Крекотень О.В.

Сумський національний аграрний університет

Деструктивні проблеми організації самостійної роботи студентів та шляхи їх вирішення

Науково доведено, що тільки ті знання, які студент здобув сам, завдяки власному досвіду, думці та діям, є насправді міцними. Самостійна робота є важливою складовою організації навчального процесу у вищих закладах освіти. Згідно з Положенням Міністерства освіти і науки про організацію навчального процесу, на самостійну роботу студентів у вищих закладах освіти передбачено до 2/3 загального обсягу навчального процесу.

Перехід до кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищій школі зумовлює суттєве посилення ролі самостійної діяльності студентів, спрямованої на засвоєння ними змісту навчання, набуття професійної компетентності.

У теоретичному плані проблема організації самостійної роботи студентів знайшла відображення в роботах багатьох педагогів та психологів (П. І. Підкасистого, А. М. Алексюка, С. Г. Заскалєти, С.М. Кустовського, М. І. Смирнової, Б. П. Єсипова, В. Володько та ін). Ці автори розкривають сутність самостійної роботи, її види і форми, дидактичні та лінгводидактичні принципи, визначають роль та функції у загальній системі підготовки спеціалістів.

Під час організації самостійної роботи мають місце ряд проблем, що заважають її ефективності . Назвемо найбільш важливі з них:

- авторитарний стиль педагогічного спілкування, який сприяє формуванню мотиву „уникнення невдач”: ще нічого не зробивши, студент вже чекає на неприємності і думає, як їх уникнути;

- перевантаження завдань самостійної роботи, непосильні вимоги до студентів.

Деструктивні проблеми можуть бути усунені шляхом їхньої заміни на стимулюючі. Якщо зі студентом встановити партнерські стосунки (на противагу авторитарному спілкуванню), він стає суб’єктом власної діяльності, а у викладачі бачить наставника, консультанта, який допомагає йому подолати труднощі. Створення викладачем ситуації успіху, яке полягає в цілеспрямованому з боку педагога виборі комплексу зовнішніх умов, що сприяють отриманню студентами задоволення, прояву спектрів позитивних емоцій і відчуттів. Успіх розглядається як мотив до самовдосконалення. Для створення ситуації успіху використовуються різноманітні педагогічні засоби, насамперед – позитивність та оптимістичність оцінювання. Це потреба педагога підтримати (але ніяк не принизити) людську гідність студента, неприпустимість порівняння досягнень одного студента з досягненнями іншого. Якщо студент буде сприймати контроль як фактор, що інформує його і викладача про стан засвоєння матеріалу (адже будь-який фактор зовнішнього середовища сприймається людиною або як інформуючий, або як контролюючий), то наявність контролю самостійної роботи сприятиме формуванню внутрішньої мотивації студента, а сама перевірка перетвориться з деструктивного на стимулюючий фактор.

Значну роль у формуванні самостійності й активності відіграє навчання студентів загальним прийомам організації своєї діяльності, що дає змогу полегшити їх самостійну роботу, сконцентрувати увагу на змісті завдань, а не на подоланні неістотних труднощів, що виникають у роботі. До таких прийомів і вмінь належать уміння працювати з книгою, словником, технічними засобами, вміння раціонально планувати свою самоосвітню діяльність, аналізувати завдання, класифікувати, порівнювати, узагальнювати тощо. Велике значення має володіння методикою виконання різних завдань: вміння реферування, переказу тексту, написання доповіді, резюме, ділових листів тощо.

Для отримання якісного продукту у результаті здійснення самостійної роботи доцільно працювати за наступною схемою:

постановка мети → виявлення вихідних даних, їх аналіз → вибір способу досягнення мети → виконання дій → проведення самоконтролю → коригування досягнення мети → коригування виконання дій.

Така послідовність сприятиме розвитку творчих здібностей студента, цілеспрямованості, відповідальності, наполегливості, дисциплінованості. За цих умов викладач зможе більше впливати на процес формування майбутнього спеціаліста.

Мотивуючими чинниками самостійної роботи з іноземної мови є:

- широке застосування професійно орієнтованих завдань;

- чітке визначення обсягів і видів навчальних завдань в межах кожного модуля;

- використання сучасних педагогічних технологій навчання;

- поєднання завдань репродуктивного та творчого характеру;

- індивідуалізація навчання;

- формування у студентів ставлення до контролю як до інформуючого фактора;

- впровадження педагогіки співробітництва;

- навчання студентів раціональним прийомам організації самостійної навчальної діяльності, формування уміння самоорганізації та самоконтролю.

Самостійна робота студентів – невід’ємна частина навчального процесу у вищій школі, що сприяє поглибленню й розширенню знань, посиленню інтересу до пізнавальної діяльності, формуванню творчої особистості спеціаліста, здатного до самовдосконалення та самоосвіти.

Література

1. Бурденюк Г. М. Управление самостоятельной учебной деятельностью при обучении иностранным языкам. - Кишинев, 1988. - 132с.

2. Колкер Я. М., Устинова Е. С., Еналиева Т. М. Практическая методика обучения иностранному языку. – М.: Академія, 2000. – С.11.

3. Пидкасистый П. И. Организация учебно-познавательной деятельности студентов. Учебное пособие. – М.: Педаг. Общ-во России, 2004.-112с.