Экономические науки/7. Учет и аудит 

Дембіцька О.О.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Разборська О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Взаємодія експерта-бухгалтера і слідчого у розкритті господарських правопорушень на стадії дізнання та досудового слідства

Для розслідування економічних злочинів та розгляду господарських суперечок у суді необхідними є спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку, якими не володіє судя та слідчий і які є спеціальною сферою знань експерта-бухгалтера. Тому актуальною залишається проблема взаємодії експерта-бухгалтера і слідчого саме на стадії дізнання та досудового слідства, що значно полегшить роботу правоохоронних органів при розкриті господарських правопорушень.

Дослідження питання взаємодії експерта-бухгалтера і слідчого у розкритті господарських правопорушень в економічній і спеціальній літературі започатковано, зокрема в  окремих наукових і науково практичних працях Меха Я.В., Сопка В.В., Свєтлоокої В.Ф., Ісаєнко Л.А., Рева Д.С. та інших. Однак, комплексного вирішення проблеми щодо залучення експерта-бухгалтера на стадії дізнання та досудового слідства немає.

Метою дослідження є визначення необхідності залучення експерта-бухгалтера на стадії дізнання та досудового слідства.

Проведення судово-бухгалтерської експертизи передбачає тісну взаємодію слідчого з експертом-бухгалтером, яка виявляється у тому, що:

       слідчий контролює дотримання експертом строків проведення експертизи та створює йому необхідні умови для успішного виконання роботи;

       експерт знайомить слідчого зі своїм планом роботи і вибраною методикою дослідження;

       додаткові матеріали збираються як за ініціативою слідчого, так і за клопотанням експерта;

       експерт і слідчий спільно визначають строки проведення етапів експертизи [3].

Проте, не вирішеною проблемою залишається те, що консультаційна діяльність експерта-бухгалтера у період, коли кримінальна справа ще не відкрита законодавчо не передбачається, оскільки Кримінально-процесуальний Кодекс України визначає лише порядок участі спеціалістів при веденні кримінальних справ [1]. Тому слідчому досить часто важко одночасно керувати слідчими діями і правильно, тактично й технічно здійснювати відбір бухгалтерських документів.

Вирішення цієї проблеми може бути забезпечено через залучення спеціаліста-бухгалтера, висновки якого зможуть допомогти слідчому визначитися в необхідності проведення ревізії, її напрямах.

Отож, розширення правового поля експертизи із залучення спеціалістів-бухгалтерів на стадіях оперативно розшукової діяльності та дізнання, а також до порушення кримінальної справи, боротьба з економічною злочинністю стане значно ефективнішою.

Додаткова нормативноправова регламентація залучення експертабухгалтера як спеціалістабухгалтера на стадії дізнання та досудового слідства допоможе вчасно визначити:

       чи всі ревізійні дії було проведено;

       чи всі необхідні бухгалтерські документи були досліджені при документальній ревізії, аудиторській або податковій перевірці;

       які бухгалтерські документи і реєстри містять необхідні для слідства дані, які з них слід вилучити і долучити до справи;

       чи правильно кваліфікується злочин (крадіжка, розтрата або халатність) [4].

При цьому запрошення експертабухгалтера під час дізнання забезпечить правоохоронним органам:

       початкову коректність кваліфікації правопорушення;

       активізацію слідчих дій фахівцем з питань обліку;

       прискорення процесу встановлення картини злочину;

       мінімізацію втрат робочого часу експерта та слідчих [5].

Якість і повнота представлених матеріалів можуть бути забезпечені шляхом дачі органам дізнання і слідства попередніх консультацій з питань, які вимагають спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку. Проте, оскільки правоохоронні та судові органи вільні у виборі експертів-економістів: це можуть бути як особи, що внесені до реєстру атестованих судових експертів,  так і особи,  що мають значний досвід роботи в галузі бухгалтерського обліку, але не атестовані  (останні, як правило, не мають процесуальних знань у галузі судової експертизи), то такий порядок залучення експертів-економістів до судового слідства є недосконалим. За таких умов суб’єкти призначення експертизи не мають можливості перевірити рівень професіоналізму та досвіду експерта-економіста, а також його здібностей провести експертне дослідження.

Як на нашу думку, вирішення комплексу проблемних питань є можливим шляхом розробки та впровадження в дію державної Програми підготовки та атестації експертів-бухгалтерів. Наявність картотеки експертів-економістів дозволить проводити аналіз експертної роботи,  визначати професійний рівень практикуючих експертів-бухгалтерів та вживати заходів щодо його підвищення.

Таким чином, розглянуте нами вище доводить, що залучення експертів-бухгалтерів на стадії дізнання та досудового слідства позбавлять правоохоронні органи необхідності формулювати конкретні завдання для експерта-бухгалтера, які через їх недостатню обізнаність в питаннях економіки, обліку та фінансів, можуть не мати безпосереднього відношення до суті розслідуваної справи. Також перевагою такого підходу є й те, що відбувається наповнення справи конкретними матеріалами (даними бухгалтерського обліку та фінансовою звітністю), які мають доказову цінність, оскільки їх відбором та аналізом від самого початку розслідування займався експерт-бухгалтер. Загалом це розширить коло його професійних повноважень, а також підвищить рівень відповідальності та результативність роботи усієї слідчої групи.

Література:

1.   Кримінально-процесуальний кодекс України від 28  грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР  (ВВР). – К., 1961. – № 2. – Ст. 15 (із наступними змінами).

2. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року ВРУ N 4038XII (зі змінами і доповненнями).

3. Білуха М.Т. Судово-бухгалтерська експертиза. К.: Воля, 2004. 653 с.

4. Рева Д.С. Сучасні проблеми розвитку судово-економічної експертизи та шляхи їх вирішення // Управління розвитком. – 2011. – №2(99). – С. 223 – 225.

5. Спичка В.О. Перспективи розвитку судово-економічної експертизи в сучасних умовах господарювання //  Управління розвитком. – 2010. – №27. – С. 105 – 106.