Гіренко І.В.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, ХНАДУ

Филологические науки/1. Методика преподавания языка и литературы

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ

ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Проблема iндивiдуального пiдходу до студентiв у процесi навчання пов’язана з важливими практичними завданнями: врахуванням рiвня розумового розвитку студентiв; рiвня їх знань i умiнь; працездатнiсті майбутнiх фахiвцiв; рiвня їх пiзнавальної i практичної самостiйностi; темпа роботи; ставлення до навчання; наявнiсті i характера пiзнавальних iнтересiв; рiвня вольового розвитку.

Власне, індивідуалізація процесу навчання іншомовного мовлення – це цілісна система, яка має охоплювати всі сторони та етапи навчально-виховного процесу з іноземної мови, а також передбачати комплексне врахування і цілеспрямований розвиток компонентів кожної з підструктур психологічной структури індивідуальності студента, що здійснюють значний вплив на якість оволодіння ним іншомовним мовленням.

Існуюча система професійної освіти, яка реалізується через конкретні форми і методи навчання в традиційному методологічному розумінні не вирішує проблеми підготовки самостійного, творчо мислячого, здатного приймати неординарні рішення фахівця. У традиційному навчанні предметом навчання є знання, інформація. При цьому функція викладача – донести інформацію до студента, а функція студента – сприйняти, запам’ятати і засвоїти інформацію. При такому навчанні розвиваються увага, запам’товування. Але це не головні якості, необхідні сьогодні спеціалісту. Майбутні професіонали повинні володіти певними навичками, уміннями і способами діяти відповідно до умов, які ставлять перед ними нові вимоги, зумовлюючи високу напруженність їх праці, формуючи вміння цінувати час, вносити елемент творчості в роботу, розуміння необхідності володіти комплексом організаційних і психологічних якостей.

Завдання індивідуалізації іноземної мови полягають в тому, щоб допомогти кождому студентові в оволодінні іноземною мовою, розвинути його індивідуально-психологічні характеристики, необхідні для ефективного вивчення іноземної мови, сприяти подальшому розвитку мовних здібностей тих студентів, які особливо зацікавлені в оволодінні іноземною мовою.

Індивідуалізація навчання є засобом досягнення студентом мети вивчення іноземної мови. Ефективність навчання іноземної мови значною мірою залежить від чуткої та гнучкої організації навчального процессу на занятті, від уміння викладача враховувати можливості реального засвоєння матеріалу кожним студентом та його індивідуальні особливості.

Отже, перед викладачем постає складна проблема – забезпечити успішне навчання великої кількості студентів з різними індивідуальними відмінностями за єдиною для всіх програмою. Проблема індивідуального підходу полягає не в тому, щоб нівелювати індивідуальні відмінності студентів, а щоб допомогти кожному з них успішно оволодіти знаннями, вміннями та навичками відповідно до їх можливостей. Кожен студент – своєрідна неповторна індивідуальність. Індивідуальною є і мова людини як вираження її переживань, почуттів, емоцій, стосунків з іншими людьми, моральних прагнень. Ось чому мета щоденної роботи викладача – допомогти кожному студенту з різними потенційними задатками оволодити іноземною мовою.

У сучасній педагогічній та методичній літературах індивідуальний підхід розглядається як явище локальне, яке використовується лише на окремих етапах засвоення знань. Досліджується, наприклад, рівень підготовленості студентів до сприйняття нового навчального матеріалу, окремі характеристики особистости: працездатність, ставлення до навчання, пізнавальні інтереси, здібності та ін.

Головним завданням вищої школи є не вчити, а навчати вчитись, підготувати студента до безперервного самостійного навчання. Тому, як вважають дослідники, повинні змінитися функції студента та викладача. Перший повинен буде разом із засвоєнням відповідних знань розвивати в собі здатність, навички і вміння самостійно їх шукати, тобто опановувати науковим методом познання. Другій відповідно – допомогти першому навчатися вчитись. При цьому, в ідеалі, повинні враховуватись індивідуальні психологічні особливості студента, час, темп навчання, комплекс навчальних предметів, які належить засвоїти, форма контролю тощо.

За такої організіції процесу навчання на основі індивідуалізації у студента розвиваються і формуються такі якості, як самостійність, ініціативність, творчість, упевненість, захоплення, досліцький стиль діяльності, нарешті – культура пошуку і праці. А це і є ті якості, що так необхідні майбутньому фахівцеві, якій буде діяти в нових суспільних умовах. Крім того, сучасному спеціалісту важко буде обійтися без творчих здібностей, ерудиції та ділової активності, які розвиваються в умовах індивідуалізації навчання, самостійного пошуку і засвоєння знань. Важливий особистісний підхід до кожного студента, якого навчаємо. Перед тим як здійснювати індивідуальній підхід, потрібно проводити щоденну кропітку дослідницьку роботу. Насамперед, доцільно скласти індивідуальну психолого-методичну характеристику групи, ознайомитися з об’єктивними даними студента, визначити рівень його знань з іноземної та рідної мови. Ці дані допомагають з’ясувати напрям мислення та здібності даного студента до вивчення гуманітарного циклу наук. Важливо також вивчити мотиви, які спонукають студента до оволодіння іноземною мовою. Досвід показує, що чим вищий рівень мотивації та інтересу, тим вищий рівень знань.

Отже, головне правило індивідуалізації, - щоб уся робота щодо виявлення та формування індивідуальності неодмінно передбачала активне включення самого студента в цей процес.

Література

1. Гончаренко М.У., Володько В.М. Проблеми індивідуалізації процесу навчання // Педагогіка і психологія.- 2005.- №1, 2.- С. 28-31.

2. Рогова Г.В. Цели и задачи обучения иностранным языкам//Общая методика обучения иностранным языкам.- М., 2001. – 218 С.