Педагогічні науки/6. Соціальна педагогіка

 

К.пед.н. Лемко Г.І., Ласяк Н.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

Соціальний супровід прийомної сім'ї

 

В Україні соціальне супроводження як форма надання соціальних послуг набула широкого впровадження в роботі з різними категоріями клієнтів.

Визначення «соціальний супровід прийомної сім'ї» в Україні було введено у 1998 р. як таке, що становить окрему форму соціальної роботи. Розробляючи цю тематику, науковці Державного інституту проблем сім'ї та молоді ( на той час – Українського інституту соціальних досліджень) багато в чому спиралися на досвід Великої Британії, де протягом багатьох років створювалися і функціонували прийомні сім'ї [2, с. 212].

Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено забезпечення соціальної підтримки сім'ї, яка бере на виховання дитину-сироту та дитину, позбавлену батьківського піклування, яке здійснюється у формі соціального супроводження [1].

Завданням соціального супроводу є створення позитивного психологічного клімату в сім'ї, умов для розвитку дітей з урахуванням їх індивідуальних потреб, формування партнерських відносин між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей. Соціальне супроводження здійснюється стосовно дітей, які перебувають на вихованні в сім'ях опікунів, піклувальників, ПС.

Соціальне супроводження розпочинається після прийняття офіційного рішення про створення ПС та передачу на виховання дитини / дітей. Початок соціального супроводження фіксується виданням відповідного наказу ЦСССДМ на основі рішення про створення ПС та договору між органом, що прийняв рішення про створення ПС та прийомними батьками про влаштування дитини у сім'ю. Наказ ЦСССДМ про початок соціального супроводження видається не пізніше тижневого строку з дати надходження до ЦСССДМ копії рішення про створення ПС та договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у ПС.

Наказом за створеною ПС закріплюється соціальний педагог, який здійснюватиме соціальне супроводження. Доцільно закріпляти за сім'єю спеціаліста, який провадив попередню роботу з батьками у якості кандидатів на створення, надавав допомогу у процесі взаємо добору дитини. Соціальні працівники ЦСССДМ використовують різноманітні форми надання соціальних послуг батькам та дітям-вихованцям: консультації, групи взаємодопомоги, тематичні вечори, тематичні тренінги, проведення організованого оздоровлення тощо.

На початковому етапі термін здійснення соціального супроводу визначається індивідуально до потреб кожної сім'ї. Але найбільш інтенсивно соціальна допомога має відбуватися протягом першого півріччя. Вона потрібна для сприяння адаптації сім'ї та прийомної дитини до нових умов проживання, пошуку ефективних способів взаємодії. Подальша підтримка спрямована на розв'язання проблеми розвитку прийомної дитини в різні періоди її становлення чи проблем функціонування сім'ї, які обмежують її можливості в наданні опіки прийомній дитині.

Основними завданнями соціального супроводу є :

1) ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптації сім'ї і дитини-вихованця з метою вирішення останньої проблеми;

2) надання допомоги батькам для того, щоб у подальшому вони могли вирішувати шляхом мобілізації власних ресурсів;

3) забезпечення партнерських стосунків між сім'єю, соціальною службою, іншими державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав прийомної дитини [2, с. 42].

Соціальний супровід, що забезпечується соціальними педагогами ЦСССДМ, виступає з одного боку, як контроль за умовами виховання та утримання прийомної дитини в сім'ї, з іншого боку – як система дієвої допомоги у вирішенні життєвих проблем, пов'язаних із влаштуванням дітей у сім'ї. Соціальний педагог надає практичну соціальну допомогу, здійснює соціальну опіку, виступає посередником між батьками та державними структурами, покликаними вирішувати питання життєзабезпечення дітей. У той же час робота соціальних педагогів із сім'єю має ґрунтуватися на паритетних умовах – батьки мають чітко виконувати обов'язки, які беруть на себе, приймаючи на виховання дітей, не перекладати власні зобов'язання на соціальних працівників. Саме спільна, зацікавлена співпраця спеціалістів та батьків, що базується на двохсторонній домовленості щодо виконання в них зобов'язань, становить сутність соціального супроводу таких сімей.

