Балацька Л.В.

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Психофізіологічна основа виникнення ліворукості у дітей

Лівшами є біля 10% людей, причому за оцінками зарубіжних вітчизняних спеціалістів, доля ліворуких має тенденцію до збільшення. Практично в кожному класі початкової школи можна зустріти 1-2 (а іноді і більше) дітей, надаючи перевагу при письмі, малюванні, та виконанні других видів діяльності ліву, а не праву руку.

Асиметрія рук, тобто, домінування правої чи лівої руки , або не переконане домінування якої не будь руки обумовлена особливостями функціональної асиметрії півкуль головного мозку. У правшів домінуючим, як правило є ліва півкуля головного мозку, яка відповідає за переробку вербальної інформації ( у 95% правшів центр мови розміщений в лівій півкулі) У лівшів розподіл основних функцій між півкулями більш складне і не є просто дзеркальним відображенням асиметрії мозку, що є у правшів.

Причини ліворукості можуть бути різні. Частіше всього зустрічається генетична ліворукість. Більшість вчених сходяться в думці, що лівшість – це спадковість (так як у батьків - лівшів можливість народження дитини - лівші в 10-12 разів вища). Дана ознака пояснюється наявністю у більшості людей - "гена правого здвигу". "Ген правого здвигу" робить ведучим ліву півкулю і відповідно призводить до використання протилежної (правої) руки. Якщо цей ген не переданий, то дитина може стати або правшою, або лівшою, в залежності від обставин. У генетичних лівшів може не бути ніяких порушень в розвитку , тоді це рахується просто індивідуальністю, просто варіантом нормального розвитку.

Другий вид - це "компенсаторна" ліворукість, пов’язана з яким-небудь ушкодженням мозку, (частіше – це ліва півкуля). Сюди відносять родовий стрес ( наявність не менш двох факторів, серед яких мала вага новонародженого, дуже швидкі роди, або затягнуті роди), використання інструментів при родах, асфіксія у новонародженого і т.д.). Оскільки діяльність правої руки в основному регулюється лівою півкулею, то у випадку яких не будь травм, хвороби на ранньому етапі розвитку дитини, відповідні функції може взяти на себе права півкуля. Таким чином, ліва рука стає ведучою, тобто більш активною при виконанні побутових дій, а в результаті, частіше всього при письмі. У дитини з порушенням діяльності одної з півкуль головного мозку майже достовірно будуть спостерігатись відхилення в розвитку мови, моторики і т.д. Слід відмітити, що ліворукість в цьому випадку не можна розглядати, як причину цих відхилень. Вони як і ліворукість, є наслідком одних і тих ж причин.

Третій вид - це "вимушена" ліворукість. Вибір ведучої руки у таких лівшів зазвичай пов'язаний з травмою ведучої руки, але може бути і результатом наслідування рідних та друзів.

Окремо слід розглядати псевдо ліворукість (амбідекстрики). До відповідного віку ( приблизно до 5 років ) у дитини якась із півкуль формується як домінантна по відношенню до даної руки ( наприклад - у правшів – ліва півкуля). Так відбувається частіше, але нерідко зустрічається і нетиповий психічний розвиток, коли в відповідних структурах головного мозку не відбувається розвитку, достатнього для організації спеціалізації півкуль та їх взаємодії між собою. В таких випадках у дітей не формується домінуюча півкуля по відношенню до руки. Тоді спостерігається псевдо ліворукість (амбідекстрики), або, що буває частіше, приблизно рівне використання обох рук.

Крім всього можливий розвиток у дітей так названої "прихованої ліворукості" , тобто зміна домінуючої півкулі. Момент зміни є тим критичним періодом, коли основні функції центральної нервової системи рівномірно розподілено між двома півкулями, після чого вже починає домінувати права півкуля. Таких людей можна умовно назвати "прихованими" лівшами, в тому сенсі, що їх ознаки лівшості не пов’язані з домінуванням лівої руки. [6]

Лівша набагато відрізняється від своїх однолітків, і не тільки тривалою впертістю. Зазвичай це особливо художньо обдаровані і дуже емоційні діти. Вони вже з трьох років набагато краще за інших дітей малюють і ліплять з глини або з пластиліну. Усі відзначають їх великі розумові здібності, для них не рідкісний абсолютний слух. Але в цей же час їм властива затримка мови і важкість вимови різних звуків.

Деякі діти починають надавати перевагу лівій або правій руці з дитячого віку, в той час як інші і в дитячому саду не роблять жодної різниці. Більшість малюків вибирають провідну руку близько трьох років. У цей час перемикання з однієї руки на іншу є правилом. Проте є діти, які " тягнуть" з вибором до шести років. І приблизно 20% дітей так і виростають, однаково добре володіючи обома руками.[3]

Фахівці наголошують: ліворукість – індивідуальний варіант норми. Адже і серед дітей - правшів упертих, примхливих і збудливих нітрохи не менше, ніж серед лівшів. [1] До теперішнього часу накопиченні численні свідчення про півкульні відмінності мозку правшів за ознаками морфологічних, біохімічних і функціональних характеристик. Щодо лівшів відомості неоднозначні і свідчать, що асиметрія їх мозку всім перерахованим показникам несхожі з тими, які характерні для правшів і проявляється в меншій мірі. [4].

Відомо, що для неврозів характерне протиріччя між переважною активністю правої півкулі і переважною активністю лівої (типом сприйняття), чому сприяє "лівобічний" ( тобто раціонально-знаковий) акцент у вихованні. Відбувається надмірна стимуляція функцій лівої півкулі при так званому блокуванні , або спонтанно-виразної, експресивної діяльністі, пов’язаною з функціонуванням правої півкулі. Причому найбільшою мірою це спостерігається у лівшів, для багатьох яких характерна перетинальна резидуально – органічна недостатність лівого мозку. [7].

Сьогодні педагоги і педіатри прийшли висновку, що ліворукість – це не аномалія і не порушення розвитку, це просто один з варіантів норми. Причини ліворукості, як уже сказано, може існувати кілька – генетична ( ліворукість може передаватися по спадковості з покоління в покоління, або через покоління, як по чоловічій, так і по жіночій лінії). Ліворукість може виникнути як наслідок родового стресу або травми, або в ході фізичного розвитку, при наявності травми правої руки.

Література

1. Безруких М.М. Ребенок идет в школу. Изд. «Академия» М.: 2000р.

2. Безруких М.М., Князева М.Г. Если ваш ребенок – левша. Тула: «Арктоус», 1996р.- 78с.

3. Безруких М.М., Ефимова С., Круглов Б. « Почему учится трудно?» Школа для родителей – М., «семья и школа», 1995- 208с.

4. Жаворонкова Л.А. Правши – левши. Межполушарная асиметрия биопотенциалов мозга человека / Жаворонкова Л.А. – Экоинвест, 2009р. - 240с.

5. Николаева Е.И. Леворукий ребенок: диагностика, обучение, коррекция.– Санк-Петербург. – 2005р.

6. Семенович А.В. Эти невероятные левши: Практическое пособие для психологов и родителей. М.: Генезис, 2005р.

7. Чуприков А.П. Антропоизометрия и охрана здоровья леворуких // Леворукость у детей и подростков / Под ред. Г.Н.Сердюковой и А.П. Чуприкова. М., 1987р.

8. Хонсард Д.В. Если ребенок левша…Маленькие подсказки для родителей. М.: АСТ; СПБ.: Сова, 2006р.