Бутіна М. В.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми обліку основних засобів

Основні засоби – це матеріально-технічна база будь-якого виробництва, будь-якої підприємницької діяльності. Облік та аналіз основних засобів в останній час дещо ускладнився, а ряд проблем негативно впливають на процес управління виробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів. До кола таких проблем можна віднести:

різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у фінансовому обліку й системі оподаткування, принципів їх оцінки;

проблеми складності оцінки основних засобів, які полягають у виборі вартості, за якою слід їх вимірювати;

проблеми обліку і нарахування амортизації основних засобів;

проблеми аналізу ефективності використання основних засобів і можливості її прогнозування тощо.

Відповідно до публікацій відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Г.Г.Кірейцев, М.Я.Дем'яненко, Л.К.Сук, Н.Г.Виговська, О.Задніпровський, Я.В.Соколов, В.Ф.Палій можна стверджувати, що практична значимість обліку та аналізу основних засобів, недостатній рівень їх дослідження з погляду сучасних потреб управління вимагає подальшого їх удосконалення.

Однією з головних є проблема визначення основних засобів. Так, відповідно до П(С)БО 7 основні засоби - це „ матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів чи надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [1,с 67].

Для податкових цілей до основних засобів відносяться матеріальні активи, які призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить більше одного року.

Свою вартість основні засоби переносять поступово на витрати підприємства у вигляді амортизації. З метою вірного розподілу витрат на виробництво, аналізу використання, основні засоби об’єднують в однорідні групи за певними ознаками. При цьому замість щоквартальних норм амортизації основних засобів встановлені мінімально допустимі строки їх корисного використання в розрізі кожної з груп [2, п. 146.1 ПКУ].

Амортизацію слід нараховувати щомісячно на кожен об'єкт основних засобів окремо протягом строку його корисного використання до досягнення ліквідаційної вартості такого об'єкта [2, п. 146.2, п. п. 145.1.4 ПКУ].

Оскільки, основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування, то проблеми обліку і нарахування амортизації є предметом особливої уваги, оскільки амортизація як економічна категорія, одночасно виступає як витрати виробництва та як джерело відтворення і, як наслідок, впливає на широке коло економічних показників - собівартість, ціну, прибуток, податки, кількісні та якісні оцінки виробничого потенціалу тощо.

Проблемами обліку амортизації основних засобів є: проблема визначення ліквідаційної вартості; проблема використання різних методів нарахування амортизації; проблема визначення терміну корисного використання.

Що стосовно оцінки основних засобів, у міжнародній практиці застосовується 4 методи оцінки активів: за фактичною собівартістю придбання, відновною вартістю, можливою ціною продажу, дисконтованою вартістю.

Переоцінка основних засобів може здійснюватися у разі зміни вартості основного засобу у зв'язку із удосконаленням технології його виробництва та внаслідок загальної зміни купівельної спроможності грошей, що пов'язано з інфляційними процесами [3, c. 104].

Щоб отримати достовірні результати оцінки та переоцінки основних засобів, необхідно дотримуватись певного алгоритму: визначити цілі, завдання та план проведення оцінки, підготувати необхідну інформаційну базу, проаналізувати ступінь використання основних засобів, вибрати оптимальні методи оцінки, зробити відповідні розрахунки, проаналізувати отримані результати та скласти звіт з необхідними рекомендаціями.

Для вирішення поставлених перед обліком основних засобів проблем можливо здійснити наступні дії:

розробити модель економічного механізму амортизації, що сприятиме вирішенню проблем обліку амортизаційних процесів та їх податкового аспекту;

розроблення рекомендацій з удосконалення методики контролю ефективності використання основних засобів із застосуванням інформаційних систем і технологій;

розробити моделі залежності експлуатаційних витрат від віку устаткування, яка визначить доцільність проведення ремонту основних засобів.

Реалізація вищенаведених дій дасть змогу удосконалити організацію та методику обліку та аналізу основних засобів, підвищити їх інформативність і прогнозувати ефективність їх використання на підприємстві.

Література

1. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291.

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями від 22 грудня 2011 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

3. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник. – К.: Київ.нац.торг.-екон. ун-т, 2008. – 514 с.