Филологические науки/Актуальные проблемы перевода.

Надаховська Софія

Науковий керівник старший викладач Пожидаєва І.В.,

Міжнародного науково-технічного університету

імені академіка Юрія Бугая

Способи вираження агресії в політичних слоганах

На сьогодні в політичній лінгвістиці маловивченим залишається питання про такий елемент політичної комунікації як слоган. Цей жанр політичного тексту цікавить передусім дослідників і аналітиків в області проведення виборчих кампаній. Політичний слоган може вплинути на імідж політика та перетворитись на суттєвий фактор переконливої комунікації.

За визначенням Г.В.Пушкарьової, політичні слогани – це «місткі фрази, що дозволяють коротко, в запам’ятовуючій формі виразити головну ідею переконливої комунікації, об’єднати акції політичної кампанії єдиним сенсом». Вона вважає, що термін слоган часто використовується як загальна назва для яскравої, легко запам’ятовуваної фрази (чи її компонента), яка надає цілісності політичній рекламі, виступає «сполучною ланкою між багатьма окремими повідомленнями, що входять в рекламну кампанію і мають різні формати» [1, с. 187-188].

Феофанов О.А. визначає слоган так: це «спресована до формули суть рекламної концепції, доведена до лінгвістичної досконалості запам’ятовувальна думка, словесний портрет політичного діяча» [2, с. 225].

Основна ціль політичних слоганів – це коротке викладення головної ідеї програми політичних партій та вплив при цьому на виборця, змусивши його віддати свій голос за певного кандидата. [3, с. 306-307].

Невід’ємною частиною більшості політичних слоганів є агресія – рух уперед або проти чого-небудь з метою підтримати виживання [5, с. 129]. Вербальна агресія – це словесне вираження негативних почуттів, емоцій, намірів в неприйнятній для даної мовленнєвої ситуації формі [4], у випадку політичного слогана – з метою створення ефективного образу політичної партії чи окремого політика.

В політичному дискурсі України вербальна агресія проявляється за допомогою таких лінгвокогнітивних прийомів:

- «загадка»: «Вони руйнують. Вона – працює», «Вони балакають. Вона працює» [http://gazeta.ua/articles/politics/] (використання імпліцитності – не вказується ім’я Юлії Тимошенко, але це зрозуміло з контексту); створення образу «МИ-групи»: «Ми заявляємо про свою готовність й далі йти дорогою єднання» [http://urpsobor.org.ua/uk/], «20 років вірності, 20 років боротьби!» [http://www.svoboda.org.ua/] (формування у виборців враження , що дані політичні партії завжди поруч з нами і не зрадять, підтримають, є нашими найкращими друзями);

- протиставлення з опонентами, самовихваляння: «Найвища честь – жити за законами Совісті» [http://www.sovistukr.org.ua/] (використання високих ідеалів – честі, совісті); «Патріотизм, професіоналізм, порядність Україні» [http://www.pppu.info/] (демонстрація своєї чесності з прихованим порівнянням з іншими, «нечесними», не таких, як «ми»);

- завуальована критика існуючого політичного режиму: «Гідність кожного і благополуччя всіх!» [http://ntsu.com.ua/]; «Відродимо село – збережемо Україну» [http://pvsua.org/news]; «Чесна влада – краще життя кожному» [http://spu.in.ua/] (мається на увазі, що дана влада є нечесною, не дбає про благополуччя громадян, відродження села, при чому на фоні економічної нестабільності це є дієвим);

- спрямованість на самосвідомість виборців: «Партій багато, Батьківщина – одна» [http://byut.com.ua/] (звертання до патріотичних почуттів виборців, націоналістичної гордості).

Таким чином, можна зробити висновок, що політичні партії України застосовують слогани, щоб передати головну мету своєї програми у стислій формі, зрозумілій кожному виборцю, а також виражають свою негативну оцінку й негативні емоції за допомогою неоднозначних мовних засобів, афористичності, наказової форми, мінімуму обсягу при максимумі смислу. Їх кінцева мета – стати переможцем в очах електорату, запам’ятатись їм і здобути прихильність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Пушкарева Г.В. Политический менеджмент. – М.: Дело, 2002. – 400 с.

2. Феофанов О.А. Реклама: новые технологии в России. – СПб.: Питер, 2003. – 384 с.

3. Черепанова И.Ю. Заговор народа. Как создать сильный политический текст. – М.: КСП+, 2002. – 464 с.

4. Щербинина Ю.В. Вербальная агрессия. – М.: КомКнига, 2006. – 360 с. Режим доступу: http://moikompas.ru/compas/verbalagression.

5. Rosenzweig S. Towards a comprehensive definition and classification of aggression // Multidisciplinary approaches to aggression research. – Amsterdam: Elsevier, 1981. – 1848 p.