Токмань В.В., Хоменко Л.М.

Сумський Національний Аграрний Університет, Україна

Проблемні комунікативні ситуації та діалогічне мовлення як основа розвитку творчого мислення у навчанні іноземних мов

Сучасний розвиток суспільства передбачає, що до системи управління всіх рівнів мають прийти люди нової генерації. У зв'язку з розширенням і поглибленням ділових і науково-виробничих контактів із зарубіжними країнами все більшого значення надається вивченню іноземних мов. Академік Л.Щерба, розглядаючи загальноосвітнє значення іноземних мов, вважає, що з цієї точки зору, тобто в першу чергу для розвитку розумових здібностей студентів, навчання мов стоїть на першому місці. Школа, позбавлена філологічного елемента, є школою однобокою, яка не може виховувати людей високої культури. Творчість – це діяльність людини, яка створює нові матеріальні та духовні цінності, що мають суспільне та професійне значення. З педагогічної точки зору в умовах вищої школи найважливішим завданням є вирішення проблеми виховання та самовиховання студента як творчої особистості шляхом переходу від екстенсивних до інтенсивних форм та методів організації навчальної та наукової творчості студентів. Відомий дослідник здібностей Н. В. Лейтес писав, що багатосторонній розвиток здібностей - це нормальне, повноцінне відображення можливостей людини. Творче мислення студентів може бути сформоване у процесі проблемного викладу і опрацювання матеріалу під час практичних занять з іноземної мови і в ході активного обговорення різних точок зору, дискусій, проблемних ситуацій,тощо.

Процес оволодіння іноземною мовою розглядається як процес набування комунікативної компетенції,а метою навчання є засвоєння і володіння іноземною мовою як засобом вираження своїх думок.

Принцип комунікативності має на увазі збереження в навчально- мовленнєвій практиці основних характеристик і умов природного процесу спілкування:умотивованість висловлювань, їх спрямування на конкретну особу, ситуативність, варіативність, емоційне забарвлення тощо.

Сьогодні вже можна вважати доведеним той факт, що діалог - це основа творчого мислення, що розвиток діалектичності як компонента творчого мислення неможливий без діалогу. Методисти цілком справедливо вважають, що навчання усного мовлення слід починати із діалогу. Тоді з самого початку іноземна мова представляється як процес, як нова форма спілкування, і навчання починається із намагання встановити комунікативний контакт як з групою, так і з окремими студентами. Саме у діалозі найповніше проявляються творчі здібності

студента. Адже у діалозі проявляється критичність мислення особистості.

Дуже важливим є індивідуальний підхід. Слід добре вивчити студентів групи, їх інтереси, характери, досвід, відносини у колективі і вміло використовувати їх на занятті. Необхідно завжди пам'ятати, що кожна людина - це творча особистість.

Студент і викладач мають бачити один в одному мовних партнерів. За визначенням Г. А. Китайгородської, викладач має бути джерелом інформації, лідером колективу і в той же час його членом, у якого є особливий авторитет, прикладом норм поведінки, моделлю майбутньої мовленнєвої діяльності, організатором психологічного клімату, керівником міжособистісних відносин. Велике значення, як відзначає А. А. Леонтьєв, має самовіддача педагога: його енергійність, доброзичливість, емоційність, чіткість та логічність викладання. Формалізм, байдужість вбивають дух спілкування. Важливим є також розвиток творчих здібностей викладача. Адже він має залучити студентів не лише до діалогу, але і до виконання інших комунікативних завдань, до повноцінної дискусії. Як відмічає В. Л. Скалкін, з усіх видів групової бесіди найбільше наближується до звичайного спілкування за своєю вмотивованістю саме дискусія.

Проблема, яку в загальному можна описати як дефіцит інформації, протиріччя в способі виконання будь-якої діяльності, є стержнем ситуації, які називають проблемними.

Спочатку слід визначити, яку ситуацію вважати проблемною і яким чином оцінювати ступінь її проблемності. Аналіз підходів до вирішення даного питання (Бабінська П.К., Мельник А.Е., Пассов Є.І, Ейгер Г.В., Шарідова З.Г.) дозволяє виділити ряд наступних критеріїв проблемності ситуації:

- новизна презентації проблеми;

- соціальна актуальність;

- відповідність змісту проблеми віковим інтересам учнів, студентів;

- особистісна значимість;

- повнота інформації про проблему;

- направленість до інтелектуально - емоційної сфери тих, хто навчається.

Мільруд Р.П. наводить наступну типологію проблемних ситуацій:поведінкові, морально - етичні, суспільно - політичні та науково - пізнавальні проблеми. В проблемних задачах поведінкового типу реалізуються комунікативні наміри запиту і видачі інформації і висловлювання власної думки комунікатора,погодження чи незгоди з чужою. В проблемних задачах морально – етичного типу реалізуються комунікативні наміри оцінки і висловлювання думки. В соціально - політичних проблемних ситуаціях передбачається володіння умінням коментування і аргументування. В науково - пізнавальних проблемних ситуаціях засобами висловлювання, оцінки, умінням коментування, аргументування і контр аргументування.

Зрозуміло, що на початковому етапі навчання використовуються ситуації найменшої складності. Поступово частка рецептивно – репродуктивних вправ, і, відповідно, також і репродуктивного говоріння зменшується, збільшується об'єм продуктивних висловлювань спонтанного характеру.

Різною є необхідність експонування проблемних ситуацій різного типу за допомогою текстів: поведінкові та морально - етичні проблемні ситуації можуть стати поштовхом до дискусії без попереднього читання студентами тексту. Для інших ситуацій необхідно використовувати опору на текст, публіцистику.

В цілому використання проблемних комунікативних ситуацій в навчанні іншомовному спілкуванню сприяє не тільки успішному розвитку комунікативної компетенції студентів, але також стимулюють формування моральних цінностей і світогляду майбутніх спеціалістів.