ПЕДАГОГИКА/5.Современные методы преподавания

К.х.н. Хрящевський В.М., к.т.н. Бубенщикова Г.Т.

Хмельницький національний університет

Проблеми впровадження

модульно-рейтингової системи навчання

Основним завданням сучасної системи професійної освіти є підвищення якості і ефективності підготовки конкурентоздатних фахівців. Змінюється освітній простір, вимоги працедавців, і суспільства в цілому, але, на жаль, форми проведення навчальних занять залишаються такими, якими вони були, коли працевлаштування було гарантованим, а університети не були поставлені в жорсткі рамки конкурентної боротьби і високих вимог з боку Міністерства Освіти.

Технологія навчання, що традиційно склалася, у вітчизняних навчальних закладах має серйозні недоліки: слабке стимулювання систематичної аудиторної і самостійної роботи студентів, слабка індивідуальна робота з ними; неефективний контроль отриманих знань. Положення, коли студенти приймають в навчальному процесі пасивну роль, викладачі не забезпечують диференційованого підходу в навчальній діяльності, неуспішні виявляються тільки після сесії – не відповідає вимогам сьогоднішнього дня.

Знайти вихід з даної ситуації може допомогти модульна технологія викладання і рейтингова система оцінки. Практична і наукова актуальність даної технології полягає:

у поєднанні нових підходів до навчання і традицій, накопичених з моменту виникнення звичайного комбінованого заняття;

у поступовості в навчанні, поетапному формуванні розумових дій, що дозволяє уникнути шоку у студентів;

у активності студента в навчальній діяльності, при якій він сам оперує змістом освіти, що веде до міцнішого і усвідомленого засвоєння.

Останнім часом модульно-рейтингова система навчання упроваджується і в наший країні. Основний задум введення модульно-рейтингової системи полягає в досягненні керованості навчального процесу з боку викладача і студента. Керованість досягається за рахунок:

визначення вимог до навчальної діяльності і її результатів з боку викладача на початку занять;

створення стимулів для організації самостійної роботи студентів з боку викладача;

створення стимулів для студентів в навчальній і науково-дослідній діяльності;

досягнення прозорості оцінок студента і порівняння успішності по групі, потоку, факультету;

самостійного вибору з боку студента видів робіт і ступеня її складності, часу на його виконання і так далі;

чіткіший розподіл відповідальності в навчальному процесі між викладачем і студентом.

Для підвищення ефективності модульно-рейтингової системи викладачі на початку семестру повинні довести до відому студентів технологічні карти (опис дисципліни), які включають:

вимоги до знань, умінь, навичок студентів по кожному модулю,

перелік літератури,

систему обов'язкових і індивідуальних завдань, різних рівнів складності,

чіткі критерії оцінки різних видів робіт.

Впровадження модульно-рейтингової системи можна здійснити двома способами:

впровадження "зверху", тобто первинне створення загальноінститутської модульно-рейтингової системи і подальша її конкретизація в рамках навчальних дисциплін, що вивчаються;

впровадження "знизу", тобто розробка модульно-рейтингової системи по всіх навчальних дисциплінах і подальші їх об'єднання в блоки навчальних дисциплін і єдину модульно-рейтингову систему.

Кожен з цих способів має свої позитивні і негативні сторони: у першому випадку виникають труднощі при обліку особливостей конкретних навчальних дисциплін, а в другому випадку потрібно більше часу для впровадження модульно-рейтингової системи.

На наш погляд, найбільш прийнятним є використання другого способу впровадження модульно-рейтингової системи.

Процес реалізації модульно-рейтингової системи в даному випадку проходить у декілька етапів:

1) модульна програма по навчальній дисципліні;

2) модульна програма, що типізується, по дисциплінах кафедри;

3) етап: модульна програма, що типізується, за фахом;

4) єдина типова програма професійної освіти.

Для успішного використання модульно-рейтингової системи при навчанні студентів необхідна наявність трьох функціональних складових:

а) облік поточного рейтингу студента, що він набирає протягом семестру;

б) обов'язкове проведення і облік підсумкового автоматизованого контролю знань, умінь і навичок студентів;

в) контроль і облік залишкових знань, умінь і навичок студентів.

У результаті модульно-рейтингова система дозволяє організовувати управління навчальним процесом на рівні конкретної дисципліни і діяльністю студентів і викладача впродовж всього процесу навчання.

Щоби ця система працювала на практиці необхідно:

визначити головну ідею курсу; поставити кінцеву дидактичну мету;

сформувати приватні дидактичні цілі;

розбити курс на модулі;

скласти тематичне планування з вказівкою порядкового номера модуля в темі або розділі;

сформувати зміст кожного модуля; описати модулі і визначити їх тип; розробити систему контролю по кожному модулю;

розробити критерії оцінювання роботи студентів, застосовуючи принцип рейтингу;

забезпечити студентів дидактичними матеріалами; підготувати оцінкові листи.

Навчальний курс " Фізико-хімічні основи нанотехнологій" був розбитий нами на три однакових по кількості годин тематичних модуля:

– Основні об’єкти, закони і інструменти нанотехнологій.

– Технології одержання наночастинок та наноматеріалів.

– Застосування нанотехнологій в різних галузях науки та виробництва.

Згідно навчального плану, на вивчення даного курсу виділено 144 годин, з них 59 годин – самостійна робота студента, 34 години - лекційні заняття і 51 година – лабораторно-практичні заняття.

Тривалість навчального модуля складає 48 годин.

Кожен модуль включає наступні компоненти:

теоретичний блок (10-12 год.);

лабораторно-практичний блок (17 год.);

блок самостійної роботи студента (18-20 год.).

Подальша розробка модульно-рейтингової системи в рамках навчальної дисципліни включає наступні етапи:

уточнення тематичного планування і опис змісту кожного заняття модулів;

розробку системи контролю по кожному модулю;

розробку рейтингової системи оцінок результатів роботи студентів протягом навчального року;

автоматизацію ведення рейтингових оцінок роботи студентів.