Филологические науки/Методика преподавания языка и литературы

Олексієвець Л.С.

Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

Сучасні технології навчання української мови у школі

Повноцінними є тільки ті знання, які дитина

здобула власною активністю.

Йоган Песталоцці

Модернізація навчально – виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватися в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку рідної мови є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання. Ефективними вважають уроки української мови з використанням інтерактивних технологій навчання, які активізують процес особистісно - зорієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим.

Уроки української мови – це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізовує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

Передових педагогів всіх часів об’єднувало бажання і вміння працювати, аналізувати результати своєї роботи, своїми індивідуальними якостями впливати на становлення учнів як творчо мислячих, високоморальних, соціально адаптованих особистостей.

Сьогодні педагогіка співробітництва найбільш відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності, забезпечує партнерську діяльність вчителя і учнів, спрямовану на розв’язання системи суспільно та особистісно найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень є співавтором уроку, основна ж стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення сприятливих умов для подальшого їх розвитку.

Я. Голант виділяв активну та пасивну моделі навчання у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін “пасивна” є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання обов’язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб’єкта – учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе. У такій класифікації Я.Голант скоріше використовував “пасивність” як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності і творчості. Учень виступає в ролі “об’єкта” навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо – джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться ( лекція – монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.

Активна модель навчання передбачає застосування методів, які стримують пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає “суб’єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

До цієї класифікації додамо інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності й особливості.

Термін “інтерактивна педагогіка” відносно новий, його ввів 1975 року німецький дослідник Ганс Фрінц. Інтерактивним є метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який щось здійснює, говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи це.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної активної взаємодії всіх учнів. Учитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Учитель виступає як організатор процесу навчання, консультант. Результатів навчання можна досягти взаємними зусиллями учасників процесу навчання. Учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання.

Сучасний учень – це продукт інформаційного суспільства. Кожен із школярів – яскрава особистість, що характеризується індивідуальним рівнем інтелектуального розвитку і стилем уміння ( сприймання, запам’ятовування, дослідження...). Інтенсивне навчання необхідне для забезпечення індивідуальних потреб дитини у навчанні [2,с.15].

Китайський філософ Конфуцій сказав більш як 2400 років тому: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію”. Ці три прості твердження обґрунтовують потребу людини в активному навчанні. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я бачу, обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром”.

Сьогодні вже доведено, що учні мають різні стилі навчання. Вони сприймають інформацію за допомогою органів слуху, органів зору й органів чуття. Досить часто один із способів отримання інформації домінує, й людина використовує його постійно.

Наприклад, учнів, у яких основним способом сприймання інформації є слух, можна назвати аудіалами. Досить часто такі учні не ведуть конспектів. Вони бажають навчатися, прослуховуючи лекції, брати участь у дискусіях.

Візували сприймають інформацію за допомогою зору. Вони люблять вести конспекти, цікавляться наочними посібниками. Під час занять вони зазвичай мовчазні.

Кінестетики навчаються завдяки особистій участі у процесі. Під час занять вони можуть бути неспокійними і метушливими доти, доки не зможуть порухатися або самостійно щось зробити.

Звичайно, небагато учнів є чистими візуалами чи аудіалами. І для того, щоб задовольнити потреби різних учнів, навчання може бути надзвичайно різноманітним[2,с.41].

Зміна позиції вчителя у навчанні, якої потребує інтеракція, викликає сумніви, відображені в запитаннях.

1.Чи можливо учням зосередитись на змісті матеріалу, адже інтеракція потребує від них постійного виконання дій та операцій?

Така небезпека реальна. Результатів інтерактивного навчання можна досягти тільки за умови проведення рефлексій як завершення будь – якої інтерактивної технології.

Інтерактивне навчання завжди ставить набагато конкретніші й вужчі завдання, оскільки свідомі вчителі розуміють: учні здатні запам’ятати набагато менше інформації, ніж забути. Засвоєння учнями змісту освіти відбувається за принципом: краще менше, але реально, на доступному рівні компетентності.

2. Якщо ми застосовуємо навчання в малих групах, як можна уникнути створення груп, які будуть неефективно використовувати навчальний час, і не досягнути необхідних результатів?

Особливу увагу вчитель повинен надавати процесу формування груп, провести чіткий інструктаж відносно процедури і завдань групової діяльності, розподіл ролей, вдало підібрати завдання.

Не потрібно зловживати груповою діяльністю, щоб не знизити інтерес учнів працювати індивідуально.

3.Чи завжди учні задоволені інтерактивним навчанням?

Звичайно, ні. Чим менш активним було їхнє попереднє навчання, тим складніше вони переходитимуть до інтеракції. Деякі стверджуватимуть, що це зайва витрата часу, що не можливо індивідуально працювати плідно і творчо. Проте інтеракцію потрібно вводити поступово, учні звикатимуть і зможуть оцінити переваги такого навчання.

Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження інтерактивних технологій навчання. Пометун О.І. та Пироженко Л.В. визначили умовну робочу класифікацію цих технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Вони розподіляють їх на чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

- інтерактивні технології кооперативного навчання;

- інтерактивні технології колективно-групового навчання;

- технології ситуативного моделювання;

- технології опрацювання дискусійних питань.

Розглянемо сучасні інтерактивні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати у викладанні української мови.

Робота в парах. Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. ЇЇ можна використовувати для досягнення будь – якої дидактичної мети. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Ротаційні (змінювані) трійки. Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Карусель. Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань.

Акваріум. Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення теми та очікування навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Розглянемо кожен з цих елементів грунтовніше, аналізуючи його методику відтворення в рамках уроків української мови[4,с.28].

Мотивація. Мета цього стану – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання.

Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприймання, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття

Інтерактивна частина уроку проводиться шляхом застосування технології “Ажурна тема”. Пропонується такий порядок роботи, наприклад, з теми “Іменник”:

а) підготовка до інтерактивної вправи. Учитель просить учнів пригадати, хто до якої групи належить, і зібратися кожній групі в певному місці. Кожний отримує картку червоного, синього, зеленого або жовтого кольорів з номером своєї домашньої групи;

б) робота в “домашніх” групах. Учні повторюють та обговорюють критерії віднесення іменників до відповідної відміни;

в) робота в “експертних” групах. Учні розходяться по різних групах відповідно до кольору своєї картки: “червоні”, “сині”, “зелені”, “жовті”. У кожній з груп опиняються учні, що володіють інформацією про певну відміну іменників. Кожна експертна група вислуховує по черзі представників кожної “домашньої” групи, отримує повну інформацію про систему відмін іменників;

г) повернення в “домашні” групи. Кожен ділиться інформацією, отриманою в “експертних” групах. Інформація узагальнюється.

д) побудова графічної моделі. Учні будують у своїх конспектах графічну модель “Типи відмін іменників”. Модель зіставляється з таблицею у підручнику.

е) робота з підручником – виконання вправ.

Підбиття підсумків уроку

Учителю варто задуматися над тим, що підбиття підсумків уроку – це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тоді пояснюється зміст проробленого, підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, встановлюють зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться їм у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

- пояснити зміст опрацьованого;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

- зробити висновки;

- установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти.

Підсумок уроку – це процес, зворотній інструктажу. Іншим терміном для цього стану є “рефлексія” – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із діями та вчинками інших осіб. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримати результати.

Стадії підсумкового етапу уроку:

1) установлення факторів (що відбулося?);

2) аналіз причин (чому це відбулося?);

3) планування дій (що нам робити далі?).

Отже, суть і мета застосування технології критичного мислення така: освіта не дається вчителем (учителями), вона одержується самим учнем. Для цього вчитель має сам оволодіти новим мисленням, відповідним чином сприймаючи зміст програмового матеріалу, вибирати й застосовувати саме методи й прийоми навчання, які сприятимуть розвиткові критичного мислення. Найбільш оптимальними для цього є методи проблемного навчання - дослідницький, діалогічний, евристичний, тобто методи, які пробуджують “дослідницький рефлекс”, у процесі застосування яких найчастіше ставляться питання “А якби...?” та “А якщо...?”.

Застосування технологій розвитку критичного мислення на уроках української мови має сприяти формуванню мисленнєвих і мовленнєвих навичок учнів, розвиткові їхніх творчих здібностей, умінь оперувати мовними категоріями, чітко й логічно вибудовувати усні й письмові висловлювання відповідно до мети й конкретної ситуації спілкування.

Література

1.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник /Авт. укл.: О.Пометун, Л.Пироженко.-К.: АПН,2002.

2.Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи /Ред. В.М.Мадзігон та Ю.О.Дорошенко.- К.:Наукова думка,2003.

3.Освітні технології: Навчально – методичний посібник/ О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; за заг. ред О.М.Пєхоти.-К.: А.С.К., 2001.

4.Пометун О.В., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання /О.В.Пометун, Л.В.Пироженко: Науково-методичний посібник.-К.: А.С.К.,2006.

5.Салівон Т.Л. Підготовка педагогів до розробки навчальних занять із мультимедійним супроводом у класі інформаційно-комунікаційних технологій/ Т.Л.Саливон// Організація діяльності наукових лабораторій інституту: Науково-методичний посібник / За ред. Н.І.Клокар, О.В.Чубарук. -Біла Церква, 2005.

6.Семчук Д. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках української словесності/ Д.Семчук: Методичний посібник.- Тернопіль:Підручники і посібники, 2007.