Экономические науки/9.Экономика промышленности

Студ. 5 курсу ФЕБіК Лєонтьєва М.В.

Науковий керівник – доц. Самофатова В.А.

Одеська національна академія харчових технологій

СУЧАСНИЙ СТАН РИБОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУ

Рибне господарство займає важливе місце в економіці України. Воно представляє собою багатогалузевий комплекс із різноманітними підприємствами, як за видами діяльності, так і за формами власності.

У 2011р. обсяг українського ринку риби та морепродуктів склав

674 тис. т, рівень насичення становив приблизно 67-73%. У зв’язку з підвищенням обмінного курсу USD/UAH, падінням платоспроможного попиту господарств і скороченням пропозиції риби та морепродуктів, протягом 2008-2011 рр. обсяг українського ринку скоротився на 14%.

У 2011 р. національне споживання риби та морепродуктів становило 14,5 кг на душу населення. Протягом 2008-2011 років споживання у класах з доходами вище за середній та з високими доходами становило 24-30 кг на душу населення, що майже вдвічі більше, ніж у групі з низьким доходом. [4]

У 2008-2011 рр. внутрішній вилов риби та водне господарство склали

не більше ніж 33-39% всього ринку, та внутрішня пропозиція продовжує скорочуватись (рис. 1) у зв’язку з високою зношеністю національного риболовецького флоту, а також недостатнім рівнем інвестування у розвиток аквакультури.

Рис 1. Вилов риби та виробництво харчової рибної продукції підприємствами України, по роках, тис. Тонн*

Таким чином, український ринок залишається залежним від імпорту. Норвегія, Ісландія, Канада та Естонія – основні імпортери риби в Україну. У сегменті свіжої та замороженої риби частка Норвегії в українському імпорті досягає 92-94%. Профіль та вподобання групи населення з високим рівнем доходу визначає основні тенденції на ринку.

У 2011 р. на противагу падінню імпорту замороженої риби та молюсків (на 18% та 2% відповідно) імпорт свіжої, замороженої, сушеної риби та рибного філе, а також ракоподібних продемонстрував тенденцію до зростання.

Скорочення імпорту та експорту риби призвело до зменшення розмірів внутрішнього ринку. Таким чином, протягом 2011 р. загальне скорочення обсягу ринку становило 23%. Розмір національного ринку риби становив 324,6 тис. т.[4] В той час, як фізіологічно обгрунтована норма споживання риби і рибопродуктів в Україні — 20 кг, в тому числі живої та свіжої риби — 5-6 кг на рік. З огляду на це, річне споживання риби та рибопродуктів повинно становити понад 1 млн. т, в тому числі живої та свіжої риби 300 тис. т. Розрахунки свідчать: зазначену кількість риби можна виростити на місцях у власних водоймах і таким чином повністю забезпечити потреби свого населення в цій продукції. [2]

Нині ринок ділять п’ять найбільших дистриб’юторів: «Українська Східна Рибна Компанія», «Скандинавія-Фіш», «Міжнародна група морепродуктів», «Кліон» і «Рікон». Їх частка на ринку складає понад 75%.

Через різке скорочення обсягів фінансування в рибопереробній галузі з'явилися загрозливі тенденції. Насамперед, це пов'язано з погіршенням технічного стану обладнання, швидкими темпами його морального і фізичного старіння та виходом з ладу основних фондів підприємств. [3]

Стан холодильників для зберігання риби у зазначений період незадовільний. За рівнем зносу основні фонди підприємств галузі мають найгірші показники порівняно з іншими галузями національної економіки (використовуються екологічно небезпечні технології та обладнання 50-60 років минулого століття із застосуванням аміаку). Потреба в потужностях для зберігання риби та рибної продукції становить до 100 тис. т на рік.

В Україні існує значний дефіцит потужностей з базової переробки риби (розділення, копчення, маринування, фасування та пакування). Не вистачає потужностей для виготовлення продукції із сурімі (крабові палички, фарш тощо), попит на яку здебільшого задовольняється імпортом із сусідніх країн. Повністю відсутні потужності з рибної кулінарії, сучасні технології з виробництва консервів та пресервів. [2]

Необхідно розвивати інфраструктуру та лоґістичну систему доставки рибопродукції до споживача. Потрібно підвищувати економічну ефективність підприємств, як виробників, так і переробників, впроваджуючи сучасні технології і новітнє обладнання переробки, зберігання і транспортування продукції. Крім того, з огляду на відсутність в Україні власної сировинної бази деяких видів риби (зокрема скумбрії, палтуса, сьомґи, оселедця та інших видів), її завжди будуть імпортувати у значних обсягах, які переважатимуть 50% загального обсягу. Потребують удосконалення і модернізації існуючі потужності по зберіганню риби та інших водних живих ресурсів. Через незадовільний стан холодильників, у яких зберігається рибопродукція, слід сприяти інвестуванню як вітчизняного, так й іноземного капіталу у будівництво нових. [1]

Оскільки риба та інші живі водні ресурси є високопоживною харчовою продукцією, необхідною для повноцінного функціонування й життєдіяльності людини, попит на неї буде постійним. Якщо рівень доходів населення підвищиться, то попит на рибу та рибопродукти буде зростати. [5]

У зв’язку з цим конкурентоспроможною буде продукція, яка окрім високих споживчих властивостей і відповідної якості буде представлена на ринку у зручному пакуванні і в широкому асортименті. Таким чином, потрібно нарощувати потужності з фасування та пакування рибопродукції. Крім того, необхідно підприємствам досягнути такого рівня цін, асортименту та якості продукції, який у максимально повному обсязі буде задовольняти потреби кінцевого споживача. [1]

Література:

1. Загороднюк О.В. Перспективи розвитку вітчизняного ринку риби // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - № 1. – 2011. – С. 18 – 25.

2. http://www.meatbusiness.ua/article.php?p=457&j=1

3. http://ribo4ka.blogspot.com

4. http://ibcontacts.com.ua/ukrayinskyi-rynok-ryby

5. Смольникова А.В. Рыбное место. Обзор рынка// «Мир Продуктов». №4 (63). - 2010

6. http://www.dkrg.gov.ua/index.php?land_id=2&content_id=609