Педагогічні науки/4. Стратегічні напрями реформування системи освіти

К.філол.н., доц. Сидоренко В.В.

Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Сучасний учитель української мови і літератури як агент соціокультурних змін: інноваційні ролі і функції

в післядипломному просторі

З урахуванням світового досвіду й потреб розвитку української школи набули іншого тлумачення основні ролі та принципи, вектори професійної діяльності вчителя української мови і літератури. В контексті інноваційної мовно-літературної парадигми вчитель-словесник виступає агентом соціокультурних трансформацій у суспільстві й освіті. Його професійна діяльність підпорядкована реалізації стратегічних завдань нової нормативно-правової бази державної і регіональної системи освіти (Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, Концепція мовної освіти, Концепція літературної освіти), упровадженню оновленого програмного, навчального та методичного забезпечення мовно-літературних базових предметів старшої школи відповідно до рівня стандарту, академічного і профільного, реалізації варіативного компонента з мови і літератури, зокрема інтегровані курси «Українознавство», «Основи журналістики», «Українське ділове мовлення» і под., авторські регіональні програми тощо. Концептуальні орієнтири держави спрямовують учителя української мови і літератури на формування високоосвіченої, інтелектуальної, самодостатньої творчої особистості з інноваційним типом мислення і діяльності, лінгвістичним світоглядом, креативними здібностями, активною життєвою позицією на основі гуманістичних цінностей та ідеалів.

Мета дослідження – ґрунтовно описати інноваційні професійні ролі і функції вчителя української мови і літератури на післядипломному рівні професіогенезу в контексті оновленої мовно-літературної освітньої парадигми.

Досліджуючи властивості соціокультурного феномену, Є.О. Лодатко вважає провідною характеристикою всіх соціокультурних процесів породження нових якостей об’єкта під час їх реалізації, який трансформується, набуваючи нових властивостей або змінюючи прояв існуючих [2, с. 26]. Зокрема в інноваційному соціокультурному просторі видозмінено основні функціональні ролі вчителя української мови і літератури. Від носія та інтерпретатора знань, демонстратора практичних дій і миследіяльнісних процедур учитель перетворюється в організатора й керівника навчальної роботи учнів, їх інформаційного проводиря, що формує фундамент інформаційної культури [2, с. 108, 110]. В умовах гуманізації і гуманітаризації освіти вчитель-словесник – знавець дитячих душ, гуманіст, добротворець, проповідник і реалізатор найвищих духовних людських чеснот і загальнолюдських цінностей. Його функційний та рольовий професійний спектр багатогранний і поліфункціональний, зокрема словесник-фасилітатор, менеджер, розробник навчальних програм (концепцій, проектів, методичних рекомендацій і под.), фундатор освітніх інновацій та ініціатив, стратег продуктивного диференційованого навчального простору, організатор саморозвитку і самовдосконалення на засадах рефлексії, співтворець, співдіяч, дослідник, партнер, захисник прав дитини, суб’єкт постійних викликів суспільства й освіти, коуч (від англ. cоасh) – тренер тощо. Особливої значущості в організації навчально-виховного процесу набуває інноваційна роль словесника-фасилітатора, професійна діяльність якого ґрунтується на принципах допомоги, підтримки, гуманістичної спрямованості навчання. Фасилітативний супровід передбачає виконання вчителем української мови і літератури таких функцій: допомагати учневі на уроці мови і літератури самому здобувати знання, «пізнати самого себе», розкрити власний потенціал, можливості, виявити здібності, нахили, уподобання; сприяти особистісному розвитку дитини, її соціалізації, засвоєнні та прийнятті суспільних норм, цінностей; допомогти школяреві стати суб’єктом, співтворцем, співдіячем, активним учасником навчального процесу, вивільнитися від внутрішніх обмежень або труднощів для більш ефективної роботи; супроводжувати гармонізацію відносин з мікро- та макросередовищем тощо.

Перспективні завдання освітньої галузі «Мови і літератури» спроможний зреалізувати знаючий, обізнаний, творчий фахівець, отже, майстерний. Майстерним учителем української мови і літератури можна вважати високо компетентного у власне предметній, педагогіко-психологічній і технологічній сфері спеціаліста, який зреалізовує професійну діяльність на рівні мистецтва. Майстерний словесник-україніст має оволодіти всіма складовими професійної компетентності, зокрема метакомпетентностями, суспільно визначеним комплексом універсальних знань, умінь, ставлень, цінностей щодо вирішення міжпредметного кола проблем, предметними компетентностями, що включають вузькоспеціалізовані знання предмета «Українська мова і література», особливі предметні навички та характеризують виключно професійну діяльність учителя-словесника, і компетенціями, тобто характеристиками, що визначають стиль роботи педагога, спосіб досягнення мети, забезпечують якість і ефективність роботи у професійній діяльності, професійному спілкуванні та в реалізації особистості професіонала. Особистісно зорієнтований процес учіння, діяльнісний підхід до організації мовно-літературної освіти, перевага діалогічно-екзистенційних (активних, інтерактивних, кооперативних та ін.) методів навчання, технократичні досягнення цивілізації (інформаційно-комунікаційні технології і под.) спрямовують учителя-словесника на диференціацію, варіативність, інтегративність при виборі технологій і форм організації пізнавального процесу, видозмінюють функційні ролі всіх учасників, оскільки інноваційний тип відносин визначається переходом від традиційно-інформативної ролі до фасилітативної, дослідницько-аналітичної, координаторської, організаторської тощо. В новому освітньому просторі професійна компетентність учителя-словесника передбачає розвиток таких функцій, як інформаційної (знати), діяльнісної (уміти), креативної (володіти) та розвивальної (бути).