Формами роботи соціального педагога із супроводу прийомної сім'ї є: 1) відвідування прийомної сім'ї; 2) підтримка телефонних контактів; 3) представництво інтересів прийомних сімей; 4) посередництво при вирішенні суперечностей; 5) щорічний аналіз ефективності функціонування прийомних сімей; 6) організація надання матеріальної та інших видів допомоги за потребою [3, с. 32].

На основі базового оцінювання складається план соціального супроводу прийомної дитини на перші півроку її проживання в ПС.

План соціального супроводу – це план цілеспрямованої діяльності соціального працівника, спеціалістів, які надають конкретні послуги, а також членів родини, які разом створюють необхідні умови для оптимального функціонування сім'ї та розвитку дитини [3, с. 39].

План соціального супроводу складається соціальними педагогами після підписання угоди про влаштування дитини у прийомну сім'ю відповідно до визначених завдань містить у собі дві частини.

Для прийомної дитини план соціального супроводу складається за такими напрямками:

1. Економічний супровід діяльність спрямована на підтримку матеріального благополуччя прийомної дитини.

2. Юридично-правовий супровід – діяльність, спрямована на дотримання державних  гарантій стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які влаштовані до прийомної сім'ї, а також здійснення докладів із захисту їхніх прав та законних інтересів.

3. Психологічний супровід – проведення комплексу заходів з реабілітації, переучіння та ресоціалізації прийомних дітей в ПС. Для цього можуть використовуватися такі форми роботи: психодіагностика, психотерапія, консультування, організація та проведення тренінгів.

4. Медичний супровід – діяльність спрямована на вирішення питань охорони здоров'я прийомної дитини.

5. Педагогічний супровід – діяльність спрямована на вирішення питань навчання прийомних дітей та здобуття ними освіти [3, с. 33].

Спочатку слід зробити план соціального супроводу на перший місяць існування прийомної сім'ї, враховуючи найбільш гострі проблеми, які потребують термінового вирішення, далі розробляється план супроводу на півріччя. В подальшому складається щорічний план соціального супроводу. Виконання завдань соціального супроводу прийомних дітей та сімей має здійснюватися окремо уповноваженими соціальними педагогами.

У процесі здійснення соціального супроводу необхідно уважно сте­жити за відносинами, які складаються між батьками, прийомними та рідними дітьми, и, при потребі, вплинути на їх розвиток. Соціаль­ний педагог має бути обізнаним щодо технологій розв'язання кон­фліктних ситуацій.

Встановлюючи довірливі, доброзичливі стосунки з батьками, чле­нами родин, прийомними дітьми та дітьми-вихованцями, соціальний педагог, керуючись етичними нормами, виконує роль радника, а не контролера. По відношенню до своїх клієнтів, якими є прийомні сім'ї, він має керуватися цінно­стями та вимогами етичного кодексу спеціалістів соціальної роботи.

Для розв'язання завдань щодо соціального супроводу соціальний педагог залежно від проблеми, яка вимагає вирішення, може за­лучати до співпраці вихователів дитячого садка чи вчителів, керів­ників гуртків і секцій, медичних працівників, психологів, юристів; співробітників кримінальної міліції, працівників служби у справах неповнолітніх та інших державних службовців. У своїй роботі соціальний педагог повинен уміти дати узагальнену форму оцінки розвитку та соціального становлення прийомної дитини.

Як свідчать дослідження, якщо прийомна сім'я збе­реглася перші 18 місяців, можна прогнозувати її існування у подаль­шому. Соціальний педагог має бути готовий й до; того, що певна частина прийомних сімей розпадеться через пенсійний вік батьків, вибуття з сім'ї дитини/дітей, добровільну відмову.; від подальшої діяльності самих батьків, а також на підставі висновку про не­доцільність подовження контракту.

Отже, прийомна сім’я  як соціальний інститут захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потребує налагодження міжгалузевої співпраці спеціалістів різних державних структур. Саме належний рівень такої співпраці є одним з основних запорук успішного функціонування таких сімей.

ЛІтература:

1.     Закон України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13.01.2005 № 2342.

2.     Посібник для соціальних працівників щодо підготовки та соціального супроводу прийомних сімей, будинків сімейного типу. Книга 1. – К.,2006. – 370 с.

3.     Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посібник / за заг. ред. проф. А.Й. Капської. – К., 2000. – 75 с.