Бондаренко Наталія Миколаївна

Кандидат економічних наук, доцент

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

Ефективні управлінські рішення, від яких залежить фінансовий результат діяльності підприємства (прибуток чи збиток), базуються на своєчасній інформації (інформаційно-аналітичному забезпеченні), змістовне та якісне наповнення якої визначається прийнятою на підприємстві обліковою політикою.

Термін «облікова політика підприємства» почав з'являтись у лексиконі українських бухгалтерів у кінці 80-х років минулого століття як переклад англійського словосполучення «accounting policies», яке використовувалось у Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку. Згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і звітності облікова політика – це набір принципів і процедур, конкретних методів, що застосовуються підприємством для складання фінансової звітності [1].

В офіційній обіг термін «облікова політика» в Україні введено тільки в 1999 р. з прийняттям закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Потреба у формуванні облікової політики виникла лише в умовах повної господарської самостійності підприємства. Офіційне запровадження зумовлене процесами реформування національної системи бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки шляхом гармонізації його з міжнародними стандартами.

Суть облікової політики розкрито в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1, де зазначено, що це «сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності» [2, 3]. Отже, це складова системи обліку, саме в тій частині, яка спрямована на підготовку інформації для користувачів фінансової звітності. Облікова політика передбачає вибір підприємством конкретних методик, форм та техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з положень чинних нормативних документів та особливостей діяльності підприємства.

За нині діючим законодавством підприємствам надано право самостійно визначити облікову політику, хоча серед національних П(С)БО положення щодо облікової політики підприємства відсутнє. Так, підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за формування облікової політики, несе власник підприємства або його керівник.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документа. Наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Тому при формуванні облікової політики необхідно враховувати фактори, що на неї впливають: юридичний статус підприємства (форма власності та організаційно-правова форма); галузеві особливості або вид діяльності; система оподаткування; рівень кваліфікації облікових працівників та забезпеченість їх комп’ютерною технікою; стратегія фінансово-господарського розвитку; масштаб підприємства; господарська ситуація (стан господарського, податкового та бухгалтерського законодавства, сприятливість інвестиційного клімату, стан розрахункової дисципліни, наявність власних оборотних коштів тощо). Врахування цих факторів керівництвом підприємства дозволяє правильно вибирати і обґрунтувати свою облікову політику.

Затвердженої форми наказу про облікову політику не має, тому він складається в довільній формі, виходячи із специфіки діяльності підприємства і потреб управління. Проте, основні елементи, які повинні бути відображені в наказі, визначені листом Міністерства фінансів України «Про облікову політику».

Облікова політика підприємства приймається на кілька років і не повинна змінюватися щорічно. В Україні це визначається принципом бухгалтерського обліку, а саме принципом послідовності. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО. Відповідно до П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», облікова політика може змінюватись у наступних випадках [4]: 1) якщо змінюються статутні вимоги; 2) якщо змінюються вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; 3) якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Зміст облікової політики підприємства та її зміни розкриваються у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або прикладанням копії розпорядчого документу про встановлення і змінення облікової політики. Розкриття облікової політики дає змогу зіставляти фінансові звіти одного підприємства за різні звітні періоди та фінансові звіти різних підприємств.

На практиці формуванням облікової політики підприємства в переважній більшості займається бухгалтерія. Бухгалтерські служби далеко не всіх великих підприємств, не кажучи про малий та середній бізнес, можуть забезпечити подібну роботу. Бухгалтери, у зв'язку з недостатньою кваліфікацією, обмеженням компетенції професійними обов'язками, завантаженістю поточною роботою з ведення обліку та формування податкової звітності, нечітким інструментарієм та методичним забезпеченням вибору й оптимізації варіантів облікової політики, не в змозі ефективно формувати облікову політику.

Основними причинами незадовільної роботи з формування ефективної облікової політики на практиці, є:

- неналежний потенціал у складі бухгалтерської служби особливо малих та середніх підприємств;

- незацікавленість працівників бухгалтерської служби, оскільки збільшується обсяг робіт;

- недостатній рівень економічної освіти керівників та власників, які не розуміють можливостей впливу через облікові інструменти на результати діяльності підприємства, як наслідок, неготовність керівників та власників виділяти додаткові ресурси для здійснення цієї роботи.

Отже, справедливо стверджувати, що порядок бухгалтерського обліку та значення показників фінансової звітності значною мірою залежать саме від облікової політики, обраної на підприємстві. Розроблення і прийняття облікової політики підприємства має ґрунтуватися не тільки на глибокому і всебічному вивчені ринкового середовища, потенціалу і перспектив розвитку підприємства, нормативної бази діяльності і ведення облікових робіт, а й на інформації, одержаній бухгалтером-аналітиком після ґрунтовного проведення розрахунків та оцінки фінансових наслідків вибору того чи іншого методу облікової політики.

Література:

1. Палий В.Ф. Международные стандарты учета и финансовой отчетности: Ученик. – 3-е узд., испр. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 512 с.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV // Все про бухгалтерський облік. – 2011. – № 10. – С. 3-8.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2011. – № 10. – С. 9-12.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затв. наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99 р. № 137 // Все про бухгалтерський облік. – 2011. – № 10. – С. 36-37.