В умовах оновленої мовно-літературної парадигми словесник-професіонал, майстер передусім повинен уміти моделювати й організовувати сучасний урок української мови і літератури як цілісну дидактичну систему, що відповідає ознакам технологічності, інноваційності, інтеракційності, комунікативної спрямованості, високоефективності, зреалізовує основоположні дидактичні принципи та новітні підходи (компетентнісний, особистісно зорієнтований, комунікативно-діяльнісний, соціокультурний) та спрямована на формування життєспроможного випускника, учня-комуніканта, компетентного читача, громадянина; володіти теоретико-методологічними засадами мовно-літературної освіти, типологією уроків і їх методичними варіантами, зокрема за дидактичною метою, етапами навчального процесу, метою організації пізнавальної діяльності учнів, методами навчання, способами організації навчальної діяльності тощо; добирати цільовий компонент процесу навчання, форми і методи, прийоми і технології відповідно до напряму й обраного навчального профілю (рівень стандарту, академічний або профільний) з урахуванням типу навчального закладу й под.

Словесник-майстер створює оптимальні соціально-психологічні умови для становлення особистості школяра, забезпечує високий рівень інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення учнів. Отже, цілком логічними й вмотивованими вважаємо такі основні характеристики та принципи організації професійно-педагогічного спілкування словесника-майстра, як-от: націленість учителя української мови і літератури на успіх кожного учня, створення позитивної навчальної атмосфери і мотивації, командної роботи і співпраці, зв’язок суб’єктного досвіду учнів з навчальним процесом. Поєднання педагогічного керівництва з розвитком самостійності та ініціативи є особливо актуальним сьогодні, коли перед словесником-україністом стоїть стратегічне завдання віднайти шлях, який допоможе дитині стати життєспроможною і життєздатною, соціалізуватися, досягти високого рівня навчальних досягнень.

Оптимальним результатом гуманітарно-технологічного розвитку та інтегративного вираження високого рівня професіоналізму є феномен конкурентоздатності [1, с. 188]. Бути конкурентоспроможним учителем української мови і літератури на сучасному ринку освітніх послуг, акмепрофесіоналом – означає володіти необхідними компетентностями і компетенціями, професійно значущими здібностями і якостями, навичками, професійно-педагогічними ціннісними орієнтаціями, витримувати конкуренцію на ринку освітніх послуг інформаційного суспільства, активно зреалізовувати освітні проекти національного масштабу тощо. Учитель української мови і літератури має навчитися самостійно планувати індивідуальні освітні траєкторії з урахуванням як власних професійних потреб, можливостей, індивідуальних особливостей, так і запитів суспільства та освітньої організації, творчо опановувати знання, застосовувати їх в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку і самореалізації. Учитель-словесник має діяти творчо, відходити від традиційних схем, шаблонів, упроваджувати нові ідеї, думки, мати оригінальний погляд на навчально-виховний процес, виробити творчий педагогічний стиль мислення і професійної діяльності.

Отже, спектр інноваційних ролей і функцій вчителя української мови і літератури в сучасних соціокультурних умовах є досить різнорідним, потребує змодернізованих підходів до підготовки і підвищення кваліфікації сучасного спеціаліста відповідно до вітчизняних і світових стандартів, утвердження нового професійного світогляду і професійної культури. Учитель-словесник повинен не лише чітко усвідомлювати інноваційні виклики суспільства й освіти до спеціаліста інформаційного суспільства, але й цілком відповідати зазначеним вимогам оновленої мовно-літературної галузі. З цією метою на рівні післядипломної педагогічної освіти має бути створений акмеологічний диференційований освітній простір для розвитку педагогічної майстерності вчителя-словесника, удосконалення його фахової, методологічної, комунікативної і технологічної компетентності, досягнення вершин професіоналізму на всіх етапах професіоналізації.

Література

1. Акмеология : учебник / Под общ. ред. А.А. Деркача. – М.: РАГС, 2006. – Изд. 2-е, перераб. – 424 с.

2. Лодатко Є.О. Моделювання педагогічних систем і процесів [Текст] : монографія / Євген Олександрович Лодатко. – Слов’янськ: СДПУ, 2010. – 148 с.