Н. В. Васильцова
Харківський
торговельно - економічний інститут КНТЕУ
ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ
Динаміка та особливості соціально-економічних процесів
в Україні потребують підвищення рівня ефективності функціонування суб'єктів
господарської діяльності. Важливою умовою функціонування суб’єкта
господарювання є наявність оборотних активів на підприємстві. Одним із основних
завдань обліку оборотних активів є надання повної, правдивої та неупередженої
інформації щодо них у фінансовій звітності. Однак інформація, відносно оборотних
активів, не завжди є такою через недосконалість законодавства та часті зміни в
ньому.
Проблеми обліку оборотних активів у своїх працях
розглядають такі вчені, як Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, Т.Г. Мельник, В.В. Сопко,
Н.М. Ткаченко, В.Г. Швець та інші.
Однією з головних проблем обліку активів, яка потребує
вирішення, є віднесення об’єктів до оборотних чи необоротних.
Відповідно до визначення оборотних активів в П(С)БО 2: “Оборотні активи –грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу”.[ 1]
Можна зробити висновок про наявність великої кількості
проблем лише у визначенні поняття “оборотні активи”.
Оборотні активи - термін, який визначено як найменування другого розділу активу бухгалтерського балансу, тобто до оборотних активів відносяться ті активи, які у бухгалтерському балансі відображаються у його другому розділі. До основних елементів оборотних активів належать: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів.
Але, найбільш повне визначення активам дав І. А. Бланк. Він визначив, що активи підприємства являють собою контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю, і здатністю генерувати дохід, постійний оборот яких в процесі використання пов’язаний з фактором часу, ризику і ліквідності. [3, с. 19-20]Також існує проблема щодо складу МШП. Згідно п. 6 П(С)БО 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Крім того, П(С)БО 9 “Запаси” не містить переліку МШП, тому підприємства самі встановлюють і відображають в наказі про облікову політику склад МШП. [2]Однією зі сторін проблеми, пов’язаної з організацією аналізу на підприємстві, є складна система цін на оборотні активи. Більш доцільним було б ретельне дослідження її основних аспектів. Єдність синтетичного й аналітичного обліку на підприємстві забезпечує застосування облікової ціни та оптових договірних цін. Оцінка оборотних активів, що надходять здійснюється в обліку на основі історичної собівартості, яка передбачає підрахунок всіх витрат на виробництво та придбання. При вибутті запасів Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено п’ять методів оцінки: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), нормативних затрат, ціни продажу. [ 2]Кожен з них має свої переваги та недоліки, що зумовлює їх використання підприємствами в залежності від поставленої мети. За умови використання методу середньозваженої собівартості, використані запаси рівномірно переносять свою вартість на собівартості продукції чи фінансового результату та за допомогою цього відображається більш реальний прибуток.Щодо витрат майбутніх періодів, то враховуючи факт, що чітких рекомендацій щодо формування та обліку витрат майбутніх періодів немає, підприємства можуть самостійно вирішувати, які витрати включати до складу витрат майбутніх періодів, а також визначати терміни списання цих витрат. З огляду на це статті, віднесені до витрат майбутніх, одні можуть бути віднесені до оборотних активів, інші – до необоротних.Отже, одним із основних чинників покращення діяльності підприємства є ефективне використання їх оборотних активів, які займають значне місце в структурі активів підприємства. Від ступеня ефективності використання оборотних активів залежить фінансовий стан підприємства. Тому необхідно з виходом українських підприємств у міжнародний економічний простір досягнути порозуміння різних суб’єктів господарської діяльності у межах країни та за її кордоном. Необхідна єдина термінологія та методика аналізу оборотних активів.Бухгалтерський облік основних засобів потребує удосконалення з точки зору різних аспектів Усунення недоліків в процесі обліку основних засобів та набуття узгодженості законодавчо-нормативних документів має призвести до гармонізації бухгалтерського обліку в Україні. Література:
1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” затверджене наказом МФУ №131 від 14.06.2000 р.
3 Бланк И. А. Управление активами / И. А. Бланк. – К.: «Ника-Центр», 2000. – 720 с.