Черненко М.І., Гомоненко Н.А.,Болотова Л.Г., Агафонов С.І., Цмай М.І..

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту

КЗ, 5-а міська лікарня м. Дніпропетровська

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ У ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ КОНТРАКТУР У ХВОРИХ У ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ ІНСУЛЬТУ

Судинні захворювання головного мозку є дуже поширеними. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я смертність від інсультів знаходиться на третьому місці у світі після захворювань серця та злоякісних пухлин. Частота інсультів коливається в різних регіонах від 1 до 4 випадків на 1000 населення на рік. Встановлена пряма залежність гострих порушень мозкового кровообігу від віку хворих: у віці 65-74 роки інсульти відмічаються в 6 раз частіше, ніж у віці 45-54 роки. У високорозвинутих країнах ішемічні інсульти зустрічаються в 70-85% випадків, а крововиливи в мозок – в 15-20%. Смертність в гострому періоді інсульту досягає 35%, а до кінця першого року вона збільшується ще на 12-15%. Із числа хворих, які залишились живими після перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу, 80% визнаються інвалідами (И.В.Дамулин, В.А.Парфенов, А.А.Скоромец, Н.Н.Яхно, 2001). Враховуючи вищевикладене, важливе значення має проведення та розробка адекватного лікування інсультів, в тому числі і фізичної реабілітації.

До інвалідності хворих після перенесеного інсульту, наряду із руховими, координаторними, чуттєвими, когнітивними розладами та порушеннями праксису, нерідко приводять контрактури. В зв’язку з цим, питання профілактики та правильного проведення фізичної реабілітації контрактур у хворих в гострому періоді інсульту є актуальними і своєчасними.

Нами були проаналізовані дані літератури відносно фізичної реабілітації

контрактур а також особисті спостереження за ефективністю фізичної реабілітації у 102 хворих в гострому періоді після перенесеного інсульту (в перший місяць після гострого порушення мозкового кровообігу в басейні сонних артерій). Із числа обстежених пацієнтів 69(67,6%) були чоловіки, а 33(32,4%) – жінки у віці від 55 до 69 років. Із них 88(86,3%) хворих перенесли ішемічний інсульт, а 14(13,7%) – геморагічний. Порушення в лівій півкулі мали місце у 64(66,7%) пацієнтів, а у 38(37,3%) - у правій. Інсульти в лівій півкулі супроводжувались ознаками афазії різного ступеня виразності. У 22(21,6%) обстежених була виявлена геміплегія, а у 80 (78,4%) – тяжкого ступеня геміпарез.

Більшість вчених і наші особисті дослідження вказують на те, що після перенесеного інсульту наряду із медикаментозним лікуванням з перших годин і днів потрібно проводити фізичну реабілітацію. В першу чергу застосовується лікування положенням, пасивні вправи, вибірковий масаж. Ці засоби фізичної реабілітації використовуються для профілактики розвитку контрактур та ускладнень (застійна пневмонія, погіршення периферійного кровотоку на кінцівках, пролежні та ін.).

Мета лікування положенням кінцівок – профілактика та лікування геміплегічної контрактури, що проявляється позою Верніке-Манна (рука приведена до тулуба, супінована, зігнута в ліктьовому суглобі, пальці зігнуті в кулак; нижня кінцівка повернута назовні, випрямлена, стопа звисає і повернута всередину). Як правило, ця поза розвивається при тривалому перебуванні хворого на спині в одному і тому положенні та в тих випадках, коли не проводиться фізична реабілітація.

Більшість дослідників (А.Н. Белова, 2000; О.К.Марченко, 2006; Епифанов В.А., 2007; Мухін В.М., 2009; Боголюбов В.М., 2010) і наші особисті спостереження вказують на те, що укладка кінцівок проводиться в позі, яка протилежна позі Верніке-Манна – розтягуються ті м’язи, в яких підвищується тонус (м’язи, що приводять стегно, м’язи, що приводять та розгинають ногу, згиначі та пронатори руки). Слід відзначити, що укладка паретичних кінцівок в положенні хворого на спині обов’язково повинна чергуватися кожні 1,5-2 години з укладкою паретичних кінцівок при положенні пацієнта на здоровому боці. При цьому перерви в проведенні лікування положенням проводяться під час нічного сну, прийому їжі, проведенні інших лікувальних заходів, в тому числі під час пасивної гімнастики.

