Государственное управление/ 3. Взаимодействие разных ветвей власти

асистент Манзя М.В.

Запорізька державна інженерна академія, Україна

Взаємодія місцевого самоврядування з громадськістю

Ефективність діяльності та досягнення цілей місцевого самоврядування залежить від здатності управляти відносинами з населенням. Ефективне самоврядування місцевого населення визначає країну як державу з високу розвиненим громадянським суспільством, де держава існує для людини, для задоволення її потреб та інтересів.

Громадянське суспільство – суспільний устрій, при якому багатоукладна економіка, верховенство закону, демократизм політичної системи, дія моральних норм забезпечують громадянину вільний вибір форм економічної та політичної діяльності [1,63]. Розуміння місцевого самоврядування як частини громадянського суспільства, поряд з такими інститутами, як сім’я та суспільні організації, досить розповсюджено в науковій літературі. Однак, одночасно існує і протилежний підхід, згідно якого місцеве самоврядування розглядається як децентралізоване державне управління. Таким чином, питання чи є місцеве самоврядування частиною громадянського суспільства є спірним, та потребує подальшого розгляду та вивчення.

Народ – джерело влади, стверджують конституції майже всіх держав світу. Активна участь територіальної громади у місцевому самоврядуванні є необхідним елементом у налагодженні конструктивного діалогу між місцевої владою та громадою. Без демократії на місцевому рівні не можливо існування загальнодержавної демократії.

Місцеве самоврядування є складовою частиною організації управління суспільством. Самоврядування – 1) автономне функціонування будь-якої організованої системи чи підсистеми; причому, в такій системі об’єкт і суб’єкт управління збігаються; 2) управління справами територіальної спільноти, організації чи колективу, яке здійснюється самостійно або безпосередньо їх членами, або через виборні органи [1,245].

Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [2].

Місцеве самоврядування є сполучною ланкою між громадянським суспільством і державою, де сходяться інтереси місцевих співтовариств, громадянина, держави, політичних партій. В умовах формування та становлення громадянського суспільства, є актуальним питання формування налагодженої системи місцевого управління та залучення територіальної громади до її розвитку. Територіальна громада села, міста є організаційною основою місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою, в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи [3]. Суб’єктом та основним носієм функцій в системі місцевого самоврядування і повноважень є територіальна громада. Стаття 75 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» проголошує - органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність [2].

Участь громадян у місцевому самоврядуванні є засобом реалізації права громадянина на місцеве самоврядування та способом задоволення особистих потреб, також громадськість впливає на рішення, які приймаються органами місцевого самоврядування. Саме діяльність громадян у місцевій політиці забезпечує прозорість та справедливість місцевої влади та прийнятих нею рішень.

Особливим напрямом діяльності місцевого самоврядування є вивчення громадської думки, яка сприяє налагодженню зворотного зв’язку між місцевим самоврядуванням та громадськістю. Різні фактори впливають на формування громадської думки – соціальні, особистісні, психологічні, культурні, науково-технічного характеру. Органам місцевого самоврядування необхідно враховувати та досліджувати фактори формування громадської думки, провадити аналіз статистичних даних, для створення дієвих механізмів впливу на неї. Формування іміджу органу влади громадяни отримують завдяки особистому контакту з посадовими особами. Більшість людей сприймають не сам орган влади, а тільки деякий образ, імідж. Позитивна громадська думка складається з іміджу та репутації державної установи чи органу влади. Якщо органи місцевого самоврядування не будуть працювати над формуванням іміджу та репутації, то вони сформуються стихійно і можуть не відповідати їх очікуванням.

Одночасно органи місцевого самоврядування можуть бути ефективним посередником між громадськими організаціями і державою. Для сучасної епохи характерне зближення держави і суспільства, коли замість протистояння й захисту пріоритетним є вектор взаємодії між ними. Удосконалення форм самоврядування, пошук нових ефективних технологій – постійний процес для всіх держав. Рівень участі громадян у місцевому самоврядуванні визначається рівнем розвитку особистості, її готовністю до активної суспільної діяльності. Існування самоврядування без реальної участі у ньому населення перетвориться на інститут прийняття управлінських рішень місцевими органами влади.

Література

1. Соціологія: словник термінів і понять [за заг. ред. Біленького Є.А.] – К.: Кондор, 2006. – 372 с.

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр

3. Конституція України [Електронний ресурс]. Режим доступу http://www.rada.gov.ua/konst/CONST1.HTM#r11