Педагогические  науки/2. Проблемы подготовки специалиста

К. п. н. Єгорова О.В.

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Не дивлячись на поширену операцію в педагогічній теорії і практиці терміном «активність», це поняття виявляється настільки складним, що викликає різні трактування (В.І. Лозова, А.М. Матюшкин). Пізнавальна активність – інтегральна властивість особи, що робить вплив на весь навчальний процес. Це і передумова, і результат розвитку (С.Л. Рубінштейн). Це і мета, і засіб, і результат активізації навчально-пізнавальної діяльності (Т.І. Шамова).

Розвиток пізнавальної активності особистості – це процес, який можна представити як певну послідовність етапів. А.М. Матюшкін визначаючи структуру пізнавальної активності, порівнює її із структурою розумового акту, що включає три етапи: породження проблеми та формулювання розумової задачі, розв’язання задачі, обґрунтування знайденого рішення. У зв’язку з цим, на кожному етапі розумового акту розвивається специфічна пізнавальна активність, що включає: «пошук» проблеми; пошук розв’язання проблеми; пошук обґрунтування рішення [1, с.15].

На першому етапі породження та формулювання проблеми виникає пізнавальна мотивація, яка первинно виступає як ситуативна пізнавальна потреба та активує пошукову пізнавальну активність, що спрямована на виявлення невідомого.

На другому етапі розв’язання задачі (проблеми) спостерігається стійка пізнавальна мотивація, яка приймає форму інтересу до задачі. «Динаміка пізнавальної активності у процесі розв’язання задачі зв’язана із різними етапами пошуку рішення. У більшості випадків потреба в пошуку невідомого і відповідна пізнавальна активність виникає на етапі переходу від спроб розв’язання задачі стереотипними способами до етапу пошуку оригінального способу розв’язання задачі, в інших - пізнавальна активність виникає лише наприкінці рішення [1, с.9]».

На третьому етапі досягнення рішення задачі відбувається ії розуміння та пошук обґрунтування знайденого рішення. «У тих випадках, коли досягнення рішення та його розуміння відбувається різночасно, вирішене завдання стає предметом нового етапу пізнавальної активності, що спрямована на розуміння знайденого рішення. У випадку, якщо рішення, що досягається, не співпадає з розумінням його і не може бути відтворено, то воно стає додатковим стимулом у розвитку пізнавальної активності, що становить її другий етап [1, с.9]». Для третього етапу, за А.М. Матюшкіним, характерне зменшення або навіть зникнення пізнавальної мотивації, яке відбувається у зв'язку з розумінням знайденого рішення.

Але важливим виявляється те, що пізнавальна активність у своій динаміці проходить ще більшу кількість етапів. С.В. Герасимов стверджує, що «розуміння може починати цикл активності, а не тільки завершати його [2, с.90]». У А.М. Матюшкіна «пошукова» пізнавальна активність має лінійну структуру: породження проблеми – формулювання проблеми – пошук рішення – розуміння – обґрунтування рішення – реалізація рішення; пізнавальна мотивація зникає у момент розв’язання проблеми, тобто у момент розуміння. С.В. Герасимов же виявляє випробувальну (рос. - испытательную) пізнавальну активність, яка саме і починається з моменту розуміння, з включення нового до власного досвіду. «Інтерес, що виникає на етапі пошукової активності, пов’язаний із прагненням дізнатись, а інтерес наступного етапу – із прагненням спробувати [2, с.91]». За його думкою, саме повне розуміння нового матеріалу, тобто відсутність проблеми спричиняє пізнавальну активність. «Однак така активність є пізнавальною, у решті решт вона спрямована саме на пізнання [2, с.89]». Випробувальна активність може бути представлена також, як така, що має певну структуру: розуміння проблеми – випробувальні дії – розв’язання проблеми (задачі). Такими випробувальними діями можуть бути: «1) здобуття додаткової інформації (питання, обговорювання); 2) повторення нової дії; 3) пауза, за якою стоїть приведення у відповідність нового елементу досвіду та сталої структури; 4) трансляція нового елементу досвіду іншим людям й отримання оцінок [2, с.91]». На етапі розв’язання у цьому випадку характерним є самостійне вигадування завдання, самостійний пошук нового. Схема процесу розвитку пізнавальної активності подана на рисунку.

Рисунок 1.

Процес розвитку пізнавальної активності

2 етап

1 етап

222

Література

1. Матюшкин А. М. Психологическая структура, динамика и развитие познавательной активности / М. А. Матюшкин // Вопросы психологии, 1982. – С. 5 – 17.

2. Герасимов С. В. Познавательная активность и понимание / С. В. Герасимов // Вопросы психологии, 1994. - Вип. 3. – С. 88 – 93.