Путь І.О., Плаксій Н.В.
Науковий керівник – Слободиська О.А.
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельного-економічного
університету
Міжнародні програми студентських
обмінів та грантоутворюючі організації в Україні
Сучасна вища освіта України
поступово починає входити до європейського освітнього простору. Це значною
мірою зумовлено світовими процесами глобалізації, що характеризуються
взаємодією різних країн не тільки у сфері економічних відносин, а й співпрацею
в галузі освіти. Потребою часу стала необхідність трансформації вищої освіти
України до найбільш основоположних тенденцій розвитку зарубіжної вищої школи.
Однією з умов успішної адаптації майбутнього
фахівця в сучасному глобальному світі є набуття професійної підготовки за
кордоном, зокрема, на допомогою студентських грантів.
Українські науковці досліджують
проблеми професійної підготовки фахівців у освітніх системах різних країн: Австрії,
Великої Британії, Німеччини, Канади, Польщі, США, Франції та ін. (Абашкіна Н.,
Вишневська Н., Віннікова Л., Гайдук Н., Гаманюк В., Горожанкіна М., Звєрєва І.,
Капська А., Корсак К., Когут С., Кошманова Т., Лавриченко Н., Лактіонова Г.,
Павлішак О., Пічкар О., Поліщук В., Пришляк О., Пуховська Л., Сисоєва С.,
Семілетко В., Ящишин Н. та ін.) [3]. Однак питання щодо студентських обмінів залишається актуальним для глибокого
й усебічного вивчення.
Метою статті
є розкриття деяких особливостей професійної підготовки студентів за допомогою
вітчизняних грантів.
Рух
студентства став невід’ємною частиною вищої освіти вже достатньо давно (студенти
подорожували з метою отримання кращої освіти починаючи з епохи Середньовіччя),
але першу офіційну згадку про студентський обмін можна прочитати в Європейській
культурній конвенції (1945 р.) [1].
В історії вищої школи вчені виділяють 4 основні етапи інтернаціоналізації.
Перший охоплює період розвитку перших європейських університетів з епохи
середньовіччя й Відродження до XVIII ст. В цей період за рівнем культурного
розвитку та вищої освіти Україна перебувала в загальноєвропейському середовищі.
Поширенню ренесансної культури в українських землях сприяв, насамперед,
розвиток освіти. Наприкінці XV–XVI ст. помітно зростає прошарок українців, що
здобули освіту в кращих західноєвропейських університетах – Краківському,
Празькому, Болонському тощо. Досить часто вихідці з України були провідниками
загальноєвропейського ренесансу. Перші вищі навчальні заклади в Україні –
Острозька та Києво-Могилянська академії за навчальними планами були схожі на
провідні західноєвропейські університети.
Другий етап вчені визначають між другою половиною XVIII ст. і початком
Другої світової війни. У цей період розвинені країни експортують принципи
побудови своїх освітніх систем у менш розвинені країни. Під час
інтернаціоналізації на цьому етапі наростає міжнародний обмін науковими
знаннями, збільшується міжнародна мобільність студентів і викладачів.
Третій етап тривав з часу закінчення Другої світової війни до початку 90-х
років минулого століття. Розпад колоніальної системи сприяв значному збільшенню
міжнародної мобільності студентів із колишніх колоній. Цей період
характеризується залученням вузів у могутній рух освітньої експансії й
демократизації освітніх можливостей.
Сьогодні
триває четвертий, якісно новий етап інтернаціоналізації вищої школи та її
глобалізації, за якого масове поширення освіти розглядається як гарантія
конкурентоспроможності держави в новій глобальній економіці [3].
На сучасному
етапі розвитку вища освіта повинна готувати кадри, здатні до працевлаштування у
міжнародному масштабі, для цього і створюються студентські програми обмінів та
грантоутворюючі організації. Розглянемо детальніше існуючі програми.
Програма
Фонду Віктора Пінчука «Всесвітні
студії» призначена для студентів і випускників ВНЗ віком до 35 років,
які хочуть отримати ступінь магістра в одному із закордонних ВНЗ. Поїхати
повчитися можна за такими напрямками: держуправління, екологія та охорона
навколишнього середовища, правознавство і сільське господарство. ВНЗ слід
обирати з топ-200 найкращих ВНЗ світу рейтингу QS і The Times Higher Education.
Прийом документів на програму стартує щорічно в кінці листопада, останній термін
їх подачі минає в травні [4].
Стипендія
«Всесвітніх студій» покриває лише 60% (максимум $ 50000) всієї потрібної суми.
Як правило, оплачується навчання, підручники та медичне страхування. Якщо
освіта безкоштовна, то 60% від загальної суми діляться на проживання, переліт.
Особи, які
пройшли відбір за документами, запрошують на співбесіду (травень-червень).
Після нього журі ще раз переглядає інформацію про всіх учасників і відбирає до
25 найкращих кандидатів, які поїдуть за кордон. Після повернення кожен з них
повинен буде відпрацювати 5 років за своїм напрямом в Україні.
Українська стипендіальна програма в Кембриджському університеті
заснована у 2010-му році і фінансується благодійним фондом українського
бізнесмена Дмитра Фірташа DF Foundation. Напрями знань, за якими можна поїхати
повчитися, наступні: гуманітарні, соціальні науки та мистецтво (близько 50
відповідних навчальних програм). Програма стартує на початку вересня. Тому ті
студенти, які хочуть розпочати гризти граніт науки в жовтні 2012-го, мають до 2
грудня подати на обраний факультет необхідні документи.
Міністерська
програма «Держгрант» стартувала
2011 р. Програма передбачає рік навчання у закордонних ВНЗ. Отримати
«держгрант» можуть студенти (ІV курсу та І курсу магістратури), аспіранти та
науково-педагогічні працівники українських ВНЗ із наступних напрямків: ІТ технології,
фізики, хімії, біології, металургії, енергетики, інженерії, електроніки,
будівництва, архітектури та юридичних з міжнародного права (повний перелік
напрямків є на сайті МОНМС). Претендентів-2012 почнуть відбирати з квітня 2012
року
[2].
Організація,
що надає грант повністю оплачує навчання і проживання, видає необхідну суму на
харчування (вона вираховується індивідуально в залежності від того, до якої
країни поїде вчитися студент).
Отже, на
сьогодні існує велика кількість студентських програм для здобуття освіти
закордоном при допомозі вітчизняних грантів. Які являють собою обмін досвідом у сфері науки, освіти, культури сприяти зміцненню наукових зв’язків між навчальними закладами, професійному вдосконаленню, подальшому розвитку.
Література:
1. Європейська
культурна конвенція: - [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_213
2.
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України: - [Електронний ресурс]. –
Режим доступу до матеріалу http://www.mon.gov.ua/index.php/ua
3. Терес Ю. Формування глобальних тенденцій в
освіті: - [Електронний ресурс]. – Режим
доступу до матеріалу
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vird/2011_18/Pdf/27.pdf
4. Фонд Віктора Пінчука: -
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу www.worldwidestudies.org