.1.

Таблиця1.1

Сутність інших необоротних матеріальних активів

№ п/п	Джерела	Сутність терміну
1.	План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій	Інші необоротні матеріальні активи – це активи, які відображають надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих інших необоротних матеріальних активів на підприємство, які оцінюються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта , що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод.
2.	Бухгалтерський учет под ред. И.И.Сахарцевой. – К. - „Кондор“. – 9 с.	Інші необоротні матеріальні активи – це всі активи, що не являються оборотними.
3.	Кириченко В.В. Організація обліку: Опорний конспект. – Вінниця, ВІРЕУ, 2003. – 103 с.	Інші необоротні матеріальні активи – це бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, термін експлуатації яких перевищує один рік (або операційний цикл, якщо він більший одного року).
4.	Косміна Р.М. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. – Вища шк., 2003. – 80 с.	Інші необоротні матеріальні активи – це рахунок господарських коштів, що за структурою – основний, інвентарний і щодо балансу – активний.
5.	Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів. – Житомир: ЖІТІ, 2000.	Інші необоротні (необігові) матеріальні активи підприємства – це сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності.
6.	В.І. Ганін, Т.В. Синиця – Теоретичні основи бухгалтерського обліку	Інші необоротні матеріальні активи – це активи, ймовірність яких у тому, що підприємство в майбутньому отримає економічні вигоди від використання активів, вартість яких може бути достовірно визначена.
7.	Б.С. Кругляк Бухгалтерський облік на підприємствах: Навчальний посібник. – Хмельницький. – 2006.	Інші необоротні матеріальні активи – нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, довгострокові інвестиції, капітальні вкладення, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи та інші необоротні активи, термін експлуатації яких перевищує один рік (або операційний цикл, якщо він більший одного року).

Дане визначення інших необоротних матеріальних активів кожен автор трактує по-різному, але сама сутність поняття залишається незміною.

Облік інших необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 11 „Інші необоротні матеріальні активи“. Він призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, до яких належать групи основних засобів, що обліковуються на рахунку 10 „Основні засоби“. Рахунок „Інші необоротні матеріальні активи“ – активний.

«Інші необоротні матеріальні активи» мають вісім субрахунків:

111 «Бібліотечні фонди»;

112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»;

113 «Тимчасові (не титульні) споруди»;

114 «Природні ресурси»;

115 «Інвентарна тара»;

116 «Предмети прокату»;

117 «Інші необоротні матеріальні активи».

В складі кожного із наведених субрахунків відкривається необхідна кількість аналітичних рахунків [3, с. 165].

Інші необоротні матеріальні активи мають натуральну форму, служать більше одного року (366 днів і більше), поступово зношуються і передають свою вартість на виготовлений продукт, роботи чи послуги. Підприємства повинні встановлювати вартісні ознаки, за якими необоротні активи можна відрізнити від малоцінних та швидкозношуваних предметів.

При надходженні необоротних активів оформляються такі документи як товарна накладна (продавця), податкова накладна на ПДВ (продавця), книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) – у покупця, акт приймання (двохсторонній), акт ведення в експлуатацію об’єктів необоротних активів (у покупця) та платіжне доручення на оплату необоротних активів.

Для реалізації інших необоротних активів вибирається покупець, указується ставка ПДВ. Один документ дозволяє оформляти реалізацію декількох інвентарних об’єктів. При виборі об’єкта інших необоротних активів виводиться його первісна вартість і сума накопиченого зносу. У документі указується вартість, по якій реалізується інші необоротні активи, автоматично обчислюється ціна реалізації і сума податків.

Висновок. Необоротні активи відіграють важливу роль, адже є однією із складових частин господарських засобів, які використовуються у виробничо-фінансовій діяльності.

Зростання й удосконалення складу необоротних матеріальних активів підприємства забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці персоналу підприємства. Тому організація обліку наявності необоротних активів передбачає організацію матеріальної відповідальності інвентарного й аналітичного обліку, а також контролю за використанням основних засобів. Основним завданням організації наявності необоротних активів підприємства є забезпечення збереження цієї категорії активів.

Список використаних джерел:

1. Грачова Р.Є. Практичне балансознавство. – К.: Галицькі контракти. – 2003. – 65 с.

2. Косміна Р.М. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. – К.: вища шк., 2003. – 61,82 с.

3. Б.С. Кругляк Бухгалтерський облік на підприємствах: Навчальний посібник. – Хмельницький. – 2006. – 127, 165 с.