Аналіз літератури та наших особистих спостережень дозволили нам зробити наступні висновки відносно лікування положенням:

- необхідно починати лікування якомога раніше: з перших годин, або в перший чи другий день після інсульту;

- у положенні лежачи на спині паралізовану руку розгинають у ліктьовому суглобі, відводять її на 90 градусів у горизонтальній площині від тулуба і фіксують поміщаючи подушку в пихвову ямку, потім плече повертають назовні, а передпліччя з кистю – долонею до верху, випрямляють пальці і розводять їх; після цього таке положення руки зберігають за допомогою лонгети або шини; руку поміщають на столик, що розташований біля ліжка, або тумбочку;

- у положенні лежачи на спині паралізовану ногу згинають у колінному суглобі під кутом 15-20 градусів і під неї підкладають валик або подушку, стопу встановлюють під кутом в 90 градусів і вона упирається в щит, або спеціальний ящик, або у велику подушку; на зовнішній бік стегна кладуть довгий мішок з піском або довгий валик, або поміщають у протиротаційну шину;

- у положенні хворого на здоровому боці пряма рука розміщується уздовж тулуба і під неї підкладають подушку, нога згинається у кульшовому, колінному та надп’ятно-гомілковому суглобах і також укладається на подушку;

- через кожні 1,5-2 години в положенні хворого на спині розгинальне положення верхньої та нижньої кінцівок змінюють на згинальне і навпаки.

Важливе значення має нормалізація дихання, що зменшує гіпоксію мозку, поліпшує обмінні процеси в м’язево-суглобному апараті та інших органах і тканинах пацієнта. При повній свідомості хворого використовують статичні (вирівнювання ритму дихання, зміни типу дихання та ін.) і динамічні (покращення виконання окремих фаз або всього дихального циклу, відновлення або збільшення рухливості ребер та діафрагми) дихальні вправи.

В гострому періоді, в тому числі і при відсутності свідомості у хворого, проводять пасивну гімнастику (рухи в суглобах паретичних кінцівок). При цьому пасивні рухи здійснюються без будь-якої активної допомоги зі сторони хворого в повільному темпі в повному об’ємі ізольовано в кожному суглобі в наступному порядку: плечовий, ліктьовий, кистьовий суглоби і пальці руки, кульшовий, колінний, надп’ятно-гомілковий суглоби та пальці ноги. В залежності від стану хворого об’єм і темп рухів збільшується. Число їх для кожного суглобу може бути від 5 до 10. Пасивні рухи в перші дні після інсульту рекомендується проводити 2-3 рази в день для всіх суглобів кінцівок.

При проведенні профілактики контрактур та їх лікування в гострому періоді після перенесеного інсульту в залежності від стану хворого здійснюють вибірковий масаж. При такому масажі м’язів, в яких має місце підвищений тонус (двоголовий м’яз плеча, згиначі кисті і пальців, чотирьохголовий м’яз стегна, триголовий м’яз гомілки), здійснюють лише легке погладжування в повільному темпі. При масажі м’язів з пониженим тонусом (розгиначі передпліччя, кисті, пальців руки, задня стегнова група, передній великогомілковий і довгий малогомілковий м’язи) використовують погладжування, розтирання і неглибоке розминання в більш енергійному та швидкому темпі.

Література:

1. Белова А.Н. Нейрореабилитация: руководство для врачей. – М.: Антидор, 2000.-568 с.

2. Боголюбов В.М. Медицинская реабилитация. Книга 2.– Изд. 3-е. испр. и доп.- М.: Изд. БИНОМ, 2010. – 424 с.

3. Дамулин И.В., Парфенов В.А., Скоромец А.А., Яхно Н.Н. Нарушения кровообращения в головном и спинном мозге. В кн..: Болезни нервной системы: Руководство для врачей. Т. 1/Под ред.. Н.Н.Яхно,Д.Р.Штульмана. – 2-е изд, перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001.- 744 с.

4. Епифанов В.А. Восстановительная медицина: Справочник. – М.: ГЕОТАР-Медиа, 2007.- 592 с.

5. Марченко О.К. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Навч. посібник. – К.: Олімпійська література. 2006. – 196 с.

6. Мухін В.М. Фізична реабілітація: Підручник . – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К.: Олімп. література. 2009. – 488 